На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про стягнення з Дочірнього підприємства "Науково-виробниче підприємство "Укрприборсервіс"неустойки у розмірі 1 073,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що листом № 11-06-04-04052 від 17.04.2009 позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії укладеного сторонами договору оренди №2701/2006 від 16.04.2006 з 10.04.2009, однак відповідач орендовані приміщення звільнив тільки 30.04.2009, а тому на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідач позовних вимог не визнає та зазначає, що повідомлення про припинення дії договору оренди № 2701/2006 від 26.04.2006 від позивача не отримував. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений до вимог про стягнення неустойки, а тому відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України просить суд відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,

26.04.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, як орендодавцем, та Дочірнім підприємством "Науково-виробничим підприємством "Укрприборсервіс", як орендарем, укладено договір оренди №2701/2006 (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно –нежитлове вбудоване приміщення площею 36,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 55, що знаходиться на балансі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці.

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди цей Договір укладено сторонами строком на 360 днів, що діє з 26 квітня 2006 року до 21 квітня 2007 року.

На виконання вказаного Договору 26.04.2006 між позивачем та відповідачем складено акт прийому –передачі об’єкту оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом (2269-12) та іншими нормативно –правовими актами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За умовами Договору оренди № 2701/2006 від 26.04.2006, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором при умові погодження с балансоутримувачем ( п. 10.6 Договору).

Сторони не заперечують, що Договір оренди №2701/2006 від 26.04.2006 неодноразово продовжувався.

Листом від 17.04.2009 № 11-06-04-04052 повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору оренди від 26.04.2006 № 2701/2006 10.04.2009 та про необхідність повернути орендовані приміщення балансоутримувачу за актом прийому-передачі.

Посилання відповідача на той факт, що позивач не повідомив відповідача належним чином про закінчення Договору, оскільки направив лист за адресою: м. Київ, вул. Чекістів, 6 суд відхиляє. Саме ця адреса відповідача зазначена в Договорі як місцезнаходження відповідача, а факт направлення вищевказаного листа підтверджується наявним в справі поштовим повідомленням.

Таким чином строк укладеного сторонами Договору закінчився 10.04.2009.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 10.5 Договору оренди останній припиняється внаслідок закінчення терміну, на який він був укладений.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.7 Договору оренди у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов’язаний повернути балансоутримувачу, або юридичної особі, вказаної орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно із п. 2.4 Договору оренди у разі припинення цього Договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим орендарем з моменту підписання сторонами акта приймання –передачі.

Обов’язок по складанню акта приймання –передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (п. 2.5 Договору оренди).

Акт прийому –передачі приміщення між орендарем та балансоутримувачем підписаний 30.04.2009. Відповідно до вказаного акта орендар здав, а балансоутримувач прийняв майно згідно із договором оренди № 2701/2006 від 28.04.2006 –вбудоване нежитлове приміщення площею 36,5 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 55.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно несвоєчасного повернення відповідачем об’єкта з оренди в порядку, який передбачений Договором.

Однак позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Позивач зазначає, що право на стягнення з відповідача неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України виникло з 23.04.2009 –день отримання останнім листа про припинення Договору оренди, з урахуванням поштового обігу по 30.04.2009 –день фактичного повернення орендованого майна та підписання ату прийому –передачі.

Згідно ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом (435-15) .

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачається, що до вимог про стягнення неустойки встановлено спеціальну позовну давність в один рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 29 вересня 2010 року, тобто після спливу річного терміну щодо стягнення неустойки, встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України, тобто позивачем у даному випадку пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позов подано до суду після закінчення строку позовної давності, і відповідач письмово заявив про застосування строку позовної давності, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .