Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі Донець О.Є.(головуючий), Лейба М.О., Сгара Е.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор", м.Донецьк

про стягнення 286873,70 грн. грн.

За участю представників:

від позивача: Чайковський Я.В. – дов.

від відповідача: Ляшкевич М.П. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2009 року до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м.Київ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор", м.Донецьк, про стягнення 286873,70 грн. грн., з яких 273791,23 грн. – сума заборгованості, 8997,18 грн. – сума неустойки, 2960,63 грн. – сума інфляції, 1124,66 грн. – сума 3% річних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.06.09 р. порушено провадження по справі № 16/191.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007 р., додаткову угоду № 839/05/2007-ДС/2 від 17.05.2007 р., акт приймання-передачі від 13.07.2007 р., довіреність серія ЯОЖ № 337593 від 13.07.2007 р., видаткові накладні, неналежне виконання відповідачем умов договору, вимогу про стягнення суми заборгованості в розмірі 273791,23 грн., суми неустойки в розмірі 8997,18 грн., суми інфляції в розмірі 2960,63 грн., 3% річних в розмірі 1124,66 грн.

Позивач надав до суду клопотання від 24.06.2009 р. про уточнення розміру позовних вимог та, у зв’язку з арифметичною помилкою при розрахунку ціни позову, просить стягнути з відповідача суму 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн.

Під час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор", м.Донецьк, відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м.Київ, про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним.

Ухвалою суду від 24.07.09 р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог заявник посилався на вимоги ст.ст. 203, 207, 215, 760 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідач у відзиві на зустрічну позовну заяву від 27.08.2009 р. та доповненнях до нього від 05.10.2009 р. заперечує проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, та, крім того, вказує на пропуск позивачем строків, встановлених для пред’явлення вимоги щодо недоліків товару.

рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.09 р. у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволені у повному обсязі та визнано недійсним договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.07 р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.10 р. по справі № 16/191 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", рішення господарського суду Донецької області від 16.10.09 р. по справі № 16/191 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.10 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Новатор" задоволено частково, рішення господарського суду Донецької області від 16.10.09 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.10 р. у справі № 16/191 скасовано, справу № 16/191 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складу суду.

Як вбачається з тексту вищезазначеної постанови, оскільки спір та правовий конфлікт випливає з того, чітко чи не чітко визначено предмет спірного договору фінансового лізингу, для виконання вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного і повного розгляду справи, судам слід було встановити, які індивідуальні ознаки в силу закону повинен мати кран баштовий, достатні для його ідентифікації.

Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 12.04.10 р. зазначено, що вирішуючи спір в частині визнання спірного договору недійсним, господарські суди повинні були встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочинів та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ухвалою від 16.07.10 р. господарський суд Донецької області прийняв справу № 16/191 до провадження.

02 серпня 2010 року позивач за первісним позовом звернувся до суду із додатковими поясненнями, в яких вважає, що питання щодо ідентифікації предмету Договору фінансового лізингу є встановленими, а тому підстави для застосування положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України відсутні, у зв’язку із чим просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити, задовольнити первісний позов та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Новатор" суму заборгованості у розмірі 273791,23 грн., суму неустойки в розмірі 8997,18 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 2960,63 грн., 3% річних у розмірі 1124,66 грн.

У заяві від 02.08.10 р. позивач за зустрічним позовом, посилаючись на приписи Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) , просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17 травня 2007 року між ТОВ "Ласка-лізинг" та ТОВ "ВО "Новатор" з моменту укладення.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 13.08.10 р. справу № 16/191 передано на розгляд судді Донцю О.Є. у зв’язку із відпусткою судді Ломовцевої Н.В.

У письмових поясненнях від 17.08.10 р. відповідач за первісним позовом вважає, що умовами договору лізингу не визначено такі істотні умови договору, як строк та розмір лізингових платежів, що є безумовною підставою для визнання договору недійсним. Також відповідач за первісним позовом вважає, що умови договору фінансового лізингу не відповідають вимогам чинного законодавства України, що відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, також є підставою для визнання договору недійсним.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02.09.10 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.12.10 р. змінено склад судової колегії для розгляду справи № 16/191.

У додатку від 26.10.10 р. відповідач за первісним позовом зазначив, що згідно із п.2.10 ДСТУ 13556-91 "Крани баштові будівельні", на кожному крані повинен бути заводський номер. В обґрунтування своїх пояснень відповідач за первісним позовом залучив до матеріалів справи копію витягу з ДСТУ 13556-91.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 17.08.10 р. до 02.09.10 р., з 25.10.10 р. до 09.11.10 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

17 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі-Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Новатор" (далі-Лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу № 839/05/2007 (далі-Договір).

Відповідно до Договору Лізингодавець зобов’язався передати, а Лізингоотримувач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно – Кран баштовий НК 40/21В вантажопідйомністю 12 тон, а також Лізингоотримувач зобов’язався здійснювати лізингові платежі.

На виконання умов Договору 13 липня 2007 року позивач передав відповідачу Кран баштовий НК 40/21В, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000268 від 13 липня 2007 року та довіреністю серії ЯОЖ № 337593 від 13 липня 2007 року.

Згідно із п.6.3 Договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Лізингоотримувачем становить 536879,76 грн. умовних одиниць.

Умовна одиниця, відповідно до п.6.1 Договору, розуміється як сума, що виражена у гривнях України та є рівною одному долару США по курсу НБУ.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що Лізингоотримувач зобов’язаний був вносити на розрахунковий рахунок Лізингодавця платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору.

17 травня 2007 року між Лізингодавцем та Лізингоотримувачем було укладено Додаткову угоду № 839/05/2007 – ДС/2 до Договору, якою вносилися зміни до Графіку внесення платежів.

