ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 217
РІШЕННЯ
Іменем України
22.11.2010
Справа №2-19/4512-2010
За позовом – Фонду державного майна України, м.Київ
До відповідача – Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан", м.Армянськ АР Крим (ідентифікаційний код 32785994)
про стягнення 14819505,24 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Косарев О.М. – гол. спеціаліст-юрисконсульт, дов. №41 від 14.01.2010 р.
Від відповідача – Єсіпова О.П. – юрисконсульт, дов. №01-02-17/15549 від 29.12.2009 р.
Суть спору: Фонд державного майна України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" та просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету суму основної заборгованості у розмірі 8 845 168,86 грн. та пеню у розмірі 520 470,62 грн.
Позивач у ході судового розгляду користуючись своїм правом наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету суму основної заборгованості у розмірі 14 819 505,24 грн. та пеню у розмірі 1 124 436, 53 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду (а.с.48-53).
Представник позивача у судовому засіданні усно збільшену позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні усно проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві.
Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України "Про мови" (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350 (350-14) ) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.
Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
06.09.2004 р. між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Кримський Титан" укладено договір оренди № 586 цілісного майнового комплексу "ДП "Іршанський державний гірничо – збагачувальний комбінат" (а.с.13-16).
Сторонами - Фондом державного майна України (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Кримський Титан" до договору оренди укладались додаткові договори № 742 від 05.11.2004 р., № 742/238/1 від 22.12.2004 р., № 742/232/2/137 від 14.05.2005 р.; додаткові угоди № 527 від 26.12.2005 р., № 474/з/177 від 09.04.2008 р., № 375 від 01.09.2008 р., згідно яких сторони неодноразово змінювали та доповнювали умови договору оренди № 586 цілісного майнового комплексу "ДП "Іршанський державний гірничо – збагачувальний комбінат" (а.с.17-25).
Відповідно до п.1.1 Додаткового договору орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Іршанський державний гірничо – збагачувальний комбінат" (Підприємство), що належить до державної власності, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 31.08.2004 р., вартість якого становить 128448632,0 грн., у тому числі основні фонди (без капітальних інвестицій) 117592222,0 грн. за залишковою вартістю, капітальні інвестиції – 1440526,0 грн., нематеріальні активи 6304442,0 грн. за залишковою вартістю.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном підприємства у термін, указаний у договорі, але не раніше дати погодження Фондом державного майна України передавального акта, затвердженого загальними зборами ДАК "Українські поліметали", підписаного Орендарем та комісією з припинення ДП "Іршанський державний гірничо – збагачувальний комбінат".
Згідно п.3.8 Договору у випадку закінчення (припинення) дії строку цього договору Орендар сплачує орендну плату до дня фактичної передачі майна згідно з актом приймання – передачі. Закінчення дії договору не звільняє Орендаря від обов’язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього Договору в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету.
Цей договір укладено строком на 5 років і діє з 06.09.2004 р. до 05.09.2009 р. включно (10.1 Договору).
Відповідно до п.10.6 продовження дії цього договору після закінчення строку його чинності можливе шляхом укладення відповідної Додаткової угоди. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації Підприємства за участю Орендаря; загибелі орендованого майна; банкрутства Орендаря та інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (п.10.7 Договору).
Таким чином, сторони передбачили, що дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а продовження дії цього договору після закінчення строку його чинності можливе шляхом укладення відповідної Додаткової угоди.
З матеріалів справи суд не вбачає, що сторонами продовжувався строк дії договору оренди.
Вимогою про сплату боргу № 10-25-1132 від 01.02.2010 р. позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість, яка станом на 21.01.2010 р. складала 2869884,14 грн., пеня 39378,46 грн., а всього 2909262,60 грн. (а.с.32).
Вимогою про сплату боргу № 10-25-2927 від 15.03.2010 р. позивач повторно просив відповідача погасити наявну заборгованість, яка станом на 21.01.2010 р. складала 28669884,14 грн., пеня 39378,46 грн., а всього 2909262,60 грн. (а.с.33-34).
Непогашення відповідачем заборгованості за договором оренди й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Позивач у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 13.12.2009 р. по 28.09.2010 р. у сумі 14819505,24 грн., а також пені за період з 13.12.2009 р. по 28.09.2010 р. у сумі 1124436,53 грн.
Відповідач проти позову заперечує вказуючи на ту обставину, що договір оренди припинив свою дію 05.09.2009 р., а позивач в порушення умов договору оренди вимагає стягнення заборгованості за період, коли договір вже припинив свою дію. Також вказує на ту обставину, що на об’єкт оренди накладено арешт і заборонено відповідачу використовувати даний об’єкт.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 02.11.2009 р. по справі № 42/582 накладено арешт на майно цілісного майнового комплексу Іршанського державного гірничо – збагачувального комбінату, що розташоване за адресою: 12101, Житомирська область, м.Володарськ – Волинський, с.Іршанськ, вул.Шевченка, 1 та знаходиться у володінні Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан", та заборонено Закритому акціонерному товариству "Кримський титан" та будь – яким іншим особам вчиняти дії щодо розпорядження майном цілісного майнового комплексу Іршанського державного гірничо – збагачувального комбінату, у тому числі передавати, продавати або відчужувати його в інший спосіб (а.с.78-79).
Постановою Відділу державної виконавчої служби Володарсько – Волинського районного управління юстиції "Про відкриття виконавчого провадження" від 05.11.2009 р. у виконання ухвали Господарського суду м.Києва від 02.11.2009 р. № 45/582 накладено арешт на майно цілісного майнового комплексу Іршанського державного гірничо – збагачувального комбінату, що розташоване за адресою: 12101, Житомирська область, м.Володарськ – Волинський, с.Іршанськ, вул.Шевченка, 1 та знаходиться у володінні Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан", та заборонено Закритому акціонерному товариству "Кримський титан" та будь – яким іншим особам вчиняти дії щодо розпорядження майном цілісного майнового комплексу Іршанського державного гірничо – збагачувального комбінату, у тому числі передавати, продавати або відчужувати його в інший спосіб (а.с.77).
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ч.5 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Зі змісту позовних вимог суд вбачає, що позивач просить стягнути заборгованість за період, коли строк дії договору оренди № 586 цілісного майнового комплексу "ДП "Іршанський державний гірничо – збагачувальний комбінат" припинив свою дію, у зв’язку із спливом строку на який його було укладено.
Суд зазначає, що у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди № 586 цілісного майнового комплексу "ДП "Іршанський державний гірничо – збагачувальний комбінат", неможливістю передачі об’єкта оренди, у зв’язку з забороною відповідачу та будь – яким іншим особам вчиняти дії щодо розпорядження майном цілісного майнового комплексу Іршанського державного гірничо – збагачувального комбінату, у тому числі передавати, продавати або відчужувати його в інший спосіб, у ЗАТ "Кримський Титан" фактично відсутня можливість передати позивачу зазначений об’єкт оренди.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 13.12.2009 р. по 28.09.2010 р. у сумі 14819505,24 грн., а також пені за період з 13.12.2009 р. по 28.09.2010 р. у сумі 1124436,53 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що документально підтверджених доказів, які б спростували висновок суду позивачем не представлено, а відтак відсутні правові підставі для задоволення позову.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -
ВИРІШИВ:
· У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складено 29.11.2010 р.
рішення направити:
· Фонд державного майна України, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9
· ЗАТ "Кримський Титан", м.Армянськ, Північна промзона
Суддя Господарського суду Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.