Позивач – дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м. Маріуполь Донецької області про стягнення 10 398 516грн.42коп., у тому числі основний борг в сумі 2943549грн.59коп., пеня в сумі 6460458грн.98коп., 3% річних в сумі 994507грн.85коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок боргу, договір поставки природного газу № 1474-06/10-147 від 01.04.2010, додаткові угоди № 1 від 12.04.2010, № 2 від 06.05.2010, № 3 від 02.07.2010, № 4 від 06.07.2010 до договору поставки природного газу №1474-06/10-147 від 01.04.2010, акти прийому-передачі природного газу від 30.04.2010, від 31.05.2010, від 30.06.2010, від 31.07.2010.

Ухвалою від 26.10.2010 суд за письмовим клопотанням позивача відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду справи на 15 днів – до 22.11.2010.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 09/1-3-63 від 12.11.2010) відповідач проти позовних вимог заперечує та просить в позові відмовити, посилаючись на наступні обставини. Сума 2943549,59грн., заявлена позивачем як заборгованість по основному зобов’язанню, була оплачена відповідачем платіжним дорученням № 28192 від 04.08.2010. Крім того, по закінченню строку дії спірного договору сторони звірили взаємні розрахунки, про що 30.08.2010 був складений відповідний акт. Згідно акту ніякої заборгованості чи невиконаних зобов’язань друг перед другом сторони не мають. Щодо вимог про стягнення пені та 3% річних, то строки оплати за спожитий газ відповідачем дійсно порушені, однак, допущені порушення обумовлені бюджетною заборгованістю держави по поверненню ПДВ відповідачу. Таким чином, несвоєчасна оплата за спожитий газ відповідачем мала місце лише внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань державою по поверненню ПДВ відповідачу. Також, відповідач в своєму відзиві зазначив, що наведені обставини заслуговують уваги, є виключними та дають підстави для застосування ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

16.11.2010 відповідачем через канцелярію господарського суду подано клопотання (вих. № 09/4181 від 16.11.2010) про залучення до матеріалів справи копії довідки про включення ПАТ "ММК імені Ілліча" до ЄДРПОУ АБ № 211797.

З огляду на зазначену довідку з ЄДРПОУ, відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129) було перейменовано на публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129).

Вказані зміни в найменуванні здійснені на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) .

Зазначені зміни судом враховуються.

У зв’язку з цим відповідачем по справі № 25/175 слід вважати публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129).

Розглянувши матеріали справи, господарським судом

01.04.2010 між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерного компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Покупець) був укладений договір поставки природного газу № 1474-06/10-147, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, узгодженому в ст. 2 договору.

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК "Нафтогаз України" та Постачальником (п. 1.2. договору).

Покупець приймає за цим договором газ виключно для своїх власних потреб (п. 1.3. договору).

Сторони підписали додаткові угоди № 1 від 12.04.2010, № 2 від 06.05.2010, № 3 від 02.07.2010, № 4 від 06.07.2010 до договору поставки природного газу №1474-06/10-147 від 01.04.2010, відповідно до яких внесли зміни та доповнення до основного договору щодо порядку та строків оплати за газ, ціни на газ та реквізитів Покупця.

Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду квітень 2010р. – липень 2010р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 838466376грн.22коп.

Факт отримання відповідачем природного газу на вказану суму підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 30.04.2010, від 31.05.2010, від 30.06.2010, від 31.07.2010.

Вказані акти прийому-передачі природного газу були підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.

У відповідності з п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 12.04.2010 до договору остаточний розрахунок за спожитий газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (попередня редакція п. 6.1. договору: "Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу).

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) відповідач зобов’язання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково.

Як зазначив позивач в позовній заяві, на момент звернення з позовом до суду сума боргу складала 2943549,59грн.

В свою чергу, як вбачається з розрахунку суми боргу, доданого до позовної заяви, борг в сумі 2943549,59грн. виник станом на 30.07.2010.

Відповідач зі свого боку зазначив про те, що сума 2943549,59грн., заявлена позивачем як заборгованість по основному зобов’язанню, була оплачена відповідачем 04.08.2010 платіжним дорученням № 28192 (проведено банком 04.08.2010). В підтвердження надав засвідчену копію платіжного доручення № 28192 від 04.08.2010 на суму 2943549,59грн.

У зв’язку з цим, в вимогах позивача про стягнення основного боргу в сумі 2943549,59грн. слід відмовити, оскільки заборгованість була погашена ще до звернення позивача з позовом до суду (позовна заява була направлена до суду 01.09.2010, про що свідчить штемпель на поштовому конверті; заборгованість була погашена 04.08.2010).

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України (436-15) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач, з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 6460458грн.98коп. за період з 11.05.2010 по 11.08.2010.

Нарахування пені відповідає умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996, факт порушення відповідачем строків оплати за газ, підтверджений матеріалами справи, та про це стверджує сам відповідач .

Суд перевірив розмір пені на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивач при розрахунку пені за період з 11.05.2010 по 11.08.2010 включно не врахував оплату на суму 2943549,60грн., здійснену 04.08.2010.

Таким чином, розмір пені, належний до стягнення, повинен становити 6434249грн.62коп. за період з 11.05.2010 по 11.07.2010.

В частині стягнення пені в сумі 26209грн.37коп. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.

Окрім того, відповідач у своєму відзиві зазначаючи про те, що строки оплати за спожитий газ відповідачем дійсно порушені, наголосив на тому, що допущені порушення обумовлені бюджетною заборгованістю держави по поверненню ПДВ відповідачу. Таким чином, несвоєчасна оплата за спожитий газ відповідачем мала місце лише внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань державою по поверненню ПДВ відповідачу. Також, відповідач в своєму відзиві зазначив, що наведені обставини заслуговують уваги, є виключними та дають підстави для застосування ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

Суд дослідив обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, та документи в їх обґрунтування, прийняв до уваги, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основної заборгованості була погашена у повному обсязі, скористувався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, належний до стягнення з відповідача, на 99,9%.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6434грн.25коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 11.05.2010 по 11.08.2010 (за 231 день).

Відповідно до розрахунку 3% річних складають 994507грн.85коп.

Нарахування 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розмір 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, тому як позивач при розрахунку 3% річних за період з 11.05.2010 по 11.08.2010 включно не врахував оплату на суму 2943549,60грн., здійснену 04.08.2010.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 989439грн.06коп. за період з 11.05.2010 по 11.07.2010.

В частині стягнення 3% річних в сумі 5068грн.79коп. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216- 218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82- 85, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позовні вимоги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ до публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м. Маріуполь Донецької області про стягнення 10398516грн.42коп., у тому числі основний борг в сумі 2943549грн.59коп., пеня в сумі 6460458грн.98коп., 3% річних в сумі 994507грн.85коп., задовольнити в сумі 995873грн.31коп., у тому числі пеня в сумі 6434грн.25коп., 3% річних в сумі 989439грн.06коп.

В частині стягнення основного боргу в сумі 2943549грн.59коп. відмовити, оскільки борг був погашений ще до звернення позивача з позовом до суду.

В частині стягнення пені в сумі 26209грн.37коп. та 3% річних в сумі 5068грн.79коп. відмовити за необгрунтованістю розрахунку.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул. Левченка, 1, м. Маріуполь Донецької області, 87504, код ЄДРПОУ 00191129) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в сумі 6434грн.25коп., 3% річних в сумі 989439грн.06коп., держмито в сумі 18204грн.45коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 168грн.48коп.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 16.11.2010р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2010р.

рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.