За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол"

до відповідача: Державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 13335,06 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Павлов І.Г., довіреність № 32 від 02.06.2009р.; Коновалова Т.А., довіреність № 40 від 02.06.2010р.

від відповідача: Гордієнко М.В., довіреність № 67 від 04.01.2010р.; Клочко Н.В., довіреність №34 від 04.01.2010р.

В судовому засіданні 29.11.2010р. приймали участь представники:

від позивача: Коновалова Т.А., довіреність № 40 від 02.06.2010р.

від відповідача: Клочко Н.В., довіреність №34 від 04.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" нестачі вантажу в сумі 13335, 06 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства " Одеська залізниця" про стягнення 13335,06 грн. вартості нестачі вантажу.

В обгрунтування заявленного позову позивач зазначає, що за залізничною накладною № 52136880 01.03.10р. Відкритим акціонерним товариством "Концерн Стирол" було направлено на адресу ДП "Одеський припортовий завод" карбамід. З прибуттям потягу на станцію призначення було виявлено недостачу вантажу у вагоні № 59068056, вартість якої складає 13335,06 грн.

08.11.2010р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист позивача за вх. № 29681, згідно якого, останній направив до суду витребувані документи.

25.11.2010р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло заперечення позивача на відзив відповідача за вх. № 31659, де ВАТ "Концерн Стирол" відмітив, що твердження ДП "Одеська залізниця" про прострочення шестимісячного строку для подачі даного позову до суду, не відповідає приписам Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки ВАТ "Концерн Стирол" подано до суду позовну заяву в період шість місяців з моменту направлення 02.07.2010р. відповідної претензії відповідачу, тому саме з даної дати і розпочинається обчислення строку позовної давності. Також, позивач відмічає, що прострочення строку позовної давності було спричинено поверненням залізницею разом з відповідю на позов оригіналів документів на перевезення вантажу лише 29.10.2010р.

Відповідач, ДП "Одеська залізниця", заявлений позивачем позов не визнає, надав суду відзив від 10.11.10р. за вх. № 30055, де відмічає, що відповідно до ст. 134 Статуту залізниць України (457-98-п) , якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється з дня встановлення обставин, що спричинили подання позову, вважає пропущеним ВАТ "Концерн Стирол" станом на 30.09.2010р. строк для пред’явлення позовної заяви, так як обставини виникнення нестачі вантажу були встановлені комерційним актом від 03.03.2010р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

01.03.2010р. зі станції Горлівка Донецької залізниці за залізничною накладною № 52136880 було відправлено на адресу ДП "Одеський припортовий завод" навалом у вагонах №№ 59241141, 58863069, 59259333, 58864364, 58863028, 59067926, 58862673, 58862921, 59240077, 58885310, 58864331, 58885469, 59240846, 58885195, 59256859, 59067918, 59068270, 59256629, 59257931, 59065441, 58864521, 59240051, 58864166, 59259465, 58864588, 59257924, 58864315, 59259788, 59260257, 59259663, 59241133, 59068056, 59241059, 59259219, 59259341, 59069299, 59242115, 59065291, 59995395, 59241000, 59240614, 59257469, 59259517, 59257030, 59241927, 59069254, 59242123, 59241224, 59257071, 59257594, 59257147, 59963002, 59260042, 59995179, 59256602, 59257543, 59065516, 59243170, 59259963, 59259556 карбомід (мочевина штучна) вагою 3402370 кг.

З прибуттям вагону № 59068056 на станцію Знам’янка Одеської залізниці була виявлена нестача вантажу, що зафіксовано в акті загальної форми № 7726, відповідно до якого був складений комерційний акт АА № 054432/202/54 від 03 березня 2010 року, який містить визначення про те, що при перевірці вагону на фіксуючому ричазі верхнього завантажувального люку ЗПП відправника відсутнє, мається 1 справна свинцева пломба ст. Знам’янка КЦ 041 "А", що є не пошкодженою. Доступу до вантажу не має. При переваженні вагону виявилось зменшення маси вантажу на 4700 кг.

Як зазначає позивач, розмір встановленої в комерційному акті нестачі вантажу у вагоні № 59068056, ним визначено згідно довідки виданої головним бухгалтером про собівартість однієї тони карбаміду, яка складає 2796, 47 грн. (без ПДВ). Звідси, загальна вартість нестачі вантажу позивачем розрахована в сумі 16153, 30 грн. (з врахуванням ПДВ та середнього залізничного тарифу, але без врахування норми природної втрати).

Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційному акті, на думку позивача, її спричинено з вини ДП "Одеська залізниця", у зв’язку з чим і просить суд стягнути з останнього вартість втраченого вантажу.

