В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на те, що здійснене ним відповідно до затвердженого проекту та дозволів інспекції ДАБК будівництво та перепланування спірного майна – придбаних за договором купівлі-продажу - в перебігу власної господарської діяльності на орендованій земельній ділянці відповідає Державним будівельним нормам та правилам і може використовуватися як нежитлові приміщення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи; договір купівлі-продажу будівель від 10.06.2004р.; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно; технічний паспорт на нежитлове приміщення; лист №6311 від 16.07.2008р.; заяви та погодження ТУ; договір оренди земельної ділянки від 23.05.2007р., рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради, дозволи на виконання будівельних робіт.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 319, 320, 376, 383, 392 Цивільного Кодексу України.

Під час нового розгляду справи Позивач, наполягаючи на задоволені позовних вимог, надав письмові пояснення №б/н від 04.11.2009р. (а.с.а.с.118, 119 т.1), № б/н від 15.12.2009р. (а.с.а.с. 147, 148 т.1) та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.114-117, 149, 150 т.1)

Заявою від 08.02.2010р. (а.с.а.с.4-6 т.2) Позивач зменшив позовні вимоги, заявивши про визнання права власності на реконструйовані: адміністративну будівлю (літ. А1); будівлю АБК та мийку (літ. В-2, та літ. В1), літ. Е1; а також на переплановані: виробничу споруду (літ.З1) з тамбуром літ. З1, виробничу споруду (літ. И1); виробничу споруду (літ. К1); виробничу споруду (літ. М-1); виробничу споруду (літ. Н1); вбиральню (літ. Л1); а також вольєр (літ. С1) – загальною площею 2223,6кв.м.

Клопотанням від 05.05.2010р. (а.с.а.с.1, 2 т.3) Позивач зменшив позовні вимоги, заявивши про визнання права власності на будівлі та споруди, розташовані по вул. Рибалко, 12 "а" у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, а саме: реконструйовані: адміністративну будівлю (літ. А1) площею 124,8кв.м.; будівлю АБК (літ. В-2,) площею 124,4кв.м. та мийку (літ. В1) площею 198,7кв.м., а також на переплановані та після капітального ремонту : бокс (літ. Д1) площею 106,4кв.м; виробничу споруду з тамбуром (літ. З 1) площею 155,4кв.м., ТЗП (літ. Е1) площею 8,6кв.м.; склад (літ. Ж1) площею 60,9кв.м. та компресорна (літ. Ж*1) площею 26,5кв.м.;, виробничу споруду (літ. И1) площею 57,6кв.м., виробничу споруду (літ. К1), площею 22,4кв.м.; бокс для ремонтів (літ.М-1) площею 190,5кв.м., вбиральню (літ. Л1) площею 2,6кв.м., бокс для ремонтів (літ. Н 1) площею 340,6кв.м., склад, токарний цех (літ О-1), площею 100,7кв.м., усього загальною площею 1520,1кв.м.

Під час нового розгляду справи Прокурором надані письмові пояснення №9175 від 27.11.2009р. (а.с.а.с.132, 133 т.1), в яких останній проти задоволенні позову заперечував у зв’язку із неодержанням Позивачем у встановленому законодавством порядку дозвільної документації на будівництво спірного об’єкту, та порядку реєстрації права власності на нерухомість згідно приписів ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Супровідним листом від 26.03.2010р. Позивач надав витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 62-127 т.2)

Відповідач 1 під час первісного розгляду справи надав відзив (а.с.75 т.1), в якому він покладаючись на розсуд суду просив розглянути справу без його участі.

Впродовж нового розгляду справи Відповідач 1 надав відзив від 14.12.2009р. №05/12-923 (а.с.140 т.1), в якому зазначив, що через неврегульованість законодавством питання прийняття в експлуатацію самовільно реконструйованого нерухомого майна, Позивачеві було рекомендовано згідно ст. 376 Цивільного кодексу України вирішити відповідне питання у судовому порядку.

