Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова"(далі – позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо"(далі –відповідач-1) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 67 896,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, на що підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №2036 від 29.11.2005, постанови про адміністративне правопорушення Солом’янського районного суду м. Києва від 20.07.2007, висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження, страхового акта №9507 від 13.07.2007, 17.07.2007 Позивач перерахував Страхувальнику гр. ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 67 896,23 грн.

Враховуючи той факт, що винний у вчиненні ДТП, яке мало місце 15.06.2007 гр. ОСОБА_2 перебував з ТОВ "Престо"у трудових відносинах, та під час виконання своїх трудових обов’язків спричинив вказане ДТП чим завдав матеріальної шкоди ТОВ "Престо", а відтак у відповідності до ст.ст. 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), ст. 27 Закону України "Про страхування"до Позивача перейшло право зворотної вимоги до Відповідача-1.

В зв’язку з тим, що цивільна відповідальність водія ТОВ "Престо"застрахована у страховій компанії ЗАТ "СК "Українська страхова група", Позивач керуючись ст.ст. 9, 12 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", просив стягнути з ЗАТ "СК "Нова", 24 990 грн., з ТОВ "Престо"42 906,23 грн. суми матеріальної шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2008 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група".

Ухвалою Господарського суду м. Києва №29/80 від 09.10.2008 провадження у справі було зупинено до вирішення Солом'янським районним судом м. Києва справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та набранням законної сили постанови по вказаній справі.

09.04.2008 представник позивача звернувся до Господарського суду м. Києва з заявою про поновлення провадження у справі №29/80.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 21.04.2009, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці та з метою уникнення затягування розгляду справу №29/80 передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 23.04.2009 суддею Сташківим Р.Б. прийнято справу №29/80 до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.05.2009.

Ухвалою суду від 20.05.2009 відкладено розгляд справи на 15.06.2009.

Відповідач-1 проти позову заперечив, з тих підстав, що матеріали справи №29/80 не містять доказів наявності вини водія гр. ОСОБА_2 і причинно-наслідкового зв’язку між діями сторін та збитками власника автомобіля Пежо 307, д.н. НОМЕР_1 (далі –Пежо 307).

Відповідач-2, повідомив, що на підставі складеного страхового акта №3005ЦВ, довідки Головного управління МВС України в м. Києві УДАІ та постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 20.07.2007 сплатив суму страхового відшкодування в порядку регресу у межах ліміту страховика в сумі 24 990 грн.

Ухвалою від 15.06.2009 припинено провадження у справі в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"страхового відшкодування в сумі 24 990 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою від 16.11.2009 призначено у справі судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а відповідача-1 було зобов’язано оплатити вартість витрат по проведенню експертизи.

Провадження у справі №29/80 зупинено до одержання її результатів.

15.09.2010 до загального відділу суду від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управління Міністерства внутрішній справ України в м. Києві надійшла справа разом з повідомленням №410 ат від 01.09.2010 про неможливість виконання ухвали суду від 16.11.2009.

Ухвалою від 22.09.2010 поновлено провадження у справі №29/80 та призначено її до розгляду на 04.10.2010.

На призначене судове засідання представники відповідачів та третіх осіб не з’явились, причини неявки не відомі.

Про належне повідомлення відповідача-1 та третьої особи-2 про дату та час проведення судового засідання 04.10.2010 свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень за №10726283 та №10726305, тобто відповідач-1 та третя особа-1 завчасно були повідомлені про проведення судового засідання, а відтак, у разі наміру подати додаткові документи, або пояснення по суті спору мали достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

29.11.2005 між позивачем (Страховик) та гр. ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2036 за яким, Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов’язані з експлуатацією наземного транспортного засобі автомобіля Пежо 307.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Солом’янського району м. Києва 15.06.2007 в м. Києві на вул. Урицького сталась дорожня-транспортна пригода за участю автомобіля Пежо 307 під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля ГАЗ, д.н. НОМЕР_2 (далі –ГАЗ), що належить ТОВ "Престо"під керуванням гр. ОСОБА_2

Внаслідок ДТП, на гр. ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п. 16.13 ПДР України (1306-2001-п) .