Між тим, заперечення відповідача проти позову базуються на тому, що згідно ст. 134 Статуту залізниць України (457-98-п) позивачем при пред’явленні до суду позову був пропущений шестимісячний термін, який обчислюється з дня встановлення обставин, що спричинили нестачу вантажу, а саме з 03.03.2010р., та закінчується 03.09.2010р. Тобто, строк позовної давності для подання позову сплинув 03.09.2010р., тоді як позовну заяву ВАТ "Концерн Стирол" було надіслано на адресу господарського суду Одеської області 30.09.2010р., у зв’язку з чим, відповідач просить суд врахувати при винесенні рішення прострочення позивачем строку позовної давності для подання даного позову та відмовити останньому на цій підставі в його задоволенні.

Оцінивши подані сторонами документи та правові позиції сторін в їх сукупності, суд, дійшов висновку відмовити ВАТ "Концерн Стирол" в задоволенні заявлених позовних вимог з врахуванням наступних положень законодавства.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Стаття 32 Статуту Залізниць України (457-98-п) передбачає, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до ст. 110 Статуту Залізниць України (457-98-п) , перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведене, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України (457-98-п) за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України (457-98-п) , залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі–продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Положеннями ст. 136 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Із змісту п. ж, ст. 134 Статуту залізниць України (457-98-п) вбачається, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців, зокрема з дня встановлення обставин, що спричинили подання претензії.

Відповідно до ст. 365 ЦК України до пред’явлення перевізникові (залізниці) позову, що випливає з перевезення, передує пред’явлення претензії протягом шести місяців, оскільки з перевезень залізничним транспортом встановлюються скорочені строки звернення з вимогами до залізниці до суду, такі ж вимоги передбачені ст.ст. 136, 137 Статуту залізниць України (457-98-п) –з позовом до залізниці можна звернутись впродовж 6 місяців.

Так, судом було встановлено, про відсутність на момент прибуття потягу на станцію Знам’янка запірно-пломбувального пристрою № БО16008 на вагоні № 59068056. З цих підстав суд дійшов висновку, що дійсно мав місце доступ до вантажу під час здійснення перевезення залізницею до прибуття потягу на станцію Знам’янка, у зв’язку з чим є ймовірним його розкрадання за умови належного навантаження відправником вантажу у технічно справний вагон. Розрахунок нестачі вантажу був здійснений позивачем за документами, що підтверджують собівартість карбаміду, однак позивачем при обґрунтуванні нестачі не було враховано природну втрату.

Відповідно до ст. 27 "Правил видачі вантажу", затверджених Мінтрансом України від 21.11.2000р. № 644 (z0862-00) норма природної втрати для мінерального добрива складає 1,5 % маси, вказаної в перевізних документах, звідси нестача вантажу з врахуванням відрахування норми природної втрати складає: 4700 –(54840*0,015) = 3877,40 кг. 3877,40*2796,47 = 10843,03 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Концерн Стирол" при поданні заявленого позову був пропущений шестимісячний термін на звернення до суду, який обчислюється з 03.03.2010р. до 03.09.2010р., що кореспондується з положеннями частини п’ятої статті 315 ГК України, якою передбачено спеціальну скорочену позовну давність - шестимісячний строк для подання позовів, що випливають із взаємовідносин по перевезенню. Разом з тим, ст.ст. 136, 137 Статуту залізниць України (457-98-п) , який за своєю правовою природою є спеціальним підзаконним актом, що регулює правовідносини по перевезенню вантажів залізницею, більш чітко визначають строк позовної давності для пред’явлення позовів до залізниці і залізниці до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів. Так, позови до залізниці, згідно зі статтею 136 названого Статуту (457-98-п) можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту (457-98-п) , тобто з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Таким чином, на думку суду, заявлені позовні вимоги ВАТ "Концерн Стирол" про стягнення з ДП "Одеська залізниця" суми нестачі вантажу в розмірі 10843,03 грн. з врахуванням природної втрати є доведеними та обґрунтованими, однак позов до суду було подано позивачем з простроченням шестимісячного терміну для його пред`явлення, який сплинув 03.09.2010р. При цьому, позиція позивача щодо початку обліку строку позовної давності з направленням ним 02.07.2010р. до відповідача претензії до уваги суду не приймається, так як направлення претензії не зупиняє та не перериває перебіг позовної давності, який обчислюється з моменту встановлення обставин нестачі вантажу.

З огляду на зазначене, так як ВАТ "Концерн Стирол" був пропущений шестимісячний термін для подачі позову до суду про стягнення нестачі вантажу, суд, не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог позивача, у зв’язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Положеннями ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд, відмовляє в задоволені заявлених ВАТ "Концерн Стирол" позовних вимог про стягнення з ДП "Одеська залізниця" нестачі вантажу в розмірі 13335,06 грн. в повній мірі.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Відмовити позивачу в задоволені позову повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 29.11.2010р.