Листом №05/12-1723 від 02.11.2010р. (а.с.109 т.3) з урахуванням висновків будівельно-технічної експертизи №2639/23 від 30.09.2010р. Відповідач 1 повідомив про відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.10.2009р. до участі у справі спочатку у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а потім – ухвалою 15.12.2009р. - у якості співвідповідача суд залучив до участі у справу Макіївську міську раду (далі - Відповідач 2).

Відповідачем 2 надав відзив від 14.12.2009р №05/12-923 (а.с.142 т.1), яким повністю підтримав позиції Відповідача 1, викладену у відзиві від 14.12.2009р., а в листі №05/12-1723 від 02.11.2010р. (а.с.108 т.3) вказав на відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог з урахуванням висновків призначеної судом експертизи.

Крім того, Відповідачами 1, 2 був наданий спільний лист №10.05/12-3307 від 09.02.2010р. (а.с.1 т.2), в якому зазначено про відсутність відомостей про наявність порушень прав територіальної громади або інших осіб внаслідок здійснення спірного будівництва, а також - були додані до матеріалів справи додаткові документи подані спільно (а.с.а.с.32-52 т.2).

Ухвалою суду від 22.10.2009р. до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю (далі – Третя особа).

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору від 15.03.10р. (а.с.а.с. 21, 22 т.2) в яких наголосила на тому, що узгодження (підписання) акту готовності об’єкту до експлуатації не належить до повноважень Інспекції, та надала додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 23-31 т.2).

Ухвалою від 01.03.2010р. суд задля формування доказової бази по суті розглядуваної справи суд витребував в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" засвідчені копії документів реєстраційної справи відносно спірних об’єктів нерухомості, розташованих за адресою: м. Макіївка, вул. Рибалко буд. №б/н.

На виконання вказаної ухвали КП "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" надало витребувані документи (а.с.а.с.17-31, 146-156 т.2, а.с.а.с.4-90 т.3).

Ухвалою від 13.05.2010р. суд зупинив провадження у справі у зв’язку із призначеною будівельно-технічною експертизою.

11.10.2010р. від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок будівельно-технічної експертизи 32639/23 від 30.09.2010р. (а.с.а.с.100-104 т.3), за яким:

1. Внаслідок перепланування і будівництва нових прибудов проведена реконструкція адміністративної будівлі (лі. А-11), площею 124,8кв.м, будівлі АБК (літ. В-2) площею 124,4кв.м і мийки (літ. В-1) площею 198,7кв.м, складу (літ. Ж-1) площею 60,9кв.м і компресорної (літ. (Ж*1) площею 26,5кв.м, виробничої споруди (літ. И1) площею 57,6кв.м.; виробничої споруди (літ. К1) площею 22,4кв.м, вбиральні (літ. Л-1) і капітальне будівництво боксу (літ. Д-1) площею 106,4кв.м, виробничої споруди з тамбуром (літ. З1) площею 155,5кв.м, ТЗП (літ. Е-1) площею 8,6кв.м.; боксу для ремонтів (літ. М-1) площею 190,5кв.м., боксу для ремонтів (літ. Н1) площею 340,6кв.м.; складу, токарного цеху (літ. О1) площею 100,7кв.м.

2. В адміністративній будівлі (літ. А-1) улаштовані додаткові перегородки. Приміщення червоного кутка перебудовано в три кабінети, коридор і санвузол. В приміщенні вестибулю улаштовані два кабінети.

До одноповерхової будівлі мийки (літ. В-1) добудована двохповерхова частина будівлі. В наслідок чого змінилось функціональне призначення, поверховість, розміри будівлі.

В результаті реконструкції змінено функціональне призначення:

- насосної (літ. Ж-1), яка після реконструкції (будівля літ. Ж-1, літ. Ж*1) являється складом і компресорної;

- котельної (літ. И-1), яка після реконструкції являється виробничим приміщенням;

- компресорної (літ. К-1), яка після реконструкції являється виробничим приміщенням;

- щитової (літ. Л-1), яка після реконструкції являється вбиральнею.

