Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за договором фінансового лізингу № L2458-05/08 від 14.05.2008р., укладеного між сторонами у справі, яка виникла за період серпень 2009р. – травень 2010р., в розмірі 70827 грн. 07 коп., пеню в розмірі 5391 грн. 72 коп., 3 % річних в розмірі 1144 грн. 24 коп. та інфляційні збитки в розмірі 2427 грн. 94 коп., а також витрати пов‘язані з розглядом справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.

Сторони у судове засідання втретє не з’явилися, витребуваних документів не надали, тому суд, відповідно до ст. 75 Господарського процессуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

14 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та виробничо-комерційним підприємством ТОВ "Торгсервіс" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № L2458-05/08, згідно з п.1.1. якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов договору фінансового лізингу Лізингодавцем було укладено договір купівлі-продажу, придбано та передано у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу, а саме: дискова оборона Wil-Rich Т31, 2007 року випуску, у кількості 1 одиниця, загальною вартістю 272 700 грн. (разом з ПДВ 20%), що підтверджується актом приймання-передачі Предмета лізингу від 10 червня 2008 року.

Згідно п. 1.2 Договору фінансового лізингу, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток № 1 до Договору) та не може бути менше одного року. Додаток № 1 до Договору – Графік лізингових платежів є його невід’ємною частиною.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та комісію Лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Згідно з Загальними умовами фінансвого лізингу (додаток № 4 до Договору) Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленного на вкзану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3.).

З пункту 5.4 Загальних умов фінансового лізингу вбачається, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні Сторонни обрали валюту – Доллар США. (п. 4.9 Договору).

У Графіку лізингових платежів сторонами узгоджено, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п.п. 6.1.1.-6.1.5. Загальних умов (Додаток № 4).

Відповідно до п. 6.1 Загальних умов Лізингодавець має право в одностронньому порядку змінити суму лізингових платежів у випадках, передбачених п.п..6.1.1-6.1.5, і відповідно до п. 6.2 Загальних умов змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Таким чином, у випадку зміни встановленого Національни банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розміру визначених у Графіку лізингових платежів. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті Лізингоодержувачем.

В кожному рахунку-фактурі повторно зазначена дата його сплати, вихідні дані розрахунку на дату виставлення рахунку, курс НБУ грн. до іноземної валюти та дату виставлення рахунку та коефіцієнт індексації платежу.

Відповідач в порушення п.п 5.1-5.5, п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу, не виконав належним чином своє зобов'язання, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за період серпень 2009 року – травень 2010 року (14-23 періоди) у розмірі 70827 грн. 07 коп., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами.

Згідно до вимог ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 530 ЦК України (435-15) , якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення вимог ст. 526, 527 ЦК України відповідачем розрахунки по договору фінансового лізингу за період серпень 2009 року – травень 2010 року не проведені, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 70827 грн. 07 коп. є правомірними і такими, що підлягають задоволенню..

А заперечення відповідача про недійсність вищевказаних підпунктів Загальних умов фінансового лізингу та п. 4.9 Договору фінансового лізингу вимогам чинного законодавства, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст.. 524 Цивільного кодексу України (435-15) сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. При цьому слід зазначити, що незважаючи на те, що розмір лізингових платежів за договором встановлено сторонами у еквіваленті іноземної валюти, сплата лізингових платежів здійснюється саме у гривнях, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 1049-05/10 від 13.05.2010 року позивач, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. .1. Договору фінансового лізингу, у зв’язку з простроченням відповідачем лізингового платежу більше ніж 30 днів, в односторонньому порядку з 01.06.2010 року відмовився від Договору з правом вимагати повернення предмету лізингу.

Частиною 2 ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова чи розірвання договору в односторонньому порядку не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Пунктом 5.1 Договору фінансового лізингу встановлено, що за несвоєчасну оплату будь-якого платежу (або його частини), Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п’ятого дня прострочення виконання грошового зобов’язання.

Пунктом 6 ст.. 231 Господарського кодексу України (436-15) визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Таким чином, відповідно до п. 5.1 вищевказаного договору, розрахунку позивача, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (543/96-ВР) та вимогам чинного Цивільного кодексу України (435-15) , сума нарахованої пені за весь період прострочення становить 5391 грн. 72 коп., тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5391 грн. 72 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом, тому вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 1144 грн. 24 коп. та інфляційні витрати в сумі 2427 грн. 94 коп., розраховані станом на 20.07.2010 року правомірні і підлягають задоволенню.

Факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав доказів сплати вищевказаних сум, у зв’язку з чим, вимоги позивача суд задовольняє в повному обсязі, а заперечення відповідача не приймаються до уваги, оскільки він в порушення ст. 33 ГПК України не подав належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (Сумська область, м. Кролевець, вул.. Кооперативна, 4, код 30033501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073 м. Київ, пр. Московський, 9, корп.. 5, код 34480657) 70827 грн. 07 коп. боргу, 5391 грн. 72 коп. пені, 1144 грн. 24 коп. – 3% річних, 2427 грн. 94 коп. інфляційних збитків, 797 грн. 90 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.