За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" м. Хмельницький

до Хмельницької міської ради м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Малиничі Хмельницького району, Хмельницької області

про визнання недійсним в частині п.1.2 рішення Хмельницької міської ради № 19 від 03.11.2010 року

Суддя Муха М.Є.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 26.04.2011р.

відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю №02-15-542 від 14.04.2011р.

третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Суть спору: позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні із врахуванням уточнених позовних вимог просять визнати недійсним п.1.2. рішення №19 від 03.11.2010р. Хмельницької міської ради в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 400 кв.м. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідент.код НОМЕР_1) під недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_4.

Представник відповідача в судовому засіданні, письмовій позиції з приводу заявлених позовних вимог, проти позову заперечує. Зазначає, що відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України. Виходячи з зазначеної норми для скасування актів органів місцевого самоврядування необхідно довести, що рішення прийнято не в межах повноважень, не в спосіб передбачений законом та не на підставі Конституції та чинного законодавства України. Відмічає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до законодавства питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції міської ради. Згідно ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою. В даному випадку власником земельної ділянки є територіальна громада м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. Повідомляє, що на ім'я міського голови надійшла заява від ОСОБА_4 про добровільну відмову від земельної ділянки площею 4000 кв.м, яка належала йому на праві постійного користування на підставі Державного акту на землю серія ХМ 00007 від 18 січня 1992р. Розглянувши дану заяву міська рада прийняла рішення про припинення права користування частини земельної ділянки гр.ОСОБА_4 площею 4000кв.м по проспекту Миру, 47. Таким чином, відповідач вважає, що пункт 1 оспорюваного рішення прийнятий відповідно до вимог ст. 142 Земельного кодексу України.

З приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4000 кв.м. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_4, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно до договору купівлі- продажу від 22 травня 2000р. ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купив недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункт по технічному обслуговуванню легкових автомобілів, готовністю 65%, що знаходяться в АДРЕСА_3 на території радгоспу ім. Щорса. Таким чином, до ОСОБА_1 перейшло право власності на споруду, а тому в порядку ст. 120 Земельного кодексу ОСОБА_1 має право отримати земельну ділянку на якій розміщений об'єкт в користування.

Оспорюваним рішенням було змінено цільове призначення земельної ділянки. Це також було зроблено відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) . Відповідно до ст.20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування. Зважаючи на викладене, просить позов залишити без задоволення.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача, повноважного представника в судове засідання не направила. Ухвала про порушення провадження по справі направлена на адресу зазначену у позовній заяві повернулась із відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає". відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наданого представником позивача, ОСОБА_1 зареєстрований як приватний підприємець за адресою АДРЕСА_2, за якою і направлялись ухвала про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

22.05.2000р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу відповідно до п.2 якого до ОСОБА_1 у власність перейшли недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункт по технічному обслуговуванню легкових автомобілів, готовністю 65%, загальною площею 240,9 кв.м., які належали ОСОБА_4 на підставі акту вибору земельної ділянки під будівництво кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів, виданого 24.04.2000р. Хмельницькою райдержадміністрацією.

Відповідно до додатку до Установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Цемер - 2" від 24.01.2000р. вкладом ОСОБА_1, як учасника товариства є недобудоване приміщення кафе "Колиба" вартістю 89 334грн. та пункт технічного обслуговування легкових автомобілів вартістю 82 190грн., які знаходяться у АДРЕСА_3.

Згідно акту прийому - передачі майна учасниками до статутного фонду ТОВ "Цемер - 2" від 28.06.2001р. вказані недобудовані приміщення були внесені до статутного фонду товариства.

Нотаріально посвідченою заявою від 23.03.2008р. ОСОБА_1 повідомив ТОВ "Цемер - 2" про вихід із товариства з 27.03.2008р.

03.11.2010р. сороковою сесією Хмельницької міської ради прийнято рішення №19 "Про припинення права користування земельною ділянкою, зміну цільового призначення земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1." яким припинено право постійного користування частини земельної ділянки гр.ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, дано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 400 кв.м. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідент.код НОМЕР_1) під недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункт по технічному обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_4 та змінено цільове призначення з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

ТОВ "Цемер - 2" звернулось із позовом до суду про визнання недійсним п.1.2. рішення №19 від 03.11.2010р. Хмельницької міської ради в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 400 кв.м. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідент.код НОМЕР_1) під недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_4, оскільки вважає, що даний пункт рішення прийнятий із порушенням ч.2 ст.124, ст.134, ч.1 розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) .

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 2 ст. 20 ГК України, як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання, передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Тобто, за змістом цієї норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Як вбачається із матеріалів справи 26.03.2008р. позивач звернувся до Хмельницької міської ради із заявою про оформлення права землекористування на земельну ділянку площею 0,4 га на якій знаходяться недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункт технічного обслуговування легкових автомобілів за адресою АДРЕСА_3 шляхом укладення договору зазначеної ділянки, обґрунтовуючи її тим, що зазначені будівлі були внесені ОСОБА_1 як учасником товариства до статутного фонду ТОВ "Цемер - 2" в зв'язку із чим останнє набуло права власності на вказані приміщення. Вказана заява залишена відповідачем без задоволення.

Поряд із цим, відповідачем 03.11.2010р. прийнято рішення №19 "Про припинення права користування земельною ділянкою, зміну цільового призначення земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1." яким припинено право постійного користування частини земельної ділянки гр. ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, дано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 400 кв.м. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідент.код НОМЕР_1) під недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_4 та змінено цільове призначення з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення Хмельницькою міською радою при прийнятті вказаного рішення ч.2 ст.124, ст.134, ч.1 розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) .

В своїх запереченнях на позовну заяву, міська рада зазначає, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно до договору купівлі - продажу від 22 травня 2000р. ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купив недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункт по технічному обслуговуванню легкових автомобілів, готовністю 65%, що знаходяться в м. Хмельницькому по вул. Проспект Миру, 47 на території радгоспу ім. Щорса. Таким чином, до ОСОБА_1 перейшло право власності на споруду, а тому в порядку ст. 120 Земельного кодексу, на думку відповідача, ОСОБА_1 мав право отримати земельну ділянку на якій розміщений об'єкт в користування.

Як вбачається із договору купівлі - продажу від 22 травня 2000р. його предметом виступили недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункт по технічному обслуговуванню легкових автомобілів, готовністю 65%, тобто об'єкти незавершеного будівництва, які не введенні в експлуатацію відповідно до чинного законодавства, а тому не є об'єктами нерухомого майна при переході власності на які до набувача переходить і право користування земельною ділянкою під вказаним об'єктами. Виходячи із викладеного, земельна ділянка площею 400 кв.м. під недобудованим приміщенням кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_4 належить до комунальної власності.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Однак, всупереч приписам даних статей відповідачем було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 400 кв.м. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідент.код НОМЕР_1) під недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_4 відповідно до рішення №19 від 03.11.2010р.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи зацікавлених осіб в судовому порядку.

Підставами для визнання визначеного акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Як визначає ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, ст.ст. 82- 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" до Хмельницької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним в частині п.1.2 рішення Хмельницької міської ради № 19 від 03.11.2010 року задовольнити.

Визнати недійсним п.1.2 рішення Хмельницької міської ради №19 від 03.11.2010р. в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 400 кв.м. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідент.код НОМЕР_1) під недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_4.

Стягнути з Хмельницької міської ради м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3 (код ЄДРПОУ 04060772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" м. Хмельницький, вул. Рибалка, 22/2, кв. 46 (код ЄДРПОУ 30769876) 85 грн. (вісімдесят п'ять гривень) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.062011р.

Віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4 - третій особі.