В інших будівлях проведений капітальний ремонт без змін функціонального призначення і габаритів будівель.

3. Оглядовим обстеженням об’єктів, а саме: адміністративної будівлі (літ.А-1) площею 124,8кв.м., будівлі АБК (літ. В-2) площею 124,4кв.м., мийки (літ. В-1) площею 198,7кв.м., боксу (літ. Д-1) площею 106,4кв.м., виробничої споруди з тамбуром (літ. З1) площею 155,5кв.м., ТЗП (літ. Е-1) площею 8,6кв.м.; складу (літ. Ж1) площею 60,9кв.м. і компресорної (літ. Ж*1) площею 26,5кв.м., виробничої будівлі (літ. И1) площею 57,6кв.м.; виробничої будівлі (літ. К1) площею 22,4кв.м., боксу для ремонтів (літ. М-1) площею 190,5кв.м., вбиральні (літ. Л-1) площею 2,6кв.м. боксу для ремонтів (літ. Н 1) площею 340.6кв.м.; складу, токарного цеху (літ. О1) площею 100,7кв.м., розташовані за адресою: Донецька область, м. Макіївка. вул. Рибалко, 12а встановлено, що порушень діючих будівельних норм (в тому числі противопожежних і санітарних, які містяться в ДБН) не встановлено.

Технічне становище будівельних конструкцій задовільне, придатне для подальшої експлуатації.

У судових засіданнях під час нового розгляду присутні представники учасників підтримали свою позицію, викладену письмово.

Склад суду в перебігу нового розгляду справи неодноразово змінювався, востаннє – згідно розпорядження заступника голови Господарського суду Донецької області від 02.11.2010р., з урахуванням якої остаточний склад суду включає головуючого – Попкова Д.О., членів колегії – Левшину Г.В., Курило Г.Є.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин в судове засідання 16.11.2010р. окремих учасників справи, які повідомлені належним чином про час і місце судового засідання та довели до відома суду свою позицію по суті розглядуваного спору, не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, тим більше, що подальше зволікання із встановленням правової визначеності довкола заявлених вимог може призвести до порушення гарантованого ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

10.06.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Груп" (Продавець) та Позивачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с.а.с. 9-11 т.1), згідно п.1.1. якого, Продавець продав, а Покупець купив будівлі та споруди загальною площею – 2530,2кв.м., що знаходяться за адресою: м. Макіївка, Донецької області, вул. Рибалко.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.06.2004р. (а.с.12 т.1) Позивач набв право власності на об’єкти нерухомості, що були предметом відчуження за вказаним договором купівлі-продажу.

23.05.2007р. між Відповідачем 2 (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) на підставі рішення Макіївської міської ради №18/51 від 26.04.2007р. був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.а.с. 61-64 т.1), згідно п.п. 1, 2, 8 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 1,1158 га, несільськогосподарського призначення – землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення для реконструкції будівель та споруд і функціонування закритої стоянки автомобілів та холодного терміналу для оптової торгівлі продуктами харчування, яка знаходиться на території Макіївської міської ради, по вул. Рибалка, у Червоногвардійському районі м. Макіївки, згідно Плану (схеми) меж земельної ділянки, що є невід’ємною частиною цього договору, строком на 9 років.

Відповідно до п.п.3, 4 договору оренди на земельній ділянці знаходяться об’єкти нерухомого майна (будівлі та споруди), які належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу №1473 від 10.06.2004р.

