На розгляд Господарського суду м. Києва передано позовні вимоги Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬ" про стягнення 576 319,46 грн. штрафних санкцій у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1074 від 20.07.2009 р. щодо виконання підрядних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/437 та призначено її розгляд на 18.10.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 18.10.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2010 р. надав витребувані документи частково, зокрема, не надав довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр станом на день розгляду справи та оригінали доданих до позовної заяви документів.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (v_675600-07) (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (v1228600-06) (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, з метою витребування необхідних документів у справі, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 13.09.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/437 до 08.11.2010 р.

У судовому засіданні 08.11.2010 р. представники сторін надали суду клопотання про продовження строку розгляду справи, яке судом було задоволено.

Представник позивача у даному судовому засіданні повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2010 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали та письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в позові повністю, посилаючись на те, що відповідач не виконав роботи у встановлений договором строк у зв’язку з тим, що позивач направив на адресу відповідача завдання на проектування у листопаді 2009 року, тобто через три місяці після підписання сторонами договору, а заявлені до сплати на користь позивача штрафні санкції значно перевищують можливі збитки позивача.

Враховуючи наведене, для надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом, у судовому засіданні була оголошена перерва до 22.11.2010 р. о 10:50.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2010 р. повторно вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

Між Дочірньою компанією "Укргазвидобування"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬ"(підрядник) був укладений договір № 1074 від 20.07.2009 р., відповідно до п. 1.1. якого підрядник бере на себе зобов’язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами за рахунок замовника виконати роботи з "Облаштування Яблунівського НГКР. Установка комплексної підготовки нафти та стабілізації конденсату, що видобувається із Яблунівської групи родовищ. Проектно-вишукувальні роботи", а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи і сплатити підряднику вартість виконаних робіт.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

У відповідності до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Розділом 2 договору № 1074 від 20.07.2009 р. передбачено, що вартість робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації згідно договору визначена на підставі кошторису і складає без ПДВ 4 140 226,00 грн., крім того ПДВ 20 % у розмірі 828 045,20. Всього з урахуванням ПДВ 4 968 271,20 грн. Замовник здійснює оплату підряднику за виконану роботу протягом 51 банківського дня з дати підписання акту здачі-приймання проектно-кошторисної продукції, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника.

Пунктами 4.1, 4.3. та 4.4. договору № 1074 від 20.07.2009 р. встановлено, що підрядник приступає до виконання робіт після отримання від замовника підписаного договору; закінчення виконання робіт –10 місяців з дня підписання договору; підрядник виконує роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації згідно календарного плану (додаток № 3 до договору) та умов договору. Після виконання повного обсягу робіт підрядник передає замовнику акт здачі прийняття виконаних робіт.

У відповідності до умов пункту 5.2. договору № 1074 від 20.07.2009 р. за порушення термінів закінчення робіт згідно п. 4.3. даного договору підрядник виплачує замовнику штрафні санкції в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, при простроченні понад 20 діб підрядник також сплачує штраф у розмірі 7 % від ціни договору. Сплата штрафу підрядником не звільняє його від виконання зобов’язань або усунення порушень.

Відповідно до п. 7.1. договору № 1074 від 20.07.2009 р. встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.06.2010 р.

На виконання умов договору № 1074 від 20.07.2009 р. сторонами 28.07.2009 року був підписаний та скріплений печатками сторін Зведений кошторис на проектні та вишукувальні роботи, календарний план виконання робіт по об’єкту "Облаштування Яблунівського НГКР. Установка комплексної підготовки нафти та стабілізації конденсату, що видобувається із Яблунівської групи родовищ".

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 1074 від 20.07.2009 р., тоді як відповідач відмовився виконувати свої обов’язки за договором, посилаючись на відсутність завдання на проектування, що підтверджується листом ТОВ "ЦЕНТРАЛЬ" від 22.10.2009 № 21009-1.

Позивач листом № 031009 від 03.11.2009 р., яке отримане відповідачем 19.11.2009 р., повідомив про те, що на адресу відповідача повторно направляється копія затвердженого завдання на проектування. Проте роботи, які визначені договором № 1074 від 20.07.2009 р. до дати, що зазначена пунктом 4.3. даного договору, а саме - протягом 10 місяців з дня підписання договору, виконані не були.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 576 319, 46 грн. штрафних санкцій у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1074 від 20.07.2009 р. щодо виконання підрядних робіт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання з проектно-вишукувальних робіт з облаштування Яблунівського нафто-газоконденсатного родовища, установки комплексної підготовки нафти та стабілізації конденсату за договором № 1074 від 20.07.2009 р. відповідач у строк протягом 10 місяців з дня підписання договору, а саме – до 20.05.2010 р. не виконав.

Посилання відповідача на те, що невиконання ним своїх зобов’язання за даним договором зумовлене тим, що позивачем з затримкою в три місяці було надіслано завдання на проектування, судом не визнається обґрунтованим, оскільки пунктами 4.1, 4.3. договору № 1074 від 20.07.2009 р. встановлено, що підрядник приступає до виконання робіт після отримання від замовника підписаного договору ; закінчення виконання робіт –10 місяців з дня підписання договору; підрядник виконує роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації згідно календарного плану (додаток № 3 до договору) та умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання; невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. договору № 1074 від 20.07.2009 р. встановлено, що за порушення термінів закінчення робіт згідно п. 4.3. даного договору підрядник виплачує замовнику штрафні санкції в розмірі 0,1 від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, при простроченні понад 20 діб підрядник також сплачує штраф у розмірі 7 % від ціни договору. Сплата штрафу підрядником не звільняє його від виконання зобов’язань або усунення порушень.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло невиконання відповідачем зобов’язання стосовно виконання робіт передбачених договором № 1074 від 20.07.2009 р., то з відповідача на підставі пункту 5.2 договору підлягають стягненню 576 319,46 грн. штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 576 319,46 грн. штрафних санкцій, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬ" суми штрафних санкцій за договором № 1074 від 20.07.2009 р. у розмірі 576 319,46 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Господарський суд міста Києва, –

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬ"(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, ідентифікаційний код 32706975) на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 576 319 (п’ятсот сімдесят шість тисяч триста дев’ятнадцять) грн. 46 коп. штрафних санкцій, 5 763 (п’ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.