Як вбачається з постанови Солом’янського районного суду м. Києва №3-23523/2008 від 11.12.2008, 15.06.2007 о 13:00 год. гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем ГАЗ по вул. Урицького, 25 в м. Києві, перед поворотом ліворуч не надав дорогу автомобілю Пежо 307, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів і обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.16.13 ПДР (1306-2001-п) .

Вина гр. ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, протоколом огляду місця події, схемою ДТП, поясненнями свідків.

Не погоджуючись з постановою судді, гр. ОСОБА_2 подав скаргу на вказану постанову, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням вимог процесуальних норм та матеріального права.

Постановою Апеляційного суду м. Києва №33-385 від 11.03.2009 апеляцію гр. ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 11.12.2008 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП щодо гр. ОСОБА_2 –без змін.

Матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Пежо 307, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 67 896,23 грн., відповідно до висновку спеціаліста №64/06, складеного 26.06.2007 ПП "Галавтоекспертиза".

На виконання договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією транспортних засобів від 24.11.2005, страхового акта №9507 від 13.07.2007, довідки ГУ МВС в м. Києві УДАІ відділу ДАІ з обслуговування Солом’янського району м. Києва, постанови Солом’янського районного суду м. Києва, заяви про виплату страхового відшкодування від 09.07.2007, висновку спеціаліста №64/06 автотоварознавчого дослідження сплачено суму страхового відшкодування в сумі 67 896,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6071.

11.09.2006 між ТОВ "Престо"та ЗАТ "СК "Українська страхова група"був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №БВ/0157885, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу ГАЗ.

15.06.2006 до ЗАТ "СК "Українська страхова група"звернулось ТОВ "Престо"з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від Страхувальника.

07.05.2008 ЗАТ "СК "Українська страхова група"звернулось ВАТ "Страхова компанія "Нова"з заявою про відшкодування шкоди і порядку регресу в межах ліміту відповідальності страховика.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(далі –Закон), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобі і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст.22.1 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом поряду оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 9.1 Закону України обов’язковий ліміт відповідальності страховика –це грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 9.2 зазначеного Закону визначено, що обов’язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 грн. на одного потерпілого.

07.05.2008 ЗАТ "СК "Українська страхова група"було складено страховий акт №3005ЦК та розрахунок страхового відшкодування до нього.

Статтею 12.1 зазначеного Закону визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правої відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

ЗАТ "СК "Українська страхова група"нарахувало суму страхового відшкодування ВАТ "СК "Нова"в розмірі 24 990 грн.

Суму страхового відшкодування з межах ліміту відповідальності ЗАТ "СК "Українська страхова група"було сплачено 08.05.2008, що підтверджується платіжним дорученням №8471.

12.05.2008 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з ТОВ "Престо"суму матеріального шкоди в порядку регресу у розмірі 42 906,23 грн.

Враховуючи той факт, що відповідач-2 сплатив суму страхового відшкодування в межах ліміту 24 990 грн., ухвалою суду від 15.06.2009 припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до Рекомендації Президії Вищого господарського суду України №04-5/239 від 29.12.2007 (va239600-07) "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Вина особи (гр. ОСОБА_2), яка керувала автомобілем ГАЗ, що належить відповідачу-1 встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач-1 є особою, яка відповідає за збиток заподіяний в результаті ДТП в межах суми 42 906,23 грн., заподіяний автомобілю Пежо 307, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене, за встановлених в судовому порядку обставин, суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення з відповідача-1 розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в сумі 42 906,23 грн. є обґрунтованим, підтверджений наявними в матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-1 в межах суми задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо"задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо"(02097, м. Київ, вул. Бальзака, 81/1, ідентифікаційний код 31286469) на користь Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, п/р 26501001022312 в ОПЕРУ АКБ "Укрсоцбанк"м. Києва, МФО 300023, ідентифікаційний код 31241449) 42 906 (сорок дві тисячі дев’ятсот шість) грн. 23 коп. страхового відшкодування, а також 429 (чотириста двадцять дев’ять) 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 74 (сімдесят чотири) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.