Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Луговій І.В., Кадусі Н.В. за участю представників сторін: позивача –Бурби Л.В. за довіреністю, відповідача –ОСОБА_1. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Черкаській області до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 2423 грн. 52 коп.,

Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, у розмірі 2423 грн. 52 коп. та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, підтримала і просила суд їх задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов і письмові доповнення до нього (а.с. 27-28, 52). Із відзиву і пояснень представника відповідача в суді слідує, що позов відповідач не визнав і в його задоволенні просив суд відмовити з мотивів незаконності здійсненої позивачем перевірки, відсутності в його діях ознак вміненого правопорушення та самого факту заподіяння шкоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.

09.04.2010 року держінспекторами з ОНПС Черкаської області Гуріною І.О. і Горєвим В.М. проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем. Під час перевірки було, зокрема, встановлено, що в с. Келеберда по вул. Шевченка розміщена пилорама (деревообробна дільниця), яка налічує 5 верстатів –ЛД-125, ЦМЕ-3Б, СФ-6, СФАЗ-1, ШлЗЦ-2 та належить відповідачу. Перевіряємим (відповідачем) представлено Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,440 га та проект зміни цільового призначення частини земельної ділянки площею 0,15 га. Документи, що посвідчують право використання земельної ділянки під деревообробну дільницю відсутні, чим порушено ст. 211 Земельного кодексу України

За результатами перевірки працівниками позивача складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.04.2010 року, протокол № 002299 від 09.04.2010 року про адміністративне правопорушення стосовно відповідача, а постановою № 001986 від 12.04.2010 року останнього притягнуто на підставі, в тому числі і ст. 53 КУпАП, до адміністративної відповідальності у виді штрафу (а.с. 4-6, 9).

Згідно з постановою головного державного виконавця відділу ДВС Канівського міськрайонного управління юстиції від 03.08.2010 року виконавче провадження з примусового виконання постанови № 001986 від 12.04.2010 року закінчене у зв’язку зі стягненням суми штрафу(а.с. 38).

12.03.2010 року позивачем направлено відповідачу припис за № 82 про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, проведеної 09.04.2010 року, в якому, зокрема, приписано забезпечити використання земельної ділянки за цільовим призначенням в строк до 10.09.2010 року, який вручено відповідачу 17.04.2010 року (а.с. 42-43).

За розрахунком позивача, проведеному у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою КМ України від 25.07.2007 року № 963 (963-2007-п) , розмір шкоди, заподіяної відповідачем складає 2423 грн. 52 коп. (а.с. 7). Правильність розрахунку в засіданні суду підтвердила представник позивача Гуріна І.О., яка його здійснювала (а.с. 75).

Працівники позивача Гуріна І.О. і Горєвий В.М. крім того, кожен окремо, в своїх поясненнях в засіданні суду підтвердили правильність своїх висновків, викладених в акті перевірки від 09.04.2009 року.

Згідно з Державним актом ІІІ-ЧР № 015854, земельна ділянка площею 0,440 га, розташована на території с. Келеберда Келебердянської сільської ради, на підставі договору купівлі продажу цієї земельної ділянки передана у приватну власність відповідачу для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 29).

Відповідно до матеріалів проекту зміни цільового призначення частини земельної ділянки, відповідачем з 2003 року оформляється зміна цільового призначення частини земельної ділянки площею 0,150 га із загальної площі 0,440 га під розміщення майстерні по деревообробці (а.с. 30-37, 10).

Із листа Канівського міжрайонного прокурора № 07/1-644 від 08.04.2010 року, наказу № 62 від 09.04.2010 року і направлення № 295 начальника Державної екологічної інспекції в Черкаській області (позивача) вбачається, що проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем було здійснено позивачем за завданням прокурора у зв’язку з перевіркою звернення гр. Загримери Л.В. (а.с. 39-41). За наслідками перевірки прокурором порушене провадження про адміністративне правопорушення відносно відповідача (а.с. 57, 58).

Згідно з ст.ст. 96 ч. 1 п. "а", 211 ч. 1 п. "г" Земельного Кодексу України (2768-14) : землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.ст. 17, 19, 35, 56 Закону України "Про охорону земель": до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель; державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом; власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

За змістом ст.ст. 187-190 ЗК України: контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України; за видами контроль розрізняють на державний, самоврядний та громадський; державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно до ст.ст. 2, 20 ч. 1 п. "б", "ж", "з", "и", 68 ч.ч. 1, 2 п. "є", 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) :

відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом (1264-12) , а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством;

до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема: державний контроль за використанням і охороною земель; обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом (1264-12) та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Згідно з ст.ст. 1 (п. 9), 6 ч. 1 абз. "а"п. 2 названого Закону (963-15|) : невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням означає невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень); до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині, зокрема, виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"визначено повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (яким, відповідно до ст. 9 ч. 2 цього Закону, є позивач) у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель. Здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель у частині виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням названою нормою Закону позивач не уповноважений. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року N 1958 (1958-2002-п) затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року N 1524 (1524-2006-п) (далі - Положення про Мінприроди), Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки. Згідно з абзацом 4 пункту 4 Положення, одним із основних завдань Мінприроди є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При цьому, згідно з пунктом 6 Положення (1524-2006-п) , Мінприроди здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року N 1520 (1520-2001-п) (з наступними змінами) затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Черкаській області, затвердженого наказом Мінприроди від 19.02.2007 року N 55, Державна екологічна інспекція в Черкаській області є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

За змістом вищенаведених нормативних актів здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України, покладено на Держземінспекцію. Відповідно, вжиття заходів до усунення порушень земельного законодавства, в тому числі ст.ст. 125, 211 ЗК України, вчинених відповідачем, здійснення функцій держави у спірних правовідносинах в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, належить до повноважень Держземінспекції, а не Державної екологічної інспекції.

Відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) та Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1958 (1958-2002-п) , із змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2003 N 1829 (1829-2003-п) , наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року N 312 (z1223-03) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за N 1223/8544 (z1223-03) , затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Згідно з п. 1.2. Порядку (z1223-03) державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі - Держземінспекція) та її територіальні органи.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 28.04.2009 року N 205 (z0460-09) ,

зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.05.2009 р. за N 460/16476 (z0460-09) , затверджено Інструкцію з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (належність і допустимість доказів).

Спеціальним законодавчим актом - Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) - визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 4 п. 4 абз. 1, 4, ч. 2 названого Закону, виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Статтею 6 цього ж Закону визначений вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів. Цією ж статтею передбачається, що проведення позапланових заходів можливе на підставі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Встановлення факту використання земельної ділянки не за цільовим призначенням відповідачем у спірних правовідносинах здійснено з порушенням приписів вищеназваних нормативних актів.

Згоди центрального органу виконавчої влади (Міністерства охорони навколишнього природного середовища України чи Державної екологічної інспекції) на проведення позапланової перевірки відповідача позивач не мав, навпаки, за наслідками розгляду скарги відповідача Головним Державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища вимоги позивача щодо сплати збитків за нецільове використання земельної ділянки визнані неправомірними (а.с. 53-55).

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд за обставин даної справи вину відповідача у вчиненні спірного правопорушення визнає недоказаною, правових підстав для стягнення з відповідача збитків за завдану шкоду у розмірі 2423 грн. 52 коп. не вбачає, заперечення відповідача проти позову визнає обґрунтованим і йому надає перевагу, позов –безпідставним, недоказаним і в його задоволенні відмовляє.