СУТЬ СПОРУ: Позивач –Приватне підприємство "ЄЛЄНА"звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якій, з урахуванням уточнень, просить суд внести зміни до пункту 3.2. статті 3 договору на право забудови від 4 серпня 2005р., виклавши його у новій редакції: "3.2. Не пізніше одного календарного місяця після прийняття об`єкта в експлуатацію перерахувати плату за право забудови у розмірі 3 225 697 (три мільйони двісті двадцять п’ять тисяч шістсот дев’яносто сім) гривень 04 коп. (без ПДВ) на рахунок управління капітального будівництва Одеської міської ради", поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, посилаючись на норми ст. 652 ЦК України, зазначає, що внаслідок кризових явищ, які виникли у будівельній галузі у зв’язку зі світовою фінансовою кризою, істотно змінились обставини, якими керувались сторони договору на право забудови при його укладенні. При цьому, Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) було внесено зміни до статті 271 Закону України "Про планування і забудову територій", якою регулювались правовідносини щодо пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Зокрема, змінено частину третю вказаної статті з викладенням її в наступній редакції: "Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідач надав суду відзив, в якому проти позову заперечує, вказуючи, що, на думку виконавчого комітету Одеської міської ради, до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем не можуть бути застосовані положення ст. 652 ЦК України із врахуванням положень ст. 5 ЦК України, згідно з якою акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи, що зміни до акту цивільного законодавства, у даному випадку Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , було внесено 25.12.2008 р., відповідач вказує, що за приписами ч.3 ст. 5 ЦК України, положення нової редакції Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) може бути застосовані до прав та обов'язків, що виникли між сторонами з 25.12.2008 р. Втім, відносини між позивачем та відповідачем виникли 04.08.2005 р. з моменту укладання спірного договору, отже, внесення змін до п. 3.2 спірного договору є порушенням прав виконавчого комітету Одеської міської ради оскільки по цій справі позивач, не виконавши взяті на себе зобов'язання у певному обсязі, просить суд звільнити його від обов'язків, правом вимагати виконання яких наділений відповідач з огляду на зміст ст. ст. 628, 629, та 638 ЦК України (435-15) .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, залучено Управління капітального будівництва Одеської міської ради. У судове засідання представник третьої особи у судове не з’явився, пояснення на позов не надав. При цьому представник відповідача повідомив суд, що управління належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, але керівник управління знаходиться на лікарняному.

Згідно до листа від 20.10.2010р. №05-46 и/з 10, у судовому розгляді 1.11.2010р. відповідно до ст. 29 ГПК України брала участь прокуратура міста Одеси. У судове засідання 8.11.2010р. представник прокуратури не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином під розпис безпосередньо у судовому засіданні 1.11.2010р.

У судовому засіданні 8.11.2010р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №29058 від 1.11.2010р.), а також зазначив, що заперечує проти прийняття судом уточнень до позовної заяви, оскільки вони подані після початку розгляду судом спору по суті.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд зауважує, що оскільки подана заява про уточнення не змінює ані підстав, ані предмету позову, а є, фактично, виправленням методологічної помилки при розрахунку грошового розміру 4% загальної кошторисної вартості будівництва, суд вважає за можливе прийняти вказані уточнення як такі, що подані у відповідності із вимогами ст. 22 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

4 серпня 2005 р. між ПП "ЄЛЄНА"та Виконавчим комітетом Одеської міської ради було укладено договір на право забудови, згідно умов якого Виконавчий комітет Одеської міської ради зобов'язувався надати ПП "ЄЛЄНА"право забудови земельної ділянки, в межах відведення, за адресою: вул. Левітана, 62, для здійснення будівництва, 5-ти секційного 12-16-поверхового жилого будинку і благоустрою прилеглої території, а ПП "ЄЛЄНА"