Апеляційний суд Автономної Республіки Крим
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 2/0124/103/2012
Головуючий суду першої інстанції: Берещанський Ю.В.
№ провадження: 22-ц/190/1822/13
Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков Р. В.
"15" квітня 2013 р.
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Новікова Р.В. Суддів:Кузнєцової О.О., Руснак А.П. При секретарі:Таранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний", треті особи - Масандрівська селищна рада, Виконавчий комітет Ялтинської міської ради, Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним і скасування рішення та свідоцтва про право власності, визнання недійсною та скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний" на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 р., -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Масандрівської селищної ради № 86 від 28 квітня 2011 р., яким було оформлено право власності на котедж літ. "Ж" загальною площею 182,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний";
визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 06 червня 2011 р., яким приватному акціонерному товариству "Пансіонат "Прибережний" вирішено видати свідоцтво про право власності на зазначений котедж літ. "Ж";
визнання недійсною та скасування державної реєстрації КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" права власності приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний" на спірне нерухоме майно;
зобов'язання приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний", як правонаступника закритого акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний", виконати зобов'язання за договором від 20 лютого 2005 р. № 4 інвестування будівництва спірного об'єкту нерухомого майна за вищевказаною адресою щодо введення в експлуатацію даного об'єкту та оформлення права власності на нього за позивачем в порядку, встановленому договором та чинним законодавством України;
визнання за позивачем права власності на цей об'єкт нерухомого майна; зобов'язання КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" здійснити державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за позивачем;
витребування з чужого незаконного володіння вищевказаного об'єкту нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами виконаного ним повністю договору інвестування будівництва за № 4 від 01 червня 2005 р. (далі - Договір) він став власником котеджу літ "Ж", загальною площею 182,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, і на протязі п'яти років укладав відповідні договори щодо вказаного об'єкту нерухомості, здійснював його благоустрій, таким чином володіючи і користуючись ним.
Позивач зазначав, що на відповідача (його правопопередника), згідно з п. п. 1.1., 2.2., 3.1. Договору, було покладене зобов'язання здійснити функції замовника-забудовника будівництва щодо збору вихідних даних, проектування, отримання дозволів на виконання будівельних робіт, будівництва, введення в експлуатацію та передачі на баланс експлуатаційним організаціям нерухомого майна, надавши при цьому позивачеві як інвестору частину земельної ділянки під будівництво об'єкта.
Проте, внаслідок невиконання відповідачем умов п.п. 2.3, 4.2.2. Договору щодо передачі позивачу у власність спірного об'єкту після прийняття його за актом державної комісії до експлуатації та оформлення на позивача права використання земельної ділянки, останній був протиправно позбавлений права власності на вказане нерухоме майно.
Позивач вказував, що, не зважаючи на будівництво спірного об'єкту за рахунок його грошових коштів, відповідач протиправно одержав у власність спірний об'єкт нерухомості.
рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 р. позов задоволено частково.
Скасовано рішення виконавчого комітету Масандрівської селищної ради за № 86 від 28 квітня 2011 року, яким оформлено право власності за приватним акціонерним товариством "Пансіонат "Прибережний" на котедж літ. "Ж" загальною площею 182,5 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю котеджу літ. "Ж" загальною площею 182,5 кв. м, веранду літ. "Ж-1", площею 45,1 кв. м, веранду літ. "Ж-2", площею 15,5 кв. м., балкон літ. "Ж-З" за адресою: АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Масандрівської селищної ради 06 червня 2011 р. на ім'я приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний".
Скасовано державну реєстрацію комунального підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" права власності приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний" на спірний котедж.
Визнано за позивачем право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в позові у зв'язку з порушенням судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законів.
Зокрема, апелянт посилається на невиконання позивачем зобов'язань за Договором та відсутність правових підстав для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2005 р. позивачем і закритим акціонерним товариством "Пансіонат "Прибережний", правонаступником якого є відповідач, укладено вищевказаний Договір (т. 1 л.с. 40-41).
Згідно з вимогами п. п. 1.1., 2.2., 3.1., п. 4.1.1. Договору на відповідача покладено обов'язки замовника-забудовника будівництва (збір вихідних даних, проектування, отримання дозволів на виконання будівельних робіт, будівництво, введення в експлуатацію та передача на баланс експлуатаційним організаціям), а позивач як інвестор за рахунок власних коштів повинен, разом із відповідною підготовкою земельної ділянки до будівництва, забезпечити фінансування всіх його етапів.
У п. п. 2.3., 3.1.8., 4.2.2. Договору сторони визначили, що після прийняття за актом державної комісії об'єкту будівництва в експлуатацію відповідачем, позивач отримує його від відповідача у приватну власність.
рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 993 від 15 липня 2005 р., у якому відповідач визначений як володілець спірного майна, затверджено рішення міжвідомчої комісії з реєстрації будівель і внутрішніх перепланувань щодо вищевказаного об'єкту будівництва (т. 1 л.с. 23).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про основи містобудування", п .п. 1) п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" компетенцією виконавчих органів ради є і проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
На виконання вказаних правових приписів Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (1243-2004-п) (п. 25) зазначалося, що закінчені будівництвом будинки приймаються в експлуатацію у порядку, визначеному Радою міністрів Автономної Республіки Крим (обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями) та погодженому з Мінрегіонбудом.
