Суть справи: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс", в якому просить суд зобов’язати відповідача повернути Фонду майна АР Крим за актом приймання-передачі цілісний майновий комплекс державного підприємства "Пансіонат з лікуванням "Северна Двіна", що належить Автономній Республіці Крим, розташований за адресою: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4.

В обґрунтування позовних вимог Фонд майна Автономної Республіки Крим посилається на те, що відповідачем були порушені умови укладеного між сторонами договору оренди від 24.02.2001 р. в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, у зв’язку з чим, враховуючи невнесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" орендної плати протягом трьох місяців, йому була направлена претензія про розірвання договору та необхідність повернення майна. Позивач стверджує, що договір оренди був розірваний 09.08.2010 р. (день отримання претензії), але об’єкт оренди впродовж 20-денного строку не був повернутий Фонду майна АР Крим, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, суд

24.02.2001 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (Орендар) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу, належного АР Крим, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим №1031 від 29.12.2000 р. передає належний АР Крим цілісний майновий комплекс державного підприємства "Пансіонат з лікуванням "Северна Двіна", розташований за адресою: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4, на земельній ділянці 4,7 га, а Орендар приймає його в користування за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вступ орендаря в користування майном починається з моменту підписання сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Матеріали справи свідчать, що відповідний акт приймання-передачі був підписаний між сторонами в день укладення договору – 24.02.2001 р. (а. с. 10).

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, належного АР Крим, що затверджується Верховною Радою АР Крим. Базова ставка для розрахунку орендної плати за січень 2001 року складає 10844,0 грн.

Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, що встановлюється Мінстатом України (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.4 Договору оренди передбачено, що оплата орендних платежів здійснюється в республіканський бюджет АР Крим щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним.

З матеріалів справи вбачається, що розмір орендної плати неодноразово переглядався сторонами.

Так, додатковою угодою від 21.12.2009 р. розмір базової орендної плати за листопад 2009 року був визначений в сумі 27900,22 грн.

Як свідчать матеріали справи, враховуючи наявність у відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 88 025,98 грн., Фондом майна АР Крим була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" претензія №03/1368 від 05.08.2010 р. про розірвання договору оренди в односторонньому порядку та необхідність повернення майна в 20-денний строку з моменту отримання претензії.

Суд зазначає, що підстави для зміни або розірвання договору встановлені статтею 651 Цивільного кодексу України. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, договір може бути розірваний або змінений в результаті односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково або в результаті односторонньої зміни договору, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору. Серед таких наслідків може бути і настання обов'язків для іншої сторони договору.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Із ч. 1 та 2 ст. 653 ЦК України випливає, що законодавчо чітко розмежовані поняття зміни та розірвання договору, з одного боку, та поняття зміни та припинення зобов'язання, — з іншого. Зміна договору тягне за собою зміну змісту зобов'язань, які на цьому договорі ґрунтуються. Розірвання договору спричиняє припинення зобов'язань, що виникли на його підставі. Ст. 653 ЦК не визначає моменту зміни або розірвання договору, а встановлює лише долю зобов'язання у зв'язку із зміною або розірванням договору (воно припиняється). Момент розірвання або зміни договору визначається ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо це питання вирішується судом. В такому випадку договір вважається розірваним або зміненим з дня набрання чинності рішенням суду. Інше може бути встановлене рішенням суду відповідно до загального правила ч. 1 ст. 638 ЦК, що встановлює момент, з якого вважається укладеним будь-який договір. Якщо сторони укладають угоду про зміну або розірвання договору, останній відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК має визнаватись зміненим або розірваним з моменту укладення цієї угоди. Проте, викладені вище правила, що встановлюють момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним, не поширюються на випадки зміни або розірвання договору шляхом вчинення стороною договору одностороннього правочину, тобто шляхом відмови від договору. Загальні правила щодо порядку вчинення односторонніх правочинів, зокрема, щодо моменту, з якого такі правочині вважаються здійсненими, не встановлені. Оскільки відмова від договору — це односторонній правочин, який породжує, змінює чи припиняє права та обов'язки обох сторін договору, його слід вважати вчиненим в момент отримання стороною повідомлення про відмову, яке можна належно іденти фікувати як таке, що виходить від сторони договору, якщо інший строк припинення дії договору не вказаний у відповідній відмові.

Статтею 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Суд зазначає, що відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець повинен повідомити наймача.

З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені договором найму (оренди), а якщо такі строки не визначені - в розумний строк (тобто строк, необхідний для підготовки предмету оренди для передачі наймачеві). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму.

Як вже було вказано вище, у зв’язку з наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати, Фонд майна АР Крим претензією №03/1368 від 05.08.2010 р. попередив Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" про те, що договір оренди від 24.02.2001 р. розривається в порядку статті 782 Цивільного кодексу України. В свою чергу, з поштового повідомлення вбачається, що ця претензія була отримана відповідачем 09.08.2010 р. (а. с. 25).

Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" заборгованості з орендної плати перед Фондом майна АР Крим в розмірі 88025,98 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи документами та доданим до позову розрахунком боргу. Іншого суду відповідачем доведено не було у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Отже, матеріали справи свідчать, до договір оренди від 24.02.2001 р. є розірваним з 09.08.2010 р. внаслідок односторонньої відмови позивача від нього через наявність заборгованості з орендної плати, що виникла внаслідок невнесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Наведене, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача будь-якого права на спірне нерухоме майно - цілісний майновий комплекс державного підприємства "Пансіонат з лікуванням "Северна Двіна", що розташований за адресою: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4, у тому числі, права користування ним.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.4 Договору оренди передбачено, що повернення майна Орендарем Орендодавцеві здійснюється на підставі акта приймання-передачі на момент припинення дії договору оренди, звіреного з актом передачі майна в оренду. Майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Однак, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав суду доказів повернення Фонду майна АР Крим після розірвання договору оренди від 24.02.2001 р. спірного майна за актом приймання-передачі, що є порушенням умов вищевказаного договору оренди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Враховуючи, що після розірвання договору оренди цілісний майновий комплекс державного підприємства "Пансіонат з лікуванням "Северна Двіна" не був повернутий орендодавцеві, суд вважає, що порушені права Фонду майна АР Крим підлягають судовому захисту саме шляхом спонукання відповідача повернути це майно за актом приймання-передачі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (98500, м. Алушта, вул. 15 квітня, 4, ідентифікаційний код 30999380) повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860) за актом приймання-передачі цілісний майновий комплекс державного підприємства "Пансіонат з лікуванням "Северна Двіна", що належить Автономній Республіці Крим, розташований за адресою: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" (98500, м. Алушта, вул. 15 квітня, 4, ідентифікаційний код 30999380) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) держмито в сумі 85,00 грн.