Позивач – Сільськогосподарський кооператив "Стайєр" звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача – ТОВ "Український промисловий банк" в особі Сімферопольської філії ТОВ "Український промисловий банк" про визнання правочину недійсним, укладеним під впливом помилки іпотечного договору від 14.06.2007 року між Сільськогосподарським кооперативом "Стайєр" та ТОВ "Український промисловий банк" в особі Сімферопольської філії ТОВ "Український промисловий банк".

Так, позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір між ТОВ "Укрпромбанк" в особі Сімферопольської філії ТОВ "Укрпромбанк" та позивачем був укладений під впливом помилки щодо правової природи укладеного правочину та правовідносин сторін, оскільки при укладенні спірного договору позивачем (заставодавець) вважав, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем ґрунтуються на двох видах забезпечення виконання зобов'язання, а саме поруці та заставі. Істотне значення помилки позивача щодо природи правочину – спірного договору від 14.06.2007 року полягає в помилці щодо моменту припинення зобов’язань позивача як майнового поручителя, відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Підприємство "Крим-Продукт".

При поданні позову позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якого позивач просив суд заборонити відповідачу вчиняти виконавчий напис нотаріуса, пов'язаний з предметом іпотеки по іпотечному договору від 14.06.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Яценко Л.І.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.12.2009р. продовжений строк вирішення даного спору, відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, розгляд справі відкладено.

Не погодившись з вказаною ухвалою позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Севастопольського апеляційного Господарського суду від 25 лютого 2010 року провадження по апеляційної скарзі позивача було припинено, справу передано до Господарського суду АР Крим для подальшого розгляду.

Не погодившись з ухвалою Севастопольського апеляційного Господарського суду від 25 лютого 2010 року Сільськогосподарський кооператив "Стайєр" звернувся до Вищого Господарського суду України з касаційною скаргою. Постановою Вищого господарського суду України від 07 липня 2010 року касаційна скарга позивача залишена без задоволення, ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 року у справі № 2-22/6161-2009 залишена без змін.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.10.2010 року справу № 2-22/6161-2009 призначено до розгляду.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що на його думку у діях позивача не було намірів укладати договір поруки, що свідчить про відсутність помилки у діях позивача.

24.11.2010 року до суду надійшли пояснення позивача по суті позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини відсутності суду не повідомила. Про дату розгляду справи повідомлена належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає з можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

14.06.2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" в особі Сімферопольської філії ТОВ "Укрпромбанк" та підприємством "Крим-Продукт" був укладений кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 32/К-07.

Відповідно до п. 3.1. цього договору встановлено, що кредитний договір забезпечений іпотекою нерухомого майна, яке належить майновому поручителю позичальника - Сільськогосподарському кооперативу "Стайєр" на праві власності.

Згідно п. 3.2. цього договору виконання умов забезпечення зобов'язання за цим договором означає належно оформлення правочину забезпечення (застави, іпотекі, поруки, гарантії, інших видів забезпечення), що включає підписання кожного договору уповноваженими особами, та проведення (здійснення) встановлену процедуру реєстрації відносин забезпечення, тобто здійснення Позичальником (заставодавцем, гарантом, поручителем) всіх необхідних дій, що дозволяють договору забезпечення (застави, іпотеки, поруки, гарантії, іншому договору забезпечення) набути чинності, та встановити пріоритет Банку на предмет забезпечення, а також належне виконання обов’язків за договором(ами) забезпечення протягом його (їх) дії.

14.06.2007 року між позивачем та ТОВ "Укрпромбанк" в особі Сімферопольської філії було укладено іпотечний договір.

Згідно умов цього договору іпотека забезпечує вимоги Іпотекодержателя - ТОВ "Укрпромбанк" за кредитним договором № 32/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14 червня 2007 року, укладеним між відповідачем та третьою особою по справі, за умовами якого останній зобов'язаний відповідачу до 13 червня 2010 року включно повернути кредит у розмірі 1500000,00 грн.

Пунктом 4.2. Договору іпотеки встановлено, що у випадку порушення позивачем та/або третьою особою по справі обов'язків за цим або Кредитним договором відповідач надсилає позивачу письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушення зобов'язання та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Кредитний договір та іпотечний договір були укладені у зв’язку з тим, що Сільськогосподарський кооператив "Стайєр" було визначено майновим поручителем позичальника - третьої особи по справі.

В силу статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з Законом "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР (469/97-ВР) з наступними змінами, сільськогосподарський кооператив - це юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва, для здійснення господарської та іншої діяльності кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди. Майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом. Згідно з вищенаведеним законом член кооперативу - фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом і користується правом ухваленого голосу в кооперативі. Члени кооперативу мають право брати участь справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом. Статутом кооперативу передбачено, що вступ в кооператив здійснюється за письмовою заявою члена і вирішується виключно на загальних зборах кооперативу. рішення загальних зборів є дійсними, якщо на ньому були присутніми більш чим половина членів кооперативу.

При витребуванні відповідачем документів, які стали підставою для складення договору іпотеки не були досліджені всі необхідні документи, а саме Статут позивача.

