про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська агропромислова компанія" повернути мені, підприємцю ОСОБА_1 майно, що належить на праві власності, а саме: кабель марки КВБГ 27х1 - 400 м.п., кабель АКВБбШв 27х2,5-700 м.п., кабель АКВБбШв 14х2,5-1703 м.п., комплектна транссформаторна підстанція КТП -100/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 штука, шафа обліку - 1 штука, судові витрати покласти на відповідача.

встановив, що підприємець ОСОБА_1 подав суду позовну заяву про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська агропромислова компанія" повернути підприємцю ОСОБА_1 майно, що належить на праві власності, а саме: кабель марки КВБГ 27х1 - 400 м.п., кабель АКВБбШв 27х2,5-700 м.п., кабель АКВБбШв 14х2,5-1703 м.п., комплектна транссформаторна підстанція КТП -100/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 штука, шафа обліку - 1 штука, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ТОВ "Карпатська агропромислова компанія" відмовляється повернути передане ТОВ на відповідальне безоплатне зберігання кабель марки КВБГ 27х1 - 400 м.п., кабель АКВБбШв 27х2,5 - 700 м.п., кабель АКВБбШв 14х2,5 - 1703 м.п., комплектну трансформаторну підстанцію КТП-100/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 штука, шафу обліку - 1 штука.Факт прийняття відповідачем на зберігання вищевказаного майна позивач підтверджує розпискою від 17.10.2005р.

Представник відповідача щодо позову заперечив. У відзиві на позов зазначив, що провадження у справі слід припинити, оскільки в розписці, яка на думку позивача підтверджує факт взяття на зберігання витребуваного майна, зазначено, що ОСОБА_3., який взяв на зберігання майно діяв, як фізична особа і до відповідача не має жодного відношення. В заяві про доповнення до відзиву, зазначив, що заявлений позов є безпідставним, оскільки відсутній договір зберігання у вигляді складського документа такого, як: складська квитанція, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво чи інший документ. Позивач помилково посилається на статті 936, 938, 949 ЦК України, які врегульовують відносини зберігача (в т.ч. професійного) і поклажодавця.

Представник відповідача також долучив, як доказ того витребуваного майна у них не має, просить суд відмовити позивачу у позові в повному обсязі, долучив до матеріалів справи копію балансу на 31.12.2005р., зданого 20.02.2006р.

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задоволити.

При цьому суд врахував наступне.

Приписами ГПК України (1798-12) встановлено, право підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до т. 15 ЦК України (435-15) , кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач, вважаючи, що його право порушено, подав позов про повернення майна, яке ним 10.10.2005р. придбано у підприємця ОСОБА_4 що підтверджується накладною №137 від 10.10.2005р.

17.10.2005 року позивач передав на відповідальне безоплатне зберігання ТОВ "Карпатська агропромислова компанія" майно, належне йому, враховуючи накладну № 137 від 10 жовтня 2005р. майно, зокрема кабель марки КВБГ 27x1 - 400 м. п., кабель АКВБбШв 27x2,5 - 700 м. п., кабель АКВБбШв 14x2,5 - 1703 м. п., комплектна трансформаторна підстанція КТП-100/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 штука, шафа обліку - 1 штука, про що позивачу видана розписка від 17.10.2005 р. підписана ОСОБА_3, підпис скріплено печаткою ТОВ "Карпатська агропромислова компанія". ОСОБА_3. на момент підписання розписки працював на посаді заступника директора відповідача. Даний факт підтверджується копією трудової книжки.

З поданої суду розписки вбачається, що ОСОБА_1 будучи підприємцем здав на відповідальне безоплатне зберігання відповідачу, матеріальні цінності, майно, яке використовував у своїй господарській діяльності. ( Копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 від 05.03.2004 р. а.с. - 6).

З переліку зданих матеріальних цінностей та пояснень учасників процесу, випливає, що спірне майно не є речами індивідуального вжитку, які використовуються в побуті а мають промислове призначення. Таким чином слід вважати, що між позивачем та відповідачем існували господарські відносини.

Відтак, враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ч. 1 і 2 ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем, розписка від 17.05.2005р. по своїй суті є правочином укладеним суб'єктами господарювання.

31.05.2010 року позивач звернувся до ТОВ "Карпатська агропромислова компанія" з листом-вимогою, яким просив повернути передане на відповідальне безоплатне зберігання майно. Лист-вимога відповідачем залишено без відповіді, а вказане майно позивачу не повернуто.

ОСОБА_3., який був викликаний судом в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України, для дачі пояснень з приводу питань, що виникли у суду під час розгляду справи, повідомив, що Він прийняв на зберігання витребуване відповідачем майно, враховуючи габарити майна, воно не могло бути розміщено в складських приміщеннях, відповідно і не могли бути виписані кладовщиком відповідні документи. Майно зберігалось на території Товариства і залишалось на території до 24.10.2008р., тобто до часу звільнення Його з посади заступника директора відповідача.

В судовому засіданні 17. 11.2010р. представник позивача надав суду письмові пояснення ОСОБА_3, з яких вбачається, що ОСОБА_3. з 01.07.1997 по 24.10.2008р. працював на посаді заступника директора ТОВ "Карпатська агропромислова компанія", є учасником ТОВ, частка в статутному фонді становить 25 %, 17.10.2005р. згідно розписки прийняв на відповідальне та безоплатне зберігання від ОСОБА_1 наступні матеріальні цінності : кабель марки КВБГ 27х1- 400 м/п; кабель марки АКВБбШв 27х2,5 - 700 м/п; кабель марки АКВБбШв 14х2,5 - 1703 м/п.; комплектно-трансформаторну підстанцію КТП - 10/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 шт.; шафу обліку -1 шт.

Вказані кабелі були змонтовані у великих котушках, які по своїх габаритах так як і шафа обліку та комплектно-трансформаторна підстанція КТП не могли бути розміщені в приміщеннях складу товариства, оскільки не проходили в двері пройоми складу, а тому кабелі, комплектно-трансформаторна підстанція КТП та шафу обліку зберігались на території ТОВ "Карпатська агропромислова компанія". Територія товариства перебуває під постійною фізичною охороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Як передбачає ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Частин 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, слід зазначити, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, таким підтвердженням може бути угода про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення або іншого фінансового документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2950 грн. по розгляду даної справи в господарському суді Івано-Франківської області, про що свідчать наявні в матеріалах справи Договір про надання юридичних послуг від 03.08.2010року, квитанція серія НОМЕР_1 від 07.10.2010року про оплату наданих послуг на суму 2950 грн. В розгляді справи приймав участь адвокат ОСОБА_2 ( копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю наявна в матеріалах справи)

Враховуючи приписи ГПК України (1798-12) , витрати на оплату послуг адвоката, витрати по сплаті державного мита, витрати по сплаті інформаційних послуг в сумі, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

позов задоволити.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатська агропромислова компанія", вул. Коновальця, 425-а, м. Івано-Франківськ, код ЗКПО 24687958 - повернути підприємцю ОСОБА_1 вул. АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 наступне майно: кабель марки КВБГ 27х1 - 400 м.п., кабель АКВБбШв 27х2,5-700 м.п., кабель АКВБбШв 14х2,5-1703 м.п., комплектну трансформаторна підстанцію КТП -100/10/04 з трансформатором 100 КВА із запобіжниками та ізоляторами вводу - 1 штука, шафу обліку - 1 штука.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська агропромислова компанія", вул. Коновальця, 425-а, м. Івано-Франківськ, код ЗКПО 24687958 на користь підприємця ОСОБА_1 вул. АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 - 713 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, послуги адвоката - 2 950 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.