На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"про визнання недійсним кредитного договору № 23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2005 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений з відповідачем Кредитний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства України, так як спірний правочин, підписаний Головою правління відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання вищезазначеного договору недійсними.

Ухвалою Господарського суду від 30.09.2010 року порушено провадження у справі № 33/359 та призначено справу до розгляду на 18.10.2010 р. на 10:30 год.

В судовому засідання 18.10.2010 року відповідно до ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 08.11.2010 р. у зв’язку з неявкою відповідача.

08.11.2010 року представником відповідача через загальний відділ діловодство було надано відзив на позов, з якого вбачаться, що він не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

08.11.2010 р. представник позивача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Господарським судом міста Києва належним чином було повідомлено сторін про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення сторонам копії ухвали суду про призначення справи від 30.09.2010 року та ухвали про відкладення від 18.10.2010 року за адресою зазначеною у витязі з ЄДРПОУ, та позивач не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника позивача документально підтверджена не була.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечує з наведених у заперечені підстав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

24 травня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут"було укладено кредитну угоду № 23/5/2004/978-К/126.

Відповідно до умов даного Договору відповідач зобов’язався надати позивачеві у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Позивач зобов’язався повернути кредит в строк і в порядок, визначений даним Кредитним договором, зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні Договору.

Підпунктом 5.1.1. Кредитної угоди визначено, що кредит надається в сумі 242 760,00 Євро, для фінансування 85% вартості контракту, терміном на 60 місяців за рахунок коштів, які виділяє Banca Nazionale Del Lavoro по угоді.

У відповідності до Кредитної угоди та додаткових угод до неї від 25.11.2004 року № 1, від 30.06.2005 року № 2, від 30.06.2005 року № 3 сторонами встановлено графік повернення кредиту та сплати відсотків встановленого Додатком А до Кредитної угоди.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вказує позивач, у позовній заяві, на момент укладення Кредитної угоди, відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"(Затверджений загальними зборами акціонерів від 22.05.2000 року з подальшими змінами) Голова правління не мав повноважень укладати Кредитну угоду, оскільки ця угода виходять за межі розпорядження майном Товариства Головою правління, що є свідченням перевищення повноважень Головою правління товариства і є наслідком визнання кредитної угоди недійсною.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Судом встановлено, що у відповідності до п. 9.4.8. Статуту позивача Голова правління зокрема має право без довіреності здійснювати всі дії від імені Товариства, вести переговори та укладати договори і контракти від імені товариства, в тому числі розпоряджатися рухомим та нерухомим майном товариства. Отже, до переліку цих угод може входити Кредитна угода № 23/5/2004/978-К/126.

Крім того, кредитна угода укладена 24 травня 2004 року та кредитні кошти отримані Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут", проте з 2004 року по 2010 рік правління товариства не визнавала неправомірними дії Голови правління щодо укладення спірної угоди, що свідчить про схвалення Товариством кредитної угоди № 23/5/2004/978-К/126.

Твердження позивача, що Головою правління було укладено угоду, яку він не мав права укладати без погодження на загальних зборах акціонерів, оскільки розмір кредиту перевищує 10 000 000 доларів США є безпідставним.

Як вбачається зі Статуту ВАТ "Вінніфрут"до компетенції Вищого органу товариства відноситься зокрема, затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 10 000 000 доларів США по курсу НБУ. (аркуш Статуту 8).

Матеріалами справи встановлено, що кредитна угода № 23/5/2004/978-К/126 укладена для отримання позивачем кредиту в розмірі 242 760, 00 тис. Євро., що становить менше ніж 10 000 000 доларів США, враховуючи наступний розрахунок.

Таким чином, у Голови правління відсутня необхідність для схвалення укладення кредитної угоди на зборах акціонерів, оскільки розмір її становить менше 10 000 000 Доларів США та враховуючи те, що юридична особа вчинила дії по прийняттю до виконання правочину, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

В задоволенні позову відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.