( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs14414739) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs18769814) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs17846848) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs15225613) )

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Івашін Є.В.

Від відповідача Телющенко П.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки від 22.05.2008р. № 4.77-08-ДП1 з 30.11.2009р., та визнання недійсним договору іпотеки від 22.05.2008р. ВКО № 277942-277943 з 30.11.2009р. на підставі того, що Відповідач, не перевіривши належним чином повноважень службової особи Позивача щодо надання згоди на внесення змін до Договору іпотеки від 22.05.2008р. ВКО № 277942-277943, на власний розсуд уклав з позичальником Договір, чим змінив зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Позивача.

В процесі розгляду справи представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог від 12.10.2010р., а саме просить визнати недійсними договір поруки від 22.05.2008 р. № 4.77-08-ДП1 та договір іпотеки від 22.05.2008 p. BKO № 277942-277943 додатково з тих підстав, що на момент укладення оспорюваних договорів, тобто на 22.05.2008р., у службової особи Позивача-директора ОСОБА_1. були відсутні повноваження, а саме згода єдиного учасника Позивача, яким з 16.05.2008р. став ОСОБА_2..

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 02.11.2010р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

22.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"та Відкритим акціонерним Товариством "ВТБ Банк"правонаступником якого є публічне акціонерне Товариство "ВТБ Банк" було укладено договір поруки № 4.77-08-ДП1.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Договору поруки № 4.77-08-ДП1 Позивач та Відповідач визначили, що зобов'язання за договором, яке підписано ними, відповідає положенням ст.ст. 553- 559 ЦК України.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Договору Позивач та Відповідач визначили, що Позивач на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Відповідачем відповідати по борговим зобов'язанням Боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов Кредитного договору від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК .

Також між позивачем та відповідачем 22.05.2008 p., для забезпечення виконання зобов'язань за Договором поруки № 4.77-08-ДП1, було укладено іпотечний договір ВКО № 277942-277943 за яким було передано в заставу відповідачу майно, яке належить позивачу, а саме приміщення профілакторію площею 1661,9 кв. м та приміщення мийки площею 249,8 кв.м, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Іпотечний Договір ВКО № 277942-277943 є похідним від Договору поруки № 4.77-08-ДП1, так як у його вступній частині при визначенні сторін вказано про те, що Іпотекодавець виступає майновим поручителем по зобов'язанням боржника-ОСОБА_2.

Суду доведено, що 30.11.2009 р. директор позивача, ОСОБА_5., без надання згоди Учасників, якими на той момент згідно договору відступлення частки в статутному капіталі позивача шляхом укладання договору купівлі продажу від 02.10.2009 р. ВКО 358347 були ОСОБА_3 та ОСОБА_4., на погодження від імені Позивача, як поручителя за Договором поруки № 4.77-08-ДП1, внесення змін до Кредитного договору від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК, підписав лист від 30.11.2009 р. до Відповідача.

Суд приймає до уваги твердження Позивача, що вчиняти дії щодо підписання вказаного листа, ОСОБА_5., на підставі п. 9.4 ст. 9 Статуту Позивача, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 26.12.2008 р. № 1 та зареєстрованого 19.03.2009 p., був зобов'язаний виключно за дорученням Учасників, так як у вказаному листі зазначено саме про надання згоди поручителя на укладання договору від 30.11.2009 р. про внесення змін № 1 до Кредитного договору від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК.

Тобто, не маючи відповідних повноважень ОСОБА_5., безпідставно надав згоду Відповідачу щодо внесення зміни зобов'язання за Кредитним договором від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Про вказане свідчить п. 3.3 ст. з 30.11.2009 р. про внесення змін № 1 до Кредитного договору від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК, а саме підвищення процентної ставки на 5% (п'ять) відсотків річних у випадку невиконання зобов'язань, передбачених п.п 5.3.2 та 5.3.3, з моменту укладення цього договору. Крім того в зазначеному договорі від 30.11.2009р. був внесений п.п. 5.2.7, який був відсутній в Кредитному договорі від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК.

Вказаний підпункт надає право Відповідачу, в будь-який момент, змінювати на власний розсуд процентну ставку, що також збільшує відповідальність Позивача без згоди поручителя. Договір від 30.11.2009 р. про внесення змін № 1 до Кредитного договору від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК був підписаний Відповідачем та ОСОБА_2.

Суду доведено, що про факт існування вимог Відповідача до Позивача директору останнього, з 16.12.2009 р. ОСОБА_4., стало відомо з доповідної записки від 22.03.2010 р. ОСОБА_5. та його пояснень від 01.04 2010 р.