Згідно Статуту позивача виключно загальні збори членів кооперативу мають приймати рішення про надання в заставу майна, вартість якого перевищує 20% балансової вартості основних фондів кооперативу. Статутом також передбачено, що рішення про відчуження майна кооперативу, передання його у заставу на суму, яка перевищує 200000,00 грн. приймається рішенням загальних зборів кооперативу.

Договір іпотеки укладений на підставі рішення, прийнятого засновниками позивача.

Метою діяльності кооперативу є здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку в інтересах його членів. Сторонами не надано жодних доказів того, що укладення спірного договору іпотеки спрямовувалось на отримання прибутку позивачем. Укладення названого правочину було позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Земельного кодексу України (2768-14) , цього Закону (898-15) та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У розумінні частини першої статті 583 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" майновим поручителем є третя особа - заставодавець, яка, не будучи боржником за основним зобов'язанням, виступає стороною заставних правовідносин у забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зобов’язання поручителя перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку потребує обов’язкового укладання окремого договору поруки.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. № 2664-III (далі – Закон України № 2664-III (2664-14) ) договір про надання фінансових послуг (зокрема, надання гарантій та порук), якщо інше не передбачено законом, повинен містити: назву документа; назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; найменування, місцезнаходження юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначені види забезпечення виконання зобов'язання, такі як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Відповідно до п.1, п.3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) визначено поняття зобов'язання: "зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди".

Системне тлумачення наведених положень законодавства України дозволяє суду погодитися із доводами позивача про те, що відносини майнової поруки за своєю природою є комплексним, поєднують у собі елементи як застави нерухомого майна (іпотеки), так і поруки. Звідси, відносини майнової поруки регламентуються приписами законодавства України як про заставу(іпотеку), так і про поруку.

Аналізуючи вказані вище правові норми суд встановив, що правові відносини, які виникли між позивачем та відповідачем ґрунтуються на двох видах забезпечення виконання зобов'язання, а саме: поруці та заставі.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У зв’язку з тим, що між відповідачем та позивачем у письмовій формі договір поруки не укладався, він є нікчемним відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, а тому не може викликати будь яких правових наслідків.

Отже, на думку суду, позивач звільнений від обов'язку відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Нормами зазначеної ст. 229 Цивільного кодексу України передбачено, що для визнання недійсним правочину має значення не будь-яка помилка, а виключно помилка, яка призвела до укладення угоди та має істотне значення, тобто, помилка щодо: природи правочину; прав та обов’язків сторін правочину; властивостей та якостей речі, які значно знижують цінність речі або значно знижують можливість використання речі за цільовим призначення.

При цьому, помилка - це неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можливо було б вважати, що правочин не був вчинений.

Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним.

Таким чином, дії особи не можуть об’єктивно відображати внутрішню волю суб`єкта цивільних правовідносин досягти бажаного результату. Тому в ч. 3 ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Істотне значення помилки позивача щодо природи правочину - іпотечного договору від 14.06.2007 року полягає в помилці щодо моменту припинення зобов’язань як майнового поручителя.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України передбачені додаткові умови припинення зобов’язань поручителем, а саме - у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Істотна помилка виникла у зв’язку з тим, що позивач при укладанні іпотечного договору від 14.06.2007 року керувався правовими норми ст. 2 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Цивільного кодексу України (435-15) , нормативно-правових актів та інше.

Спірний договір від 14.06.2007 року - не відповідає вимогам 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, так як зобов'язання позивача грубо порушують засади добросовісності, розумності та справедливості. Ці обставини свідчать про те, що позивач уклав спірний догові від 14.06.2007 року на вкрай невигідних для себе умовах під впливом помилки.

Оскільки відповідно до частини першою статті. 215 (435-15|215) Цивільного кодексу України (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою статті 203 Цивільного кодексу України, в яких передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, спірний договір іпотеки від 14.06.2007 року підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечить наведеним вище положенням законодавства України та статуту позивача.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України (1798-12) , суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір іпотеки від 14.06.2007 року, укладений між Сільськогосподарським кооперативом "Стайєр" (Красногвардійський район, с. Краснознам’янка, вул. Лікарняна, буд. 2, код ЄДРПОУ 16505618, р/р 2600601300310 в Сімферопольській філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 384867) та ТОВ "Український промисловий банк" в особі Сімферопольської філії ТОВ "Український промисловий банк" (м. Сімферополь, вул. Куйбишева/Київська, 2/79, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33104014).

3. Стягнути з ТОВ "Український промисловий банк" в особі Сімферопольської філії ТОВ "Український промисловий банк" (м. Сімферополь, вул. Куйбишева/Київська, 2/79, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33104014) на користь Сільськогосподарського кооперативу "Стайєр" (Красногвардійський район, с. Краснознам’янка, вул. Лікарняна, буд. 2, код ЄДРПОУ 16505618, р/р 2600601300310 в Сімферопольській філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 384867) 85,00 грн. державного мита.

4. Стягнути з ТОВ "Український промисловий банк" в особі Сімферопольської філії ТОВ "Український промисловий банк" (м. Сімферополь, вул. Куйбишева/Київська, 2/79, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33104014) на користь Сільськогосподарського кооперативу "Стайєр" (Красногвардійський район, с. Краснознам’янка, вул. Лікарняна, буд. 2, код ЄДРПОУ 16505618, р/р 2600601300310 в Сімферопольській філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 384867) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.