Позивач - комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВВС" м. Донецьк про стягнення коштів за непереданий товар в сумі 21372грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок позовних вимог, договір про закупівлю бензину А-92 № 11-08-414т від 20.08.2008, протокол № 1 від 29.10.2008 узгодження ціни до договору № 11-08-414т від 20.08.2008, накладну № 22-1029-1 від 29.10.2008, податкову накладну № 22-1029-1 від 29.10.2008, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, електронні картки на бензин, листи за вих. № 02/15-2010 від 17.02.2010 та за вих. № 11/вх.7-1523-09 від 18.01.2010.

Відповідно до розпорядження Голови господарського суду Донецької області Темкіжева І.Х. від 15.09.2010, у зв’язку з переведенням судді Приходько І.В. до іншого суду справу № 10/175 передано на розгляд судді Бойко І.А.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 76-юр від 13.09.2010) відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на наступне. По-перше, позовні вимоги не несуть характеру взаєморозрахунків сторін. Фактично, річ повинна йти про виборку бензину, тобто про поставку бензину – юридичному зобов’язанні, строк виконання якого закінчився 31.12.2008 (п. 9.1. договору). По-друге, строк дії електронних карток на бензин складає 2 місяці та зазначений на зворотній стороні картки. Невикористання електронних карток позивачем в строк, вказаний в них, свідчить про недбалість позивача, а не про вину відповідача. По-третє, за умовами договору накладна підтверджує виконання відповідача своїх зобов’язань по своєчасній поставці товару та передачі його позивачу. По-четверте, згідно умов договору товар – це не бензин, а бензин по електронним карткам. На підставі цієї обставини передані позивачу електронній картки підтверджують факт передачі товару.

В поясненнях на відзив відповідача (вих. 03/02/3270 від 03.11.2010) позивач, з посиланням на положення ст. ст. 712, 664, 670 Цивільного кодексу України, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 04.11.2010 було оголошено перерву до 25.11.2010 до 09год.40хв. для ознайомлення з додатково наданими документами.

В доповненнях до відзиву (вих. № 99-юр від 12.11.2010) відповідач зазначив про те, що відповідно до Специфікації № 22-1029-1 до договору позивач був зобов’язаний вибрати товар в кількості 91980л в жовтні 2008р. Цей же строк зазначений в електронних картках. Позивач вибрав лише 88080л. З пропозицією про продовження строку виборки бензину та продовження строку дії договору позивач до відповідача не звертався.

25.11.2010 судове засідання було продовжено.

В засіданні суду 25.11.2010 було оголошено перерву до 26.11.2010 до 11год.00хв. для надання позивачем оригіналів електронних карток на обсяг бензину 3900л для підтвердження позовних вимог.

26.11.2010 судове засідання було продовжено.

Позивач в засіданні суду 26.11.2010 надав для огляду оригінали електронних карток на обсяг бензину 3900л.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом

20.08.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВВС" (Постачальник) та комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" (Покупець) був укладений договір № 11-08-414т про закупівлю бензину А-92, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передавати у власність Покупця бензин А-92 за електронними картками (талонами) – надалі товар, та документи, що стосуються цього товару, а Покупець зобов’язався оплатити товар у порядку, розмірі та у терміни, передбачені цим договором.

Протоколом № 1 узгодження ціни від 29.10.2008 до договору № 11-08-414т про закупівлю бензину А-92 від 20.08.2008 Сторони домовились зменшити ціну бензину.

29.10.2008 Сторони підписали Специфікацію № 22-1029-1 до договору № 11-08-414т про закупівлю бензину А-92 від 20.08.2008, відповідно до якої узгодили найменування товару (бензин А-92), його кількість (91980 л), вартість (504050,40грн.) та строк виборки товару (жовтень 2008р.).

В п. 5.3. договору визначено, відвантаження товару Покупцю здійснюється на автозаправних станціях Постачальника в містах Донецької області: м. Донецьк, м. Горлівка, м. Макіївка, м. Артемівськ, м. Волноваха, м. Дзержинськ, м. Димитрів, м. Добропілля, м. Красноармійськ, м. Красний Лиман, м. Селидове, м. Торез, м. Маріуполь. Постачальник приймає за свій рахунок на себе зобов’язання з обслуговування Покупця на АЗС, зі зберігання нафтопродуктів Покупця в асортименті та в кількості видаткової накладної Постачальника.

У відповідності до п. п. 5.4., 5.5. договору перехід права власності на товар підтверджується випискою Постачальником накладної на відпуск товару. Покупець при цьому надає довіреність на узгоджену партію товару, оформлену згідно з вимогами Інструкції № 99 від 16.05.1996 (п. 5.4. договору).