З огляду на це, Постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 12.04.2005 р. № 165 (rb0165001-05) , що приймалася на підставі Постанови № 1243 (1243-2004-п) , у п. 9 регулювала питання прийняття в експлуатацію самочинного будівництва на території АРК, передбачаючи, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом самочинно зведених будівель і оформлення права власності на них здійснюється, зокрема, за наявності у забудовника документа, що підтверджує право власності (володіння) земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди), та позитивних висновків міжвідомчої комісії (МВК), затверджених рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування (районної державної адміністрації).
У іншому випадку (будівництва у встановленому чинним законодавством порядку) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснювалося за рішеннями державних приймальних комісій (п. 1).
Таким чином, вищевказаним рішенням № 993 від 15 липня 2005 р. виконавчого комітету Ялтинської міської ради цей об'єкт нерухомості прийнято в експлуатацію.
Вказаний об'єкт вважався самочинним будівництвом, як виходячи із наведених правових приписів (щодо прийняття в експлуатацію на підставі висновків МВК, затверджених рішенням виконкому, саме самочинного будівництва), так і зважаючи на обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2010 р., що, в силу частини 3 статті 61 ЦПК, має преюдиціальне значення (т. 1 л.с. 216-219).
01 червня 2005 р. відповідач, згідно з актом приймання-передачі будівлі, передав у приватну власність позивача спірний об'єкт з відповідним технічним паспортом БТІ, а рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1054 від 15 липня 2005 р. на позивача було оформлено право власності на спірний об'єкт (т. 1 л.с. 24) і, на підставі вказаного рішення, виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 20 липня 2005 р. позивачеві видано свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно (т. 1 л.с. 24).
Проте, вищевказаним рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2010 р. (т. 1 л.с. 216-219) рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1054 від 15 липня 2005 р. щодо оформлення права власності позивача на спірний об'єкт та видачі на його ім'я свідоцтва про право власності - визнано незаконним, а свідоцтво про право власності позивача на вказаний об'єкт - недійсним.
В той же час, за змістом частини 3 статті 376 ЦК право власності на самочинно збудоване нерухоме майно у будь-якому випадку може бути визнано за позивачем лише за умови надання йому земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Проте, вказані обставини у справі відсутні.
Відповідно ж до положень частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (якщо воно відповідно до закону підлягає державній реєстрації) виникає з моменту його державної реєстрації, що виключає правову можливість його визнання судом до його державної реєстрації.
Відсутня і правова можливість визнання права власності за позивачем на підставі положень статті 392 ЦК України, оскільки, зважаючи на наведене, він не може вважатися власником майна у розумінні вказаної норми матеріального закону.
Неможливим є і зобов'язання відповідача оформити право власності позивача на спірний об'єкт. Так, згідно з положеннями частини 1 статті 413 ЦК та за змістом частини 2 статті 415 ЦК виникнення права власності на будівлі (споруди), споруджені на чужій земельній ділянці можливе лише за умови передачі вказаної земельної ділянки для забудови. Таке право (користування чужою земельною ділянкою для забудови) виникає, зокрема, на підставі договору (частина 1 статті 413 ЦК). Таким чином, можливість виникнення права власності на будівлі (споруди), споруджені на чужій земельній ділянці прямо залежить від наявності договору про передачу земельної ділянки для забудови.
Проте, за п. 3.1. Договору відповідач лише зобов'язався надати позивачу частину земельної ділянки для будівництва спірного об'єкта, в той час як в матеріалах справи відсутні докази належної, відповідно до чинного законодавства, передачі позивачу земельної ділянки, власником якої є територіальна громада.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади (а тому і суд) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), який, за змістом вказаних норм закону, не може суперечити законодавству України, а тому і наведеним правовим нормам.
Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомого майна слід скасувати і в цій частині в позові необхідно відмовити.
З?ясування інших питань, на які посилався позивач, без урахування наведеного, є передчасним.
На підставі рішення виконавчого комітету Масандрівської селищної ради № 86 від 28 квітня 2011 р., право власності на спірний об'єкт було оформлено на відповідача, із видачею йому 06 червня 2011 р. свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т. 1 л.с. 29, 33).
Таким чином, реєстрація права власності вказаного об'єкту за відповідачем відбулася внаслідок скасування рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2010 р. права власності позивача на спірне майно.
На момент прийняття рішення про оформлення права власності відповідача на спірне нерухоме майно належної процедури по узаконенню будівництва спірного майна проведено не було, а тому свідоцтво про право власності відповідача на спірний об'єкт слід визнати недійсним, як і відповідне рішення органу місцевого самоврядування та державну реєстрацію права власності відповідача на спірне майно.
Вказані обставини, які встановлені судом першої інстанції, є і висновками суду касаційної інстанції, обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи (частина 4 статті 338 ЦПК).
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний" задовольнити частково.
рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 р. в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (літ. "Ж"), скасувати і в цій частині в позові ОСОБА_6 відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді Кузнєцова О.О. Новіков Р.В. Руснак А.П.