Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд"267 120 дол. США строкової заборгованості за кредитом, 8 220 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, 1093,71 дол. США строкова заборгованості за процентами, 93,61 дол. США пені за прострочення платежу, а всього 2 191 727,89 грн. заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008р.

В процесі розгляду справи, позивач неодноразово збільшував позовну суму, 21.09.2010р. остаточно уточнив розрахунок позовних вимог, просить стягнути з відповідача 250 680,00 дол. США строкової заборгованості за кредитом, 24 660 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, 1193,14 дол. США строкова заборгованості за процентами, а всього 277 714,83 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на 16.09.2010р. складає 2 199 279,28 грн. заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 06.07.2010р.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

08.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", правонаступником якого з 15.03.2010 є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" (Відповідачем) було укладено кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ, відповідно до п.2.2 якого, кредит надано для фінансування завершення будівництва яхтового центру "Оріяна".

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору кредит надається у національній валюті України гривні, та /або в доларах США з повною або частковою конвертацією у грівні у межах суми, еквівалентної 1 390 000,00дол. США, що на дату укладення договору складало 6 742 612,00грн.

У відповідності до укладених та нотаріально посвідчених іпотечних договорів №49.12/25/1 415/2008 від 08.09.2008р та №49.12/25/1 390/2008 від 08.09.2008р. відповідачем у забезпечення зобов’язань за Кредитним договором було передано у іпотеку Позивачу наступне майно на загальну суму 13 696 048,00грн.

- майнові права на будівництво яхтового центру "Оріяна"(адміністративно-побутовий та спортивно - розважальний корпуси), що розтошований : Київська обл.., Вишгородський район, м. Вишгород, вул.. Набережна, буд.3, який буде побудований у майбутньому, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіл Ярд";

Яхтовий центр "Оріяна", що розтошований : Київська обл.., Вишгородський район, м. Вишгород, вул.. Набережна, буд.3, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіл Ярд";

Відповідно до висновків, що викладені в акті огляду наявності, стану та умов зберігання майна, що надані в іпотеку від 27.04.2009р., стан заставного майна є задоволеним, відсутня необхідність зміни предмета застави або заставної вартості майна.

Також Відповідачем було укладено Договір добровільного страхування фінансового ризику, пов’язаного з припиненням права власності від 08.09.2008р. №216-7100073, та комплексний договір страхування іпотеки від 08.09.2008р. №0004/29/08/164, а після закінчення строку цих договорів Відповідачем було укладено Договір добровільного страхування фінансового ризику, пов’язаного із припиненням права власності №216-711000107 та Договір добровільного страхування майна №213-7110017 від 08.09.2009р., згідно з якими належним чином було сплачено страхові платежі.

Вищезазначені Іпотечні договори та договори страхування є чинними на час слухання справи.

Суду доведено, що Сторони визначили підставою для надання кредитів –додаткові угоди (п.2.3 Кредитного договору), що мають укладатись після надання Позивачу письмової заявки Відповідача, у якій вказується сума та валюта кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на контракт (договір, угоду, додаток, рахунок-фактуру).

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору, Позивач зобов’язаний надавати кредити Відповідачу згідно з додатковими угодами в межах суми, вказаної у п.1.1 за умови, що сума кредиту буде забезпечена заставою на відповідну суму.

Відповідно до заявки Позичальника №71 від 08.09.2008р. та укладеної на її підставі Додаткової угоди №1 від 08.09.2008р., що є невід’ємною частиною кредитного договору, Позивач 08.09.2008р. надав Відповідачу кредит у сумі 300 000,00 дол. США з повною конвертацією у гривню з метою здійснення передплати ТОВ "АНД"за будівельні роботи згідно договору на будівництво №22 від 24.06.2008р.

Суду доведено, що зазначені кошти були належним чином спрямовані Позичальником на фінансування будівельних робіт по першому етапу завершення будівництва яхтового центру.

Однак, за твердженням Позивача, всупереч вимог взятих нас себе зобов'язань за Кредитним договором і Додатковою угодою Позичальник (Відповідач) не обслуговує належним чином свій кредит. Останній раз щомісячний платіж по тілу кредиту Позичальник здійснив 25.02.2010.