В графіку внесення платежів визначено, що 21, 22, 23 та 24 періоди, тобто по 28 лютого 2009 року, по 31 березня 2009 року, по 30 квітня 2009 року та по 31 травня 2009 року відповідно Лізингоотримувач повинен був сплатити 11776,48 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав вищезазначені положення Договору в частині сплати платежів, а саме щодо нарахованого платежу 21 періоду здійснено оплату 20 квітня 2009 року, а щодо 22, 23, 24 періодів згідно Графіку внесення платежів, відповідач оплату не здійснював, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, уточнив їх та просить суд стягнути з відповідача 286873,70 грн., з яких сума заборгованості у розмірі 273791,23 грн., сума неустойки у розмірі 8997,18 грн., сума інфляції у розмірі 2960,63 грн., сума 3% річних в розмірі 1124,66 грн.

Відповідач не погодився із позовними вимогами та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м.Київ, про визнання Договору недійсним.

Ухвалою суду від 24.07.09 р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

У своєму зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м.Київ, просило суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Новатор" з моменту укладення.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог заявник посилається на вимоги ст.ст. 203, 207, 215, 760 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву від 27.08.2009 р. та доповненнях до нього від 05.10.2009 р. заперечує проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, та, крім того, вказує на пропуск позивачем строків, встановлених для пред’явлення вимоги щодо недоліків товару.

Під час нового розгляду справи сторони наполягали на своїх позовних вимогах, заперечували проти задоволення позовних вимог іншої сторони, надали суду усні та письмові пояснення по суті спору.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 зазначеного кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 807 зазначеного кодексу передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно із ст.6 зазначеного закону, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 184 Цивільного кодексу України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

З умов Договору вбачається, що предметом фінансового лізингу є кран баштовий НК 40/21В вантажопідйомністю 12 т (одна одиниця), 2007 року випуску.

Відповідно до п.5.1.10 Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00-1.01-07), виготовлені вантажопідіймальні крани мають бути споряджені, зокрема, таким експлуатаційним документом як паспорт.

Згідно із п.5.1.13 зазначених Правил, відомості про виготовлені вантажопідіймальні крани або машини, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, виробник має занести в книгу обліку та спорядити табличкою, укріпленою на видному місці із зазначенням:

- назви виробника та його товарного знака;

- максимальної вантажопідіймальності (вантажного моменту);

- дати виготовлення;

- порядкового номера за нумерацією виробника та інших відомостей відповідно до вимог технічних умов на конкретний виріб.

За змістом розділу 6 зазначених Правил, "Вимоги до вантажопідіймальних кранів, машин і їх складових частин, придбаних за кордоном", дана техніка також має бути споряджена, крім іншого, паспортом, викладеним українською мовою.

Відповідно до п.7.1.3 вищезазначених Правил, для реєстрації вантажопідіймальних кранів в територіальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці суб’єкт господарювання, у якого у власності або в користуванні (оренда, лізинг тощо) є вантажопідіймальний кран, та який має намір його експлуатувати, подає письмову заяву та паспорт вантажопідіймального крану.

Згідно із Додатком № 6 до вищезазначених Правил, паспорт баштового крану має містити, зокрема, наступні відомості: виробник та його місцезнаходження; тип крана; індекс крана; заводський номер; рік виготовлення крана; призначення крана; група класифікації (режиму роботи) крана; тип приводу (електричний тощо); навколишнє середовище, у якому може працювати кран: температура, сейсмічність, відносна вологість повітря та інше; допустима швидкість вітру для робочого та для неробочого стану; допустимий ухил кранової колії; рід електричного струму, частота, напруга і кількість фаз; основні нормативні документи, відповідно до яких виготовлений кран.

Відповідно до п.2.9.5 ГОСТ 13556-91 "Крани баштові будівельні. Загальні технічні умови" (дата введення – 01.07.1992 р.), до крана має додаватися, зокрема, паспорт, технічний опис та інструкція з експлуатації тощо.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що індивідуальними ознаками крана баштового в розумінні ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 184 Цивільного кодексу України є дані, які мають міститись в паспорті крана, зокрема, про його заводський номер, про виробника крану та його місцезнаходження тощо.

Вказані в договорі відомості про баштовий кран (НК 40/21В, вантажопідйомність 12т (одна одиниця), 2007 рік випуску), не є індивідуальними ознаками предмету лізингу, оскільки характеризують загальні технічні показники даного типу кранів, які виготовлені невідомим заводом –виробником в 2007 р.

Отже, зміст Договору щодо такої його істотної умови як предмет договору суперечить приписам вищезазначених статей Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) та Цивільного кодексу України (435-15) , внаслідок чого даний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України в порядку ст.215 зазначеного кодексу.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, зустрічний позов слід задовольнити, договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17 травня 2007 року – визнати недійсним з моменту укладання.

Зважаючи на той факт, що спірний договір визнаний судом недійсним, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ про стягнення 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн., які ґрунтуються на недійсному договорі, не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 184, 203, 215, 236, 806, 807 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", суд

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк про стягнення 286873,70грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 273791,23грн., суми неустойки в розмірі 8997,18грн., суми інфляції в розмірі 2960,63грн., 3% річних в розмірі 1124,66грн. –відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ про визнання договору фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р. недійсним – задовольнити.

Визнати недійним договір фінансового лізингу № 839/05/2007 від 17.05.2007р., який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк, з моменту укладання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" м.Київ (вул.Димитрова, 5, корп.2, Бізнес-Центр "Реноме", м.Київ, 03150; ЄДРПОУ 33104543; р/р 26008301013536 в КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" м.Донецьк (вул.Ревякіна, 20, м.Донецьк, 83024; ЄДРПОУ 19374755; р/р 26008301748084, Головне управління ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09.11.2010 р.

Повне рішення складено 15.11.2010 р.