На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Лайт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен"189 153, 44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. порушено провадження у справі № 5/52 та призначено розгляд справи на 19.10.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 р. в зв’язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача, розгляд справи № 5/52 було відкладено до 02.11.2010 р.

В судовому засіданні з 02.11.2010 р. до 16.11.2010 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

В судове засідання 16.11.2010 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 188 724, 69 грн., з яких: 141918, 72 грн. –сума основного боргу, 13884, 71 грн. –пені, 7092, 05 грн. –3 % річних, 25829, 21 грн. –встановлений індекс інфляції.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи, що відповідач виконав свої зобов’язання за договором № 220 купівлі-продажу від 12.11.2008 р. щодо здійснення оплати вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 09.06.2009 р.

Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності щодо нарахування позивачем штрафних санкцій.

В судовому засіданні 16.11.2010 р. представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача –Відкрите акціонерне товариство Банк "БІГ Енергія".

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що ним було надано платіжне доручення ВАТ Банк "БІГ Енергія"для перерахування коштів позивачу, однак, банком не були перераховані зазначені кошти. Існування будь-яких обставин, що вплинули на нездійснення банком операції щодо перерахування грошових коштів за міжбанківськими переказами в даному випадку залежить лише від банку - Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія".

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі в справі іншого відповідача.

Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань, які випливають з договору купівлі-продажу № 220, сторонами якого є позивач та відповідач.

За таких обставин, у Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія"відсутні будь-які договірні зобов’язання перед позивачем, тому суд не вбачає підстав для залучення до участі Банку в якості іншого відповідача.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастен"не позбавлене права звернутися до суду з відповідним позовом до Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія"у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, –

12 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера-Лайт"(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастен" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 220.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору, продавець зобов’язувався поставити та передати у власність покупця світильники для зовнішнього освітлення в складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги, а покупець зобов’язувався оплатити та прийняти його згідно специфікації, яка є невід"ємною частиною даного договору.

На виконання умов зазначеного договору, позивач, на підставі видаткової накладної № РН-00149 від 12.11.2008 р. (копія якої знаходяться в матеріалах справи) поставив відповідачу товар на суму 141918, 72 грн.

Відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю серії НВЛ № 191959 від 12.11.2008 р., виданої на ім’я Гарбари О.С., однак кошти за отриманий товар не сплатив.

Відповідно до п. 2.3. договору покупець сплачує продавцю вартість товару згідно видаткових накладних протягом 15-х робочих днів з моменту поставки товару. Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.2.4).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово, а саме листами № 30 від 26.05.2009 р. та № 1 від 05.03.2010 р. звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 141918, 72 грн. - основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач на підставі п. 6.2. просить суд стягнути з відповідача 13 884, 71 грн. - пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом .

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2. договору, за порушення строків оплати, згідно п.2.3. покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 13884, 71 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 7092, 05 грн. –3 % річних, 26 254, 96 грн. –встановлений індекс інфляції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 7092, 05 грн. –3 % річних, 25829, 21 грн. –встановлений індекс інфляції (який перерахований позивачем на вимогу суду) .

Клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що за умовами договору відповідач зобов’язаний оплатити вартість товару протягом 15-х робочих днів з моменту поставки товару . Оскільки поставка товару була здійснена позивачем - 12.11.2008р., то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до 03.12.2008р. Отже, право на нарахування 3 % річних, встановленого індексу інфляції та пені виникло у позивача з 04.12.2008р.

Враховуючи, що строк нарахування 3 % річних та встановленого індексу інфляції розпочинається з 04.12.2008р., позов подано до суду 22.09.2010р., а також виходячи з вимог статі 257 ЦК України (435-15) , суд приходить до висновку, що трирічний строк позовної давності щодо нарахування 3 % річних та встановленого індексу інфляції не закінчився.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України (435-15) .

Cтаттею 258 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення (п. 6.2. договору), тобто, відповідальність носить подовжувальний (триваючий) характер.

Згідно п. 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 01-6/438 від 16.04.93 р. (v_438800-93) "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Враховуючи наведене, строк позовної давності в один рік щодо нарахованої пені за період з 04.02.2010р. по 03.08.2010р. в сумі 13 884, 71 грн. на дату подання позову не сплинув.

Посилання відповідача, викладені в письмовому відзиві на позов на те, що ним виконані зобов’язання за договором, оскільки перераховано заборгованість згідно платіжного доручення № 13 від 09.06.2009р. до уваги судом не приймаються, виходячи з наступного:

Згідно п. 2.4. договору купівлі-продажу оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу поточний рахунок продавця відкрито в КРД "Райффайзенбанк Аваль".

З листа Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"№ 95-07/2-683 від 05.11.2010 р. за підписом Начальника Солом’янського районного відділення КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль"Подвезько І.Б. вбачається, що за період з 01.06.09р. по 30.09.09р. на рахунки позивача від ТОВ "Бастен"не надходили кошти в сумі 141918, 72 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера-Лайт"вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд, –

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастен"(02090, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 19-А; код ЄДРПОУ 34297358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Лайт"(04053, м. Київ, вул. Артема, 49, офіс 501; код ЄДРПОУ 31404751) 141 918 (сто сорок одна тисяча дев’ятсот вісімнадцять) грн. 72 коп. –сума основного боргу, 13 884 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 71 коп. –пені, 7092 (сім тисяч дев’яносто дві) грн. 05 коп. –3 % річних, 25 829 (двадцять п’ять тисяч вісімсот двадцять дев’ять) грн. 21 коп. –встановлений індекс інфляції, 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 25 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 46 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.