Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Азовелектросталь", м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулар", м. Донецьк

про визнання недійсним договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Азовелектросталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кулар"

За участю

представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Азовелектросталь", м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулар", м. Донецьк про визнання недійсним договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Азовелектросталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кулар".

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладення між сторонами договір № 62АЭСсн від 07.02.2007р., специфікацію № 1, додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до договору. Зазначає, що додаткову угоду № 2, № 6 та № 7 до договору № 62АЭСсн підписані невідомими не уповноваженими особами. Як на правові підстави заявлених позовних вимог посилається на ст. 203, 207, 215, 238, 527 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що даний правочин схвалено, оскільки після укладання угоди № 2 та специфікації до неї, додаткової угоди № 6, специфікації № 6 та протоколу розбіжностей, а також додаткової угоди № 7 та специфікації до неї, було укладено ряд додаткових угоди, підписаний акт звірки, а також з боку позивача частково погашена заборгованість за отриманий товар, у зв’язку з чим вважає такий правочин дійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.12.2009р. провадження у справі було зупинено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.11.2010р. провадження у справі було поновлено.

Після поновлення провадження у справі представники сторін у судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення на їх адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

07.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кулар" (Постачальник), в особі директора Курдюкова А.А. та Закритим акціонерним товариством "Азовелектросталь" (Покупець), в особі комерційного директора Горчакова В.Ю., діючого на підставі довіреності № 301-16Д від 26.01.2007р. був укладений договір № 62АЭСсн.

За цим договором Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості відповідно Специфікації № 1 (Додаток № 1), що є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що зміна номенклатури, кількості, ціни товару оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод.

Під час дії договору між сторонами укладалися додаткові угоди № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до договору № 62АЭСсн.

Зокрема, 28.02.2007р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р., де сторони дійшли згоди, що Постачальник зобов’язується додатково поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно Специфікації № 2.

Специфікацією № 2 визначено зобов’язання відповідача поставити позивачу Ферросиликомарганец МНС 17Р35 Фр (10-100) ДСТУ 3548-97 в кількості 180баз.тн., на загальну суму 954000,00грн.

Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

01.07.2007р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 6 з протоколом розбіжностей до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р..

За умовами вказаної додаткової угоди Постачальник зобов’язується додатково поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті відповідно до Специфікації № 6.

Специфікацією № 6 встановлено, що відповідач повинен поставити позивачу Ферросиликомарганец МнС 17Р35 Фр (10-100) ДСТУ 3548-97 в кількості 500 баз. тн. на загальну суму 4000000,00грн.

Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

Також, 02.08.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 7 до договору №62АЭСсн від 07.02.2007р., де сторони дійшли згоди, що Постачальник зобов’язується додатково поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно Специфікації № 7.

Специфікацією № 7 визначено зобов’язання відповідача поставити позивачу Ферросиликомарганец МНС 17Р35 Фр (10-100) ДСТУ 3548-97 в кількості 200 баз.тн., на загальну суму 1760000 грн.

Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода № 2 від 28.02.2007р., протокол розбіжностей до додаткової угоди № 6 від 01.07.2007р., а також додаткова угода № 7 від 02.08.2007р. до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. підписані не комерційним директором Горчаковим В.Ю., як вказано, а невідомими та не уповноваженими особами.

В силу статей 4-2, 4-3, 4- 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32- 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст. 92 ЦК України).

За твердженням позивача додаткова угода № 2 від 28.02.2007р., протокол розбіжностей до додаткової угоди № 6 від 01.07.2007р., а також додаткова угода № 7 від 02.08.2007р. до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. підписані не комерційним директором Горчаковим В.Ю., а невідомими та не уповноваженими особами.

Однак, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до наведеної норми, схвалення правочину можливе, зокрема, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов’язків як сторони за правочином з цього моменту.

Як видно з матеріалів справи після підписання спірних додаткових угоди, між сторонами також було підписано додаткову угоду № 8 від 15.09.2007р., додаткову угоду № 9 від 07.11.2007р., додаткову угоду № 10 від 12.12.2007р., додаткову угоду № 11 від 03.01.2008р., додаткову угоду № 12 від 01.02.2008р., додаткову угоду № 13 від 01.03.2008р., додаткову угоду № 14 від 01.04.2008р.

Крім того, як зазначає відповідач за спірним договором та додатковими угодами до нього Товариство з обмеженою відповідальністю "Кулар" поставило Закритому акціонерному товариству "Азовелектросталь" товар, на кожну поставку виписувалися накладні.

Позивачем факт постачання та приймання товару за спірним договором у тому числі й за додатковою угодою № 2, додатковою угодою № 6, додатковою угодою № 7 не спростований.

Тобто, судом встановлено, що незважаючи на те, що позивач вважає додаткову угоду № 2 від 28.02.2007р., додаткову угоду № 6 від 01.07.2007р. та додаткову угоду № 7 від 02.08.2007р. такою, що підписана невідомими не уповноваженими особами, останній за накладними приймав товар, визначений специфікаціями та не повертав.

Тобто, позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття до виконання Додаткової угоди № 2 від 28.02.2007р., додаткової угоди № 6 від 01.07.2007р. та додаткової угоди № 7 від 02.08.2007р. до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен доказати факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Закритого акціонерного товариства "Азовелектросталь", м. Маріуполь про визнання недійсним договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Азовелектросталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кулар" задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України (436-15) , Цивільним кодексом України (435-15) , ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України (1798-12) , суд

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Азовелектросталь", м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулар", м. Донецьк про визнання недійсним договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Азовелектросталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кулар" - відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.