Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстіл", м. Донецьк, ідентифікаційний номер 35729691

про: стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 60 436,87грн., пені в розмірі 4070,98грн., штрафу в розмірі 19 656,63грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Манжула А.М. (за довіреністю №68 від 22.07.2010р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст. 4- 4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст. 77 ГПК України у судове засіданні оголошувалася перерва з 02.11.2010р. на 08.11.2010р.

У судовому засіданні 08.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстіл", м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення на користь державного бюджету суми заборгованості з орендної плати в розмірі 60 436,87грн., пені в розмірі 4070,98грн., штрафу в розмірі 19 656,63грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №3667/2009 від 17.03.2009р. з орендної плати за період з липня 2009р. по серпень 2010р. включно, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №3667/2009 від 17.03.2009р. з додатковими угодами та додатками, розрахунок орендної плати, акт приймання-передавання від 17.03.2009р., рішення від 30.09.2009р., свідоцтво.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 8, 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 530, 599, 611, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 35, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання вимог суду та на підтвердження своєї позиції були надані додаткові документи (а.с.а.с.28-34) для залучення до матеріалів справи.

Відповідач у судовому засіданні 02.11.2010р. підтвердив існування заборгованості (а.с.45), проте своєї позиції до відома суду у письмовому вигляді не довів та не надав підписаний (з зауваженнями або без) акт звірення розрахунків (а.с.30), складений та надісланий (а.с.а.с.29, 31) Позивачем на виконання вимог суду, або будь-яких інших документів.

Не з’явившись у судове засідання 08.11.2010р. після оголошеної судому перерви попри належне повідомлення про дату і час засідання (а.с.44), та не ознайомившись із матеріалами справи згідно власного клопотання (а.с.а.с.40,41), заступником директора Відповідача було подане клопотання про перенесення розгляду справи (а.с.46).

У судовому засіданні 08.11.2010р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсягу та наполягав на вирішенні справи за наявними документами, вказуючи на безпідставність клопотання щодо відкладання розгляду справи з огляду на можливість Відповідача як юридичної особи забезпечити явку іншого представника.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та неявка його представника попри належне повідомлення істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

17.03.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди №3667/2009 (а.с.а.с.7-11), згідно п.п.1.1, 1.2. і 10.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме державне майно – частину вбудованого приміщення овочесховища (літ Д-1) загальною площею 608,7 кв.м. та ділянку асфальтового змощення загальною площею 1500,00кв.м. за адресою: м. Донецьк, вул. Весняна, 9, що знаходиться на балансі Донецької виправної колонії №124 УДДУПВП в Донецькій області (Балансоутримувач) вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.09.2008р. і становить за незалежною оцінкою 606433,00грн., для здійснення промислової діяльності: заготівлі, переробки металобрухту чорних та кольорових металів, строком до 11.03.2012р..

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - січень 2009р. – становить 8232,00 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень 2009р., і до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, а в п.3.8. за прострочення сплати орендної плати не менш ніж три місяці встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, 17.03.2009р. об’єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.13).

28.10.2009р. та 24.06.2010р. між сторонами укладені додаткові угоди, якими внесені зміни та доповнення до істотних умов договору (а.с.а.с.14, 16) відносно розміру орендної плати.

У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань з орендної плати за період з липня 2009р. по серпень 2010р. включно в сумі 60436,87грн., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши на вказану суму заборгованості пеню в розмірі 4070,98грн. та штраф в розмірі 19 656,63грн.

Згідно наданого Позивачем розрахунку орендної плати за договором оренди №3667/2009 від 17.03.2009р. (а.с.21) за підписом начальника відділу обліку орендної плати станом на 29.09.2010р. заявлена до стягнення заборгованість не погашена.

Відповідач відзиву та доказів погашення або відсутності спірного зобов’язання з інших підстав не надав.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованих пені та штрафу.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1- 3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та Цивільним кодексом України (435-15) , а також - умовами договору оренди №3667/2009 від 17.03.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173- 175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №3667/2009 від 17.03.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця на користь Державного бюджету та Балансоутримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору №3667/2009 від 17.03.2009р за період користування, у тому числі - з липня 2009р. по серпень 2010р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі – припинення грошових зобов’язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов’язань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу – в сумі 60 436,87грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати та штрафу відповідно сформульована безпосередньо у п. 3.7. і п. 3.8. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривалість прострочення платежу, суд, з урахуванням визначення розміру заявленої до стягнення пені із дотриманням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", та за період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи "Законодавство", дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсягу – в сумі 4070,98грн.

В свою чергу, здійснена судом перевірка розрахунку вимог щодо штрафу також вказує на обґрунтованість стягнення з цієї підстави визначених 19656,63грн.

Клопотання за підписом заступника директора Відповідача про перенесення судового засідання у зв’язку із хворобою керівника у якості підстави за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України для відкладання розгляду справи не приймається, оскільки:

- підписано особою, повноваження якої з представника інтересів Відповідача, у тому числі – право подавати відповідні клопотання, не підтверджені належним чином (відповідною довіреністю);

- до заяви не надано жодних підтверджуючих документів викладених обставин (хвороби керівника);

- за змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України Відповідач як юридична особа не був позбавлений можливості забезпечити представництво своїх інтересів будь-якою особою шляхом видачі відповідної письмовою довіреності – особиста участь керівника не є обов’язковою.

Наразі, Відповідачеві було надано достатньо часу з моменту порушення провадження у справі для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті спору із наданням підтверджуючих доказів (у разі їх наявності) і від нездійснення ним своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не можуть перебувати у залежності реалізація гарантованого ст. 6 ратифікованої Конституцією України (254к/96-ВР) права Позивача на вирішення спору впродовж розумного строку.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Позивач звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстіл", м. Донецьк (ідентифікаційний номер 35729691) про стягнення на окість державного бюджету суми заборгованості з орендної плати в розмірі 60 436,87грн., пені в розмірі 4070,98грн., штрафу в розмірі 19 656,63грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстіл", м. Донецьк (ідентифікаційний номер 35729691) на користь державного бюджету (р/р 31113094700005, код бюджетної класифікації 22080300 УДК у Калінінському районі м. Донецька Головне управління державного казначейства України у Донецькій області ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016) заборгованість в розмірі 60 436,87грн., пені в розмірі 4070,98грн., штрафу в розмірі 19 656,63грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстіл", м. Донецьк (ідентифікаційний номер 35729691) на користь державного бюджету державне мито в розмірі 841,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.