Апеляційний суд Автономної Республіки Крим
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/494/13
Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М. 
Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
"08" травня 2013 р.
( Додатково див. рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (rs25574550) )
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого судді Ломанової Л.О., Суддів Полянської В.О., Кустової І.В., При секретарі Мартиненко М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Наталі і Ко", Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" про визнання договору дарування недійсним та зобов'язання здійснити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із наведеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що до 04 серпня 2011 року він був одним із учасників фірми ТОВ "Наталі і Ко". Його частка у статутному фонді товариства складала 69%, що еквівалентно 96 600 грн. При виході зі складу учасників товариства рішенням загальних зборів учасників (протокол № 7 від 04 серпня 2011 року) йому була виділена та передана у власність його частка у статутному фонді товариства у вигляді нежилого приміщення (магазину-аптеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначений протокол у жовтні 2011 року був частково оскаржений учасником фірми ТОВ "Наталі і Ко" - ОСОБА_8 шляхом подання позовної заяви до господарського суду щодо незаконної передачі позивачу нежилого приміщення.
Постановою Севастопольського апеляційного суду від 12 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.
28 квітня 2012 року рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим № 299 за позивачем було оформлено право власності на спірне нежиле приміщення.
Проте, йому стало відомо, що ОСОБА_8 шляхом обману із корисних мотивів 20 березня 2012 року подарував зазначене нежиле приміщення родичці ОСОБА_7, на ім'я якої 22 березня 2012 року зареєстрував право власності у Кримському республіканському підприємстві "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації".
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати договір дарування нерухомого майна від 20 березня 2012 року недійсним, зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно (магазину-аптеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 03 серпня 2012 року у позові відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спірне майно за позивачем він не набув право власності на це майно, а тому не можна вважати доведеним порушення його права власності на об'єкт нерухомості.
Крім того, апелянт вважає доведеним наявність підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, для визнання недійсним договору дарування спірного майна під впливом обману, оскільки відчужувач майна при укладенні договору навмисно замовчав обставини, а саме, належність цього майна третій особі - позивачу по даній справі.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_9 просить відхилити її та залишити без змін оскаржене рішення, вважаючи доводи апеляційної скарги щодо набуття позивачем права власності на спірне майно та наявності підстав для визнання недійсним договору дарування під впливом обману неспроможними. Крім того, вважає, що спосіб захисту, обраний позивачем - визнання договору недійсним, не відповідає вимогам закону, оскільки позивач не є стороною договору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 1996 року проведена державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Наталі і Ко" (Том 1 а.с. 40).
Перереєстрація підприємства проведена 09 серпня 2011 року (Том 1 а.с. 219-225).
На підставі договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1997 року товариство придбало у власність нежиле приміщення загальною площею 146, 5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 161-163).
Відповідно до протоколу № 3 загальних зборів учасників товариства від 23 липня 2010 року до складу учасників ТОВ фірма "Наталі і Ко" введено ОСОБА_6 з часткою в статутному капіталі підприємства 69 % (96 600 грн.) (Том 1 а.с. 139).
04 серпня 2011 року на загальних зборах фірми "Наталі і Ко", яке оформлено протоколом № 7 від 04 серпня 2011 року, було задоволення прохання ОСОБА_6 про вихід зі складу учасників фірми та виділення йому у рахунок належної частки у статутному капіталі - нерухоме майно та інші матеріальні цінності на загальну суму 96 600 грн., а саме вбудоване нежиле приміщення магазин-аптека, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке було передано позивачу за актом прийому-передачі від 08 серпня 2011 року (Том 1 а.с. 13, 14).
Згідно з протоколом № 7 від 04 серпня 2011 року введений до складу учасників фірми ОСОБА_8 (Том 1 а.с. 14).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2011 року позов ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства задоволено частково.
Визнано недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Наталі і Ко", оформлене протоколом № 7 від 04 серпня 2011 року в частині виділення та передачі ОСОБА_6 вбудованого нежилого приміщення магазину-аптеки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. У позові до ОСОБА_6 відмовлено (Том 1 а.с. ).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2012 року, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 травня 2012 року, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2011 року скасоване, у позові відмовлено (Том 1 а.с. 6-12, 44-47).
28 квітня 2012 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим прийнято рішення № 299 про оформлення права власності на зазначене приміщення за ОСОБА_6 та дано доручення Кримському республіканському підприємству "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" підготувати свідоцтво про право власності (Том 1 а.с. 5).
Відповідно до договору дарування від 20 березня 2012 року фірма "Наталі і Ко" в особі директора ОСОБА_8 подарувала та передала безоплатно у власність ОСОБА_7 нежиле приміщення в будинку АДРЕСА_1, право власності на яке за обдарованою зареєстровано 22 березня 2012 року (Том 1 а.с. 104, 105, 168-170, 171).
Звертаючись до суду з позовом про визнання вказаного договору дарування недійсним, позивач, посилаючись на ст. 321 ЦК України, зазначив, що вказаним договором він протиправно позбавлений права власності на спірне майно, договір укладений сторонами під впливом обману, оскільки відчужувач навмисно замовчав про належність цього майна позивачу, який займався оформленням свого права власності в установленому порядку.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог, оскільки позивачем не надано доказів про набуття ним права власності на спірний об'єкт нерухомості у встановленому порядку, крім того, позивач не є стороною договору, недійсність якого оспорюється на підставі ст. 230 ЦК України, відповідно якої обман повинен мати місце саме між учасниками правочину, факт обману повинна довести та особа, яка діяла під впливом обману. Позивачем не доведено порушення його права власності.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Згідно із статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Зі змісту зазначених норм убачається, що право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації.
Отже, ураховуючи наведені норми, та відсутність у матеріалах справи доказів державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно за позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо недоведеності позивачем факту набуття ним права власності на спірне майно.
Як встановлено судом першої інстанції, дійсність договору дарування спірного майна оспорюється позивачем на підставі ст. 230 ЦК України, згідно якої, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Учасник правочину - відповідач ОСОБА_7 з таким позовом не зверталась, наявність факту обману не підтверджує.
Отже, суд першої інстанції, урахувавши наведене, те що позивач не довів порушення його права власності, дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності заявлених вимог.
Вимоги про скасування реєстрації нерухомого майна є похідними від вимоги щодо визнання спірного договору недійсним, підстав для задоволення якої не встановлено.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, встановленим обставинам дана належна оцінка.
Відтак доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 серпня 2013 року - залишенню без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.
ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Л.О. Ломанова
В.О. Полянська
І.В. Кустова