ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року Справа №12/2376
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs13548596) )
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В. за участю помічника прокурора Рідзель О.В., представників сторін: позивача –Бурби Л.В. за довіреністю, відповідача –Буряка М.О. за посадою (голова правління), у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до автокооперативу "Чорний яр"про стягнення 12923 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 12923 грн. та відшкодування судових витрат.
В судовому засіданні прокурор і представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, підтримали і просили суд їх задовольнити.
Відповідач подав письмовий відзив на позов (а.с. 25). Із відзиву і пояснень представника відповідача в суді слідує, що позов відповідач не визнав і в його задоволенні просив суд відмовити з мотивів незаконності здійсненої позивачем перевірки, відсутності в його діях ознак вміненого правопорушення та самого факту заподіяння шкоди.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.
04.02.2008 року держінспекторами з ОНПС Черкаської області Федоренком С.В. і Клименком О.М. проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем. Під час перевірки було встановлено, що відповідачем в місці розташування в урочищі Чорний яр в м. Черкаси самовільно зайнята земельна ділянка площею 1 га.
За результатами перевірки працівниками позивача складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.02.2008 року, протокол № 000071 від 05.02.2008 року про адміністративне правопорушення стосовно керівника відповідача ОСОБА_1., а постановою № 000058 від 06.02.2008 року останнього притягнуто на підставі ст. 531 КУпАП, до адміністративної відповідальності у виді штрафу (а.с. 8-10).
За розрахунком позивача, проведеному у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою КМ України від 25.07.2007 року № 963 (963-2007-п) , розмір шкоди, заподіяної відповідачем складає 12923 грн. (а.с. 11).
рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02.10.1985 року № 531 виділено земельну ділянку площею 0,07 га в урочищі "Чорний яр"для створення автокооперативу з розміщенням металевих гаражів для інвалідів пільгових категорій міста, які мають в особистому керуванні автомотозасоби з ручним керуванням (а.с. 5).
21.10.2010 року Єдиним центром з оформлення дозвільних документів у сфері господарської діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради за заявою відповідача розпочато дозвільну справу щодо оформлення права користування земельною ділянкою орієнтовно площею 1,2700 га під розміщення гаражів кооперативу.
Згідно з ст.ст. 118 ч. 9, 125, 211 ч. 1 п. "б" Земельного Кодексу (2768-14) (далі –ЗК) України: проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування; право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, і за самовільне зайняття земельних ділянок.
За змістом ст.ст. 187-190 ЗК України: контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України; за видами контроль розрізняють на державний, самоврядний та громадський; державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.
Відповідно до ст.ст. 2, 20 ч. 1 п. "б", "ж", "з", "и", 68 ч.ч. 1, 2 п. "є", 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) :
відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом (1264-12) , а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством;
до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема: державний контроль за використанням і охороною земель; обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом (1264-12) та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;
шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Статями 16 і 17 Закону України "Про охорону земель"здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у галузі охорони земель віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів і центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Відповідно до ст.ст. 19, 35, 56 того ж Закону: державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом; власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Згідно з ст.ст. 1 абз. 16 названого Закону (963-15) , самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"визначено спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, а саме: державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи (далі –Держземінспекція); державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, до структури якого належить позивач.
Статтями 6 і 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"розмежовано повноваження спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (Держземінспекції і Державної екологічної інспекції). Так, ст. 6 ч. 1 п. а названого Закону (963-15) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю покладено на Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи. Статтею 7 цього Закону визначено повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (яким, відповідно до ст. 9 ч. 2 цього Закону (963-15) , є позивач) у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель. Здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання юридичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю названою нормою Закону (963-15) позивач не уповноважений.
На реалізацію Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) та Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1958 (1958-2002-п) , із змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2003 N 1829 (1829-2003-п) , наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року N 312 (z1223-03) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за N 1223/8544 (z1223-03) , затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Згідно з п. 1.2. Порядку державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі - Держземінспекція) та її територіальні органи.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 28.04.2009 року N 205 (z0460-09) ,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.05.2009 р. за N 460/16476 (z0460-09) , затверджено Інструкцію з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення.
За змістом вищенаведених нормативних актів здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, покладено на Держземінспекцію. Відповідно, вжиття заходів до усунення порушень земельного законодавства, в тому числі передбачених ст.ст. 125, 211 ЗК України, вчинених відповідачем, здійснення функцій держави у спірних правовідносинах в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, належить до повноважень Держземінспекції, а не Державної екологічної інспекції.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 абз. 3, ч. 2 ГПК України (1798-12) , господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року N 1524 (1524-2006-п) (далі - Положення про Мінприроди), Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки. Згідно з абзацом 4 пункту 4 Положення (1524-2006-п) , одним із основних завдань Мінприроди є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
При цьому, згідно з пунктом 6 Положення (1524-2006-п) , Мінприроди здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року N 1520 (1520-2001-п) (з наступними змінами) затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію (1520-2001-п) в Черкаській області, затвердженого наказом Мінприроди від 19.02.2007 року N 55, Державна екологічна інспекція в Черкаській області є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.
Спеціальним законодавчим актом - Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) - визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ст. 4 п. 4 абз. 1, 4, ч. 2 названого Закону (877-16) , виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Статтею 6 цього ж Закону визначений вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів. Частиною 2 цієї статті передбачається, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (належність і допустимість доказів).
З огляду на вищевикладене суд вбачає, що спірне питання фактично пов’язане з набуттям і реалізацією відповідачем права на землю. Статтею 188 Земельного кодексу України, статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"здійснення повноважень контролю за додержанням юридичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю покладено на Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Відповідно до ст. 188 ЗК України, ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"позивач на здійснення цієї контрольної функції не уповноважений. Частиною 2 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"заборонено органам державного нагляду (контролю) здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
З урахуванням викладеного суд вважає, що перевірка відповідача щодо дотримання ним вимог земельного законодавства при здійсненні господарської діяльності, встановлення події правопорушення –самовільного зайняття земельної ділянки, позивачем здійснено з порушенням приписів вищеназваних нормативних актів, з перевищенням повноважень, отже –незаконно. При зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, прокурором невірно визначено позивача - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У зв’язку з викладеним суд позов визнає необґрунтованим, недоказаним і в його задоволенні відмовляє.
Тотожна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України "Про стягнення шкоди, завданої в результаті самовільного використання земельної ділянки"N 46/97-08 від 12.11.2008 року (rs2369880) , де, зокрема, зазначено: обгрунтованими слід вважати і висновки попередніх судових інстанцій щодо повноважень позивача у спірному питанні, котре фактично пов’язане з набуттям і реалізацією права на землю, оскільки ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладає контроль за додержанням юридичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю на Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати, від сплати яких прокурор і позивач звільнені, не стягуються.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до автокооперативу "Чорний яр"про стягнення 12923 грн., - відмовити повністю.
рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
Повний текст рішення складено і підписано 16.11.2010 року
Суддя
В.М. Грачов