Таким чином Відповідач, не перевіривши належним чином повноважень службової особи Позивача щодо надання згоди на внесення змін до Кредитного договору від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК, на власний розсуд уклав з позичальником Договір від 30.11.2009 р. про внесення змін № 1 до Кредитного договору від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК, чим змінив зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його відповідальність.

Таким чином з 30.11.2009 p., тобто з моменту укладання Договору від 30.11.2009 р. про внесення змін № 1 до Кредитного договору від 22.05.2008 р. № 4.77-08-СК, яким були змінені зобов'язання без згоди Позивача як поручителя, Договір поруки № 4.77-08-ДП1 є недійсним так як порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так як порука за договором поруки № 4.77-08-ДП1 припинена з 30.11.2009 p., а Іпотечний договір ВКО № 277942-277943 було укладено для забезпечення виконання Позивачем обов'язків за договором поруки № 4.77-08-ДП1, то Позивач правомірно заперечує дійсність Іпотечного договору ВКО № 277942-277943 з 30.11.2009 р.

Крім того, Договір поруки № 4.77-08-ДП1 та Іпотечний договір ВКО № 277942-277943 були укладені директором Позивача, на той момент Липовим С.А., на підставі протоколу зборів учасників від 25.04.2008 р. № 15 яким було надано згоду вказаній службовій особі на укладання зазначених договорів.

Але 16.05.2008 р. відбулися позачергові збори учасників Позивача на яких було прийняте рішення про надання згоди на продаж часток учасників, належних їм в Статутному капіталі Позивача, на користь фізичної особи, а саме ОСОБА_2., який був присутнім на зборах.

Також були внесені зміни та доповнення до Статуту Позивача через продаж часток і зміною складу учасників Позивача шляхом викладення його в новій редакції, затверджена нова редакція Статуту. Про прийняття вказаного рішення свідчить протокол позачергових зборів учасників (засновників) Позивача від 16.05.2008 р. № 16. Вказаним протоколом було надано, вищим керівним органом управління Позивача, повноваження директору ОСОБА_8 провести державну реєстрацію змін та доповнень до Статуту. Тобто з 16.05.2008 р. відповідно до вказаного протоколу змінився склад учасників Позивача, а саме замість ОСОБА_6. та ОСОБА_7. єдиним учасником став ОСОБА_2.

Так як відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Статуту загальні збори учасників є вищим органом управління Позивача, відповідно до п.п. 8.7.4 п.п 8.7 ст. 8 Статуту до загальної компетенції загальних зборів учасників віднесено питання надання згоди на здійснення правочинів, в тому числі на укладання договорів, угод, контрактів сума яких перевищує суму еквівалентну 100000 доларів США, а 16.05.2008 р. рішенням саме загальних зборів відбулася зміна складу учасників Позивача, про що свідчить вказаний протокол, то саме з цього дня втратив чинність дозвіл попередніх учасників Позивача на укладання договору поруки та іпотечного договору наданий відповідно до протоколу загальних зборів учасників від 25.04.2008 р. № 15.

Відповідно до п.п. 8.22.3. п. 8.22. ст. 8 Статуту директор виключно за наявності письмового погодження Загальних зборів учасників вчиняє правочини, в тому числі укладає та підписує угоди, договори, контракти на суму, що перевищує гривневий еквівалент 100000 доларів США по курсу НБК на день укладання такої угоди. Єдиний учасник Позивача з 16.05.2008 p., ОСОБА_2., не надавав ОСОБА_8 згоди на укладання Договору поруки № 4.77-08-ДП1 та Іпотечного договору ВКО № 277942-277943.

Таким чином, 22.05.2008 р. службова особа Позивача, а саме його директор на той момент, ОСОБА_8., через підстави вказані вище, не мав повноважень на підписання Договору поруки № 4.77-08-ДП1 та Іпотечного договору ВКО № 277942-277943.

Крім того в той же день, а саме 22.05.2008 р. були підписані договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Позивача між ОСОБА_6. та ОСОБА_2. ВКО № 277947 та договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Позивача між ОСОБА_7. та ОСОБА_2. ВКО № 277948.

При цьому майно, яке було передано в заставу Відповідачу за Іпотечним договором ВКО № 277942-277943, входило до статутного капіталу Позивача відповідно до протоколу зборів учасників від 20.09.1999 р. № 2 та додатку № 1 до протоколу.

З матеріалів справи вбачається, що вказане майно Позивач отримав 14.10.1999 р. відповідно до акту прийняття-передачі, поставив його на баланс де воно знаходиться по сьогоднішній день.

Відповідно до п. 3.1 ст. З Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ВКО № 277947 та Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ВКО № 277948 з моменту укладення вказаних договорів "Продавець"втрачає всі права та обов'язки щодо Позивача, що були обумовлені його статусом учасника.

Таким чином через зміну учасників Позивача 16.05.2008 р. на момент укладання оспорюваних Договору поруки № 4.77-08-ДП1 та Іпотечного договору ВКО № 277942-277943, тобто на 22.05.2008 p., у службової особи Позивача-директора ОСОБА_1., були відсутні повноваження, а саме згода єдиного учасника Позивача, яким з 16.05.2008 р. став ОСОБА_2. на укладання Договору поруки № 4.77-08-ДП1 та Іпотечного договору ВКО № 277942-277943.

Після укладання Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ВКО № 277947 та Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ВКО № 277948 учасники Позивача, а саме Олійник О.А. та ОСОБА_7. втратили всі права та обов'язки учасників, а тому Договір поруки № 4.77-08-ДП1 та Іпотечний договір ВКО № 277942-277943 є недійсними, так як підставою для їх укладання була згода саме вказаних учасників оформлена протоколом позачергових зборів учасників Позивача від 25.04.2008 р. № 15.

Відповідач, в порушення ч. 4, ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність"від 07.12.2000 р. № 2121, відповідно до вимог якої банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України осіб уповноважених діяти від імені клієнтів, не ідентифікував особу директора Позивача та не перевірив його повноважень.

Також в порушення вимог ч. 7 ст. 64 вказаного Закону для ідентифікації юридичної особи, за винятком підприємств державної та комунальної власності, банк зобов'язаний з'ясувати відомості про фізичних осіб, які є власниками істотної участі в цій юридичній особі, а також фізичних осіб, які здійснюють прямий або опосередкований вплив на неї.

Банк має право витребовувати інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Таким чином Відповідач під час укладання Договору поруки № 4.77-08-ДП1 та Іпотечного договору ВКО № 277942-277943 порушив вимоги ч.ч. 4, 7 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність"від 07.12.2000 р. № 2121.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним частково або в частині.

Обмежень щодо визнання господарських зобов'язань недійсними з підстав, передбачених статтею 207 Господарського кодексу України, залежно від строків укладення та чинності договорів, строків та форм виконання зобов'язань ні Господарським (436-15) , ні Цивільним кодексами (435-15) не встановлено.

Судом також прийнято до уваги, що правова оцінка діям громадян ОСОБА_6., ОСОБА_7., які були учасниками Позивача до 16.05.2008 р. та втратили всі права та обов'язки щодо Позивача, що були обумовлені його статутом 22.05.2008 p., а також ОСОБА_2. який став учасником Позивача з 16.05.2008 p., на підставі протоколу № 16, Договору-5, та Договору-6, службової особи Позивача, а саме директора ОСОБА_1. буде надана слідчими органами Білоцерківського MB ГУМВС України в Київській області під час досудового слідства у кримінальній справі № 02-6039, яка порушена 29.06.2010 р. за заявою про злочин, єдиного учасника, а також директора Позивача з 16.12.2009 p., Ткаленка О.М.

Позивач в судовому засіданні 25.11.2010р. також просить застосувати правові наслідки визнання договору поруки № 4.77-08-ДП1 та Іпотечного договору ВКО № 277942-277943 недійсними, а саме просить Зобов’язати Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Авто"45170,72 грн.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Наведеною нормою передбачено, що у разі визнання правочину недійсним застосовуються наслідки його недійсності у вигляді зобов'язання кожної з сторін повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину.

Матеріали справи свідчать, що на підставі п.п.2.5 ст.2 Договору поруки № 4.77-08-ДП1 Відповідачем були списані з поточного рахунку Позивача кошти в розмірі 45 170,72грн., що підтверджується виписками банку і не заперечується Відповідачем.

Тому, оскільки суд визнав спірний Договір поруки № 4.77-08-ДП1 недійсним, то необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та стягнуті за цим договором кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Авто"мають бути повернуті на користь позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поруки від 22.05.2008р. № 4.77-08-ДП1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Авто"(09100, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 178, код ЄДРПОУ 30537175) та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк"(01004, м. Київ, бул. Т.Шевченко, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319).

Визнати недійсним договір іпотеки від 22.05.2008р. ВКО № 277942-277943, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Авто"(09100, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 178, код ЄДРПОУ 30537175) та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк"(01004, м. Київ, бул. Т.Шевченко, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319).

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"(01004, м. Київ, бул. Т.Шевченко, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Авто"(09100, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 178, код ЄДРПОУ 30537175) 45170,72 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"(01004, м. Київ, бул. Т.Шевченко, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Авто"(09100, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 178, код ЄДРПОУ 30537175) 255 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.