При поставці товару через мережу АЗС в момент виписки накладної на відпуск товару Покупцю видаються електронні картки встановленого зразка на об’єм палива, отриманий по накладній Постачальника. Вимоги до електронних карт місять в собі номінал (об’єм 10 або 20л і марка палива), а також кодировку за порядковим номером. Після надання електронної картки з відбитками штампу Покупця, відбувається заправка паливом автомобіля Покупця на АЗС Постачальника.

На виконання умов зазначеного договору та Специфікації до нього відповідачем була видана позивачу накладна № 22-1029-1 від 29.10.2008 на товар в обсязі 91980л на загальну суму 504050,40грн. та електронні картки.

За вказаною накладною з боку позивача товар був прийнятий Літвіновим М.О., який діяв на підставі довіреності серії ЯПК № 608356/346 від 14.10.2008.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За умовами договору Сторони домовились про те, що відвантаження товару Покупцю здійснюється на автозаправних станціях Постачальника в містах Донецької області.

Отже, підписання позивачем накладної на товар в обсязі 91980л на загальну суму 504050,40грн. свідчить лише про перехід права власності на узгоджений обсяг товар.

Перехід права власності на товар, як погоджено сторонами в договорі, не співпадає з самою передачею товару, тому як остання відбувається на АЗС по електронним карткам.

Таким чином, в даному випадку накладна не є документом, який підтверджує сам факт передачі товару. А згідно ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар вважається переданим відповідачем та прийнятим позивачем в момент його виборки на АЗС.

Як зазначив позивач в позовній заяві, останнім на АЗС по електронним карткам було вибрано лише 88080л. Невибраним залишився товар в кількості 3900л на суму 21372,00грн. з причини не прийняття електронних карток на АЗС у зв’язку із закінченням терміну їх дії.

Зобов’язання по оплаті узгодженої кількості товару (91980л) позивач виконав належним чином, чого не спростовує відповідач.

Стаття 670 Цивільного кодексу України закріплює правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару

Так, ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України передбачає, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або

відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на положення ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, позивачем на адресу відповідача був направлений лист (вих. № 11/вх.7-1523-09 від 18.01.2010), в якому позивач, посилаючись на відмову відповідача передати раніше оплачений бензин в кількості 3900л на суму 21372,00грн. з ПДВ шляхом отоварення талонів, вимагав від ТОВ "ТК "ВВС" повернути суму 21372,00грн.

Листом за вих. № 02/15-2010 від 17.02.2010 відповідач повідомив позивача про те, що строк дії електронних карток на бензин складає 2 місяці та зазначений на зворотній стороні картки. Невикористання електронних карток позивачем в строк, вказаний в них, свідчить про недбалість останнього, а не про вину Постачальника. В цьому ж листі відповідач зазначав про наявність у позивача заборгованості по іншим договорам та вказав на те, що після погашення заборгованості по цим договорам до 01.03.2010, відповідач розгляне пропозицію щодо повернення суми 21372,00грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Як зазначалося, умовами договору (п. 5.3. договору) на відповідача покладений обов’язок з обслуговування Покупця на АЗС, зберігання нафтопродуктів Покупця в асортименті та в кількості видаткової накладної Постачальника. Обслуговування Покупця на АЗС та зберігання нафтопродуктів Покупця відповідач здійснює за свій рахунок.

Вимоги до електронних карток визначені в п. 5.5. договору, а саме: вимоги до електронних карт місять в собі номінал (об’єм 10 або 20л і марка палива), а також кодировку за порядковим номером. Застережень щодо строку дії електронних карток та неможливості їх використання після закінчення терміну дії договір не містить.

В порушення умов договору, вимог вищенаведених статей Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) відповідач зобов’язання по обслуговуванню Покупця, зокрема, щодо вирішення питання про пролонгацію строку дії електронних карток, по яким не був вибраний товар, або про видачу нових карток не виконав, чим позбавив позивача права отримати оплачений товар; вимогу позивача про повернення суми 21372,00грн. залишив без задоволення

На момент прийняття рішення по справі відповідач суму 21372,00грн. позивачу не повернув.

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для їх задоволення у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та в доповненнях до відзиву, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 655, 664, 670, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Позовні вимоги комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВВС" м. Донецьк про стягнення коштів за непереданий товар в сумі 21372грн.00коп. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВВС" (вул. Кірова, 45, м. Донецьк, 83016, код ЄДРПОУ 32788754) на користь комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678) основний борг в сумі 21372грн.00коп., витрати по сплаті держмита в сумі 213грн.72коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.00коп.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.