І тому, Позивач вважає, що згідно пп. 3.1.4, 3.1.6, 3.4.10 Кредитного договору Банк має право стягнути, а Позичальник, у випадку недотримання умов Кредитного договору та/або додаткових угод, зобов'язаний повернути Банку достроково всю суму кредиту та проценти за користування кредитними коштами.

Відповідач стверджує, що Позивач також порушив умови договору, а саме за його твердженням, Позивач на його пропозицію, відповідно до умов кредитного договору, укласти додаткову угоду не відповів, тобто не підписання Позивачем додаткової угоди №2 до кредитного договору, викладеної у Рішенні суду від 10.12.2009р. та невидача Позивачем чергового траншу кредиту повинно розглядатись та тлумачитись як прострочення кредитора у сенсі ст. 613 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 від 08.09.2008р. Позичальник (Відповідач) зобов’язався повністю повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 07.09.2015року.

Матеріали справи свідчать, що Позивачем дійсно не вчинено дій, які він зобов’язаний вчинити відповідно до умов Кредитного договору, та до вчинення яких Позивача спонукає рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2009р. у справі №13/471, яке набрало чинності у встановленому законом порядку, а саме Позивач не уклав з Відповідачем додаткову угоду № 2, відповідно до якої банк не надав позичальнику кредит в сумі 1090 000,00дол.США з повною конвертацією у гривню.

Суду доведено та підкріплено належними доказами, що Відповідач сумлінно виконував умови кредитного договору до того як Позивачем виконувались зобов’язання за договором, у зв’язку з чим, на думку суду, Позивач не може достроково стягнути суми отриманого кредиту.

Статтею 509 ЦК України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, не надав позичальнику кредит в сумі 1 090 000,00дол.США,відповідно до додаткової угоди № 2 до Кредитного договору, та до вчинення яких Позивача спонукає рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2009р. у справі №13/471, яке набрало чинності у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

Тому, суд прийшов до висновку, що з у даному випадку, Кредитор (Позивач) вважається таким, що прострочив виконання зобов’язань за договором, оскільки не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

На підставі вищевикладеного, а також приймаючи до уваги умови кредитного договору, норми Цивільного (435-15) та Господарського законодавства (436-15) , якими врегульовані правовідносини сторін у сфері зобов’язального права, договірних зобов’язань та, зокрема кредитних правовідносин, з огляду на неможливість застосування умов кредитного договору та ч.2 ст. 1050 ЦК України про дострокове повернення суми кредиту, враховуючи ст.613 суд вважає вимоги Позивача, щодо дострокового стягнення суми кредиту необґрунтованими та незаконними, непідтвердженими належними та допустимими доказами, тому вимога позивача про стягнення строкової заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 250 680,00дол.США задоволенню не підлягає.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача простроченої заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 24 660,00дол.США та заборгованість за процентами по кредиту у розмірі 1 193,14 дол.США підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до умов кредитного договору, заборгованість за кредитом погашається Позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості, зазначеного у кредитному договорі та у Додатковій угоді №1 від 08.09.08 до Кредитного договору.

Згідно до п.3.4.3 Кредитного договору сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно у розмірі 13% річних згідно п.5 Додаткової угоди №1 від 08.09.08 до Кредитного договору.

Термін сплати кредиту щомісячно, до 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2009року.

Факт наявності боргу у Відповідача простроченої заборгованістю за тілом кредиту у сумі 24 660,00дол.США та заборгованість за процентами по кредиту у розмірі 1 193,14 дол.США Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення строкової заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту). Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цієї частині.

В частині вимог про стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та заборгованість за процентами по кредиту, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

23.11.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд"(01011, м. Київ, Печерський узвіз, 17, кв. 1, код ЄДРПОУ 30216152) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"(01014, бульвар Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051) 24 660,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 16.09.2010р. складає (195 060 (сто дев’яносто п’ять тисяч шістдесят) грн. 60 коп. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 1 193,14 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на 16.09.2010р. складає (9 437 (дев’ять тисяч чотириста тридцять сім) грн.73 коп. строкової заборгованості по процентам, 2 044 грн. 98 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.