Позивачем в процесі власної господарської діяльності у період з червня 2007р. по липень 2008р. здійснено реконструкцію і ремонт названих приналежних йому споруд в межах виділеної для цієї мети земельної ділянки. При цьому, здійснення означених будівельних робіт здійснювалося Позивачем з огляду на наявність: - затвердженого головним архітектором міста архітектурно-планове завдання №39 (а.с.а.с.45-47 т.1);

- рішення Виконкому про реконструкцію об'єкта від 21.03.2005р. №292/5 (а.с.а.с.50,51 т.1), яким було дозволено здійснити реконструкцію існуючих об'єктів нерухомості та будівництво терміналу з автостоянкою;

- узгодження Управління АПК, торгівлі і побутового обслуговування населення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 24.02.2005р. (а.с.52 т.1);

- згоди Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області від 24.01.2005р. №60 (а.с.53 т.1);

- технічних умов КП "Макіївський міськводоканал" (а.с.а.с.54-56 т.1);

- технічних умов Управління МНС в м. Макіївки №1511 від 25.07.2005р. (а.с.а.с.57-58 т.1);

- погодження Макіївськиї електричних мереж №09-13/1683 від 22.07.2005р. (а.с.59 т.1);

а також – дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №07/29 від 19.06.2007р. (а.с.60 т.1).

Згідно технічного висновку МПП "Виробнича фірма "Научтехпроект" №08/109 від 15.10.2008р. (а.с.а.с. 68-72 т.1) реконструйовані Позивачем конструкції мають задовільний технічний стан та є придбаними для подальшої експлуатації.

За результатами технічної інвентаризації приналежних Позивачеві приміщень КП "БТІ м. Макіївка" складний технічний паспорт (а.с.а.с.13-43 т.1), в якому відображено стан майна із зазначенням самовільних добудов, а у листі №1/35-6311 від 16.07.2008р. (а.с.44 т.1) приведений перелік самовільно (за висновком КП "БТІ м. Макіївка") перепланованих і пере обладнаних будівель і споруд.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.10.2008р. порушено провадження у справі за вказаним позовом. рішенням Господарського суду Донецької області від 17.10.2008р. (суддя Мєзєнцев Є.І.) позов задоволений - за СПД ОСОБА_1 визнано право власності на будівлі і споруди загальною площею 3 833 кв. м. (за наведеним переліком), розташованих в м. Макіївці по вулиці Рибалко (б/н).

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2008р. у справі № 44/203пн було скасоване та справу було направлено на новий розгляд. При цьому касаційної інстанцією в порядку ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України сформульовані обов’язкові до виконання під час нового розгляду вказівки відносно необхідності дослідження дотримання Позивачем порядку будівництва спірного об’єкту нерухомості та залучення до участі у справу власника земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно.

За резолюцією заступника голови Господарського суду Донецької області від 21.10.2009 року справа № 44/203пн була передана на розгляд судді Господарського суду Донецької області Попкову Д. О. цього ж дня судом винесено ухвалу про прийняття справи №44/203пн до провадження та призначення до розгляду.

Під час нового розгляду справи її учасниками були надані письмові пояснення по суті спору, у тому числі - з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 15.07.2009р.

За результати дослідження і правової оцінки наданих під час первісного та нового розгляду справи документів судом на виконання вказівок Вищого господарського суду України:

По-перше, було встановлено, що Позивач збудував спірне майно в межах попередньо наданої в оренду для цієї мети земельній ділянки, проте без подальшого прийняття об’єкту в експлуатацію згідно Постанови №1243 від 22.09.2004р., що підтверджується поясненнями Позивач від 15.12.2009р. (а.с. а.с.147, 148 т.1), адже акт готовності об’єкту до експлуатації (а.с.а.с.149,150 т.1) не зареєстровано в Інспекції ДАБК. Згідно пояснень останньої від 15.03.2010р. (а.с.а.с.21, 22 т.2), це зумовлено тим, що дозвіл на виконання робіт було надано відповідно до комплексного експертного висновку №560 від 03.10.2005р. (а.с.а.с.24-26 т.2), яким передбачалися наступні експлуатаційні показники: площа забудови – 2050,9кв.м., загальна площа – 1680,2 кв.м., що відповідно перевищує фактичні відомості щодо площі спірного майна. Порушення ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" при здійсненні будівництва і реконструкції спірного майна у вигляді відхилення від узгодженого проекту зафіксовано постановою №1/366/1 від 04.11.2009р. Інспекції ДАБК у Донецькій області за справою про адміністративне порушення від 04.11.2009р. (а.с.63 т.2)

По-друге, до участі у справу залучено Макіївську міську раду (з початку Третьої особо, а потім – у якості співвідповідача).

