На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"заборгованості на загальну суму 306 658,79грн., у тому числі 239 529,20грн. – основного боргу, 3% річних у розмірі 14 371,75грн., інфляційні втрати у розмірі 52 757,84грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, оскільки не сплатив кошти за отримані від позивача послуги. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на суму 239 529,20грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням штрафних санкцій.

Відповідач, у судовому засіданні, яке відбулось 10.11.10року, надав відзив на позовну заяву, згідно якого визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, суми інфляційних нарахувань, та частково суму 3% річних у розмірі 13 474,14грн., при цьому надавши контррозрахунок суми 3% річних.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

30.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро", як замовник (відповідач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1., як виконавцем (позивач) було укладено Договір 136/уо про надання послуг по забезпеченню обліку, збереження врожаю та охорони задіяної сільгосптехніки.

Пунктом 1 Договору встановлено, що замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по наданню послуг із забезпечення обліку, збереження врожаю та охорони задіяної сільгосптехніки в місцях, які визначені Договором.

У розділі 4 Договору визначена вартість послуг, яка складається із розрахунку 121,20грн за люд./день. Оплата послуг здійснюється замовником у наступному порядку: перерахування вартості послуг на розрахунковий рахунок Виконавця після підписання акту виконаних робіт, протягом 5 банківських днів. Виконавець зобов’язаний надати акти виконаних робіт та надати рахунки за виконані роботи за кожні 15 днів наданих послуг.

На виконання умов договору, позивачем надані послуги в період з 30.07.2008р. по 19.09.08р. на загальну суму 314 029,20грн., що підтверджується відповідними актами прийому-здачі виконаних робіт №№ 2,3,4,5, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без заперечень та зауважень.

Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати отриманих послуг виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 74 500грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.03.08р на суму 15 000грн., від 09.09.08р. на суму 15 000грн., від 03.11.08р. на суму 2 500грн., від 02.10.08р. на суму 2 000,00грн., від 14.11.08р. на суму 5 000,00грн., від 26.08.08р. на суму 30 000,00грн. та від 21.10.08р. на суму 5 000,00грн.

Станом на дату подання позовної заяви до суду, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість на суму 239 529.20грн, яка й заявлена до стягнення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання зобов‘язання по договору № 136/уо за отримані послуги на загальну суму 239 529,20грн. на момент вирішення справи судом не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги, що, що визнання відповідачем позову не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, то, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 239 529,20грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 14 371,75грн., інфляційних втрат у розмірі 52 757,84грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 52 757,84грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, оскільки не вірно визначений період, а тому суд задовольняє вимоги про стягнення 3% річних на суму 13 475,14грн.

У задоволенні вимоги про стягнення суми 3% річних у розмірі 897,61грн. –суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 78, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"( 03127, м. Київ, пр.-т 40 річчя Жовтня, буд. 100/2, код ЗКПО 342874626504 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (37300, АДРЕСА_1, код ЗКПО НОМЕР_1) суму основної заборгованості у розмірі 239 529 (двісті тридцять дев’ять тисяч п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 52 757 (п"ятдесят дві тисячі сімсот п’ятдесят сім) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 13 474(тринадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 14 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3057 (три тисячі п’ятдесят сім) грн. 61коп. та 235 (двісті тридцять п’ять)грн.. 20коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині –відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .


Представники сторін:
від позивача	ОСОБА_2 –представник за довіреністю б/н від 10.09.2010р.;