Крім того, задля забезпечення повного та всебічного розгляду справи і врахування позиції Вищого господарського суду України відносно дослідження дотримання вимог діючого законодавства при здійсненні спірного будівництва, судом було залучено до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Інспекцію державного архітектурно – будівельного контролю У Донецькій області, м. Донецьк та призначено судову будівельно-технічну експертизу, зауважень щодо висновків якої від учасників справи не надійшло.

В перебігу нового розгляду справи Позивач заявами двічі зменшував позовні вимоги у зв’язку із введенням в експлуатацію (а.с.а.с.64,65 т.2) та отриманням сертифікату відповідності відносно певного об’єкту (а.с.6 т.2), з урахуванням яких (заяв) остаточно вимагає визнання за ним права власності будівлі та споруди, розташовані по вул.. Рибалко, 12 "а" у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, а саме: реконструйовані: адміністративну будівлю (літ. А1) площею 124,8кв.м.; будівлю АБК (літ. В-2,) площею 124,4кв.м. та мийку (літ. В1) площею 198,7кв.м., а також на переплановані та після капітального ремонту : бокс (літ. Д1) площею 106,4кв.м; виробничу споруду з тамбуром (літ. З 1) площею 155,4кв.м., ТЗП (літ. Е1) площею 8,6кв.м.; склад (літ. Ж1) площею 60,9кв.м. та компресорна (літ. Ж*1) площею 26,5кв.м.;, виробничу споруду (літ. И1) площею 57,6кв.м., виробничу споруду (літ. К1), площею 22,4кв.м.; бокс для ремонтів (літ.М-1) площею 190,5кв.м., вбиральню (літ. Л1) площею 2,6кв.м., бокс для ремонтів (літ. Н 1) площею 340,6кв.м., склад, токарний цех (літ О-1), площею 100,7кв.м., усього загальною площею 1520,1кв.м.

Суд розглядає справу в контексті остаточних позовних вимог з урахуванням їх зменшення, оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі Позивач управнений на вчинення означеної процесуальної дії і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено усуненням потреби в легалізації частини спірного майна з огляду на набуття права власності на нього після виконання будівельних робіт у встановленому діючим законодавством позасудовому порядку (ст. 331 Цивільного кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, досліджених судом в контексті вказівок Вищого господарського суду України, судова колегія вважає розглядувані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає встановлені у судовому порядку факту наявності у Позивача права власності на об’єкти нерухомості, утворені внаслідок самочинного проведення будівельних робіт (реконструкції і перепланування існуючого і набутого у власність на підставі договору купівлі-продажу майна) на земельній ділянці, яка виділена в оренду для проведення таких робіт.

Самовільність (самочинність) здійсненого Позивачем будівництва у розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" визначається судом з огляду на відсутність дозволу на викання всього комплексу фактично здійснених будівельних робіт через ухилення від затвердженого проекту при їх здійснені, обставина чого Позивачем належними доказами не спростована.

За змістом поданої позовної заяви та наданих під час нового розгляду справи пояснень Позивач обґрунтовує розглядувані колегією вимоги положеннями ст.ст. 319, 320, 376, 383, 392 Цивільного кодексу України, які визначають статус коло повноважень власника, порядок набуття права власності на самочинне будівництво та захист права власності.

Між тим, за висновком суду, характер розглядуваних правовідносин – самочинне будівництво – унеможливлює обґрунтування позовних вимог через приписи законодавства, які передбачають захист вже існуючого права власності від порушень, адже сама лише законна можливість використовувати у власній господарській діяльності правомірно придбане за договором нерухоме майно є недостатньою для ствердження про існування та виникнення права власності на утворений внаслідок самочинної перебудови новий об’єкт нерухомого майна.

Так, загальне правило ч. 2 ст. 376 вказаного Кодексу встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

Отже, сукупний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що діюче законодавства визначає два самостійні шляхи виникнення і набуття права власності на нерухоме майно: у разі будівництва з дотриманням вимог законодавства щодо дозвільної документації, завершеного (будівництва) складанням акту про прийняття нерухомого майна до експлуатації; та у разі самочинного будівництва – на підставі рішення суду, яке приймається за наявністю визначених умов. При цьому, можливість прийняття рішення про наявність права власності у особи, яка здійснила самочинне будівництво за змістом діючого законодавства не вимагає доведення факту порушення означеного права – таке порушення взагалі є неможливим, адже до такого рішення не має і самого права як об’єкту можливого порушення.

Кваліфікація судовою колегією спірного майна саме як об’єкту нерухомості зумовлена характеристиками цього майна (визначені за наявними в матеріалах справи технічним паспортом та висновками експертів), які у повній мірі відповідають визначенню ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України.

У світлі приведеного вище висновку заперечення Прокурором та Третьої особи заявлених позовних вимог як раз з підстав відсутності акту введення спірного майна в експлуатацію та самочинного характеру здійсненого будівництва можуть вважатися слушними лише по відношенню до спроб Позивача обґрунтувати своєї вимоги посиланнями на згадані вище норми, які стосуються не самочинного будівництва.

Із змісту ст. 376 Цивільного кодексу України вбачається, що вона частинами 3 та 5 передбачає два самостійні випадки набуття права власності на самочинне будівництво за рішенням суду:

- здійснення особою самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку цій особі під уже збудоване нерухоме майно, адже у разі заперечення власника (користувача) такої земельної ділянки чи порушення прав інших осіб самочинне будівництво підлягає знесенню (ч. 4 цієї статті);

- на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо це не порушує прав інших осіб.

Суд наголошує, що вказане розмежування проведене за ознакою наявності/відсутності відповідних прав особи, які здійснила самочинне будівництво на момент такого будівництва, відносно земельної ділянки (власник/користувач), де розташований створений об’єкт. Водночас, кожному з вказаних двох випадків можливого визнання права власності на самочинне будівництво притаманний свій перелік умов для застосування, наявність яких і є предметом судового дослідження та оцінки.

Як було встановлено судом, Позивач в період здійснення будівельних робіт був орендарем земельної ділянки, на якій розташована спірне майно, у розумінні ст. 93 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 5 Закону України "Про оренду землі", і ця земельна ділянка була надана саме для проведення робіт з реконструкції наявного і приналежного на праві власності Орендареві ділянки нерухомого майна.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються судом саме в контексті доведеності умов, передбачених ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, якими є: здійснення спірної реконструкції особою - землекористувачем, яка і управнений звертатися до суду з відповідною вимогою, та відсутність порушення прав інших осіб.

За висновком суду, означені умови доведені у повному обсягу наявними у справі документами, адже шляхом укладання договору оренди земельної ділянки від 23.05.2007р. особа, яка здійснює в силу Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) функції власника земельної ділянки (Відповідач 2) надала Позивачу статус користувача ділянки і погодилась на її використання саме для проведення останнім реконструкційних будівельних робіт, факт здійснення яких саме Позивачем (на його замовлення) підтверджується вказаною вище проектною та погоджувальною документацією і іншими учасниками справи не заперечується.

В свою чергу, позиція Відповідачів 1, 2, висновки призначеної судом будівельно-технічної експертизи за відсутністю будь-яких доказів протилежного дають підстави про ствердження факту відсутності порушення внаслідок визнання за Позивачем права власності на спірне майно прав і інтересів інших осіб, адже спірне майно є результат переробки приналежного Позивачеві майна, здійснений виключно в межах відведеної для цього земельної ділянки, що у світлі неспростовних презумпцій правомірності правочину та підстав набуття права власності, закріплених ст.ст. 204, 328 Цивільного кодексу України унеможливлює припущення існування обґрунтованих претензій інших осіб відносно спірного майна або розташованої під ним земельної ділянки.

Крім того, судовою колегією враховується наступне:

По-перше, у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України об’єктом судового захисту можуть виступати не тільки права, але й інтереси. Як вже зазначалося вище, згідно ч.ч.2, 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України відсутність судового рішення про визнання права власності на самочинне будівництво унеможливлює і виникнення та існування права власності на відповідну нерухомість як об’єкту (право власності) судового захисту з точки зору порушення, невизнання або оспорювання права власності Позивача іншими особами. У даному випадку об’єктом захисту виступає саме зумовлений приведеними вище нормами законодавства охоронюваний законом інтерес (у розумінні п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 (v018p710-04) ) особи, яка самовільно здійснила перебудову приналежного майна на виділеній для експлуатації створеної будівлі земельній ділянці, який (охоронюваний законом інтерес) полягає у набутті право власності на таке перебудоване майно. Згідно із прецедентною практикою застосування Європейським судом з прав людини ст. 1 ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997р. Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р. (995_004) , яка (практика) є джерелом права для національних судів згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", майном в сенсі ст. 1 Протоколу 1 можуть бути вимоги, на підставі яких особа може стверджувати, що вона має "законні сподівання" на фактичне користування правом власності (див. п. 38 рішення у справі "Полтораченко проти України" від 18.01.2005р.). В даному випадку "законність сподівань" Позивача на набуття права власності на створене ним майно безпосередньо випливає із змісту ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України.

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України суд управнений застосовувати лише визначені законами способи захисту. Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визнання права власності є одним із способів захисту, а відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України саме таке формулювання позовних вимог визнано законодавцем як єдино можливе по відношенню до процедури судового узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист наявного права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч. 5 ст. 11 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги Позивача, суд відзначає, що первісною причиною виникнення розглядуваного спору є саме припущене ним порушення дозвільної процедури будівництва нерухомості та набуття права власності на нього у загальному порядку ст. 331 Цивільного кодексу України. Відтак, незважаючи на встановлення законодавцем спеціальних положень у ст. 376 цього Кодексу для набуття права власності і доведеності всіх умов для такого набуття, за змістом ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати компенсації не підлягають (у тому числі – щодо оплати призначеної судом експертизи).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія -

1. Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м. Макіївка (ідентифікаційний код 04052815) та Макіївської міської ради, м. Макіївка (ідентифікаційний код 24165243) про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити у повному обсягу.

2. Визнати за Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на будівлі та споруди, розташовані по вул. Рибалко, 12 "а" у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, а саме: реконструйовані: адміністративну будівлю (літ. А1) площею 124,8кв.м.; будівлю АБК (літ. В-2,) площею 124,4кв.м. та мийку (літ. В1) площею 198,7кв.м., а також на переплановані та після капітального ремонту : бокс (літ. Д1) площею 106,4кв.м; виробничу споруду з тамбуром (літ. З 1) площею 155,4кв.м., ТЗП (літ. Е1) площею 8,6кв.м.; склад (літ. Ж1) площею 60,9кв.м. та компресорна (літ. Ж*1) площею 26,5кв.м.;, виробничу споруду (літ. И1) площею 57,6кв.м., виробничу споруду (літ. К1), площею 22,4кв.м.; бокс для ремонтів (літ.М-1) площею 190,5кв.м., вбиральню (літ. Л1) площею 2,6кв.м., бокс для ремонтів (літ. Н 1) площею 340,6кв.м., склад, токарний цех (літ О-1), площею 100,7кв.м., усього загальною площею 1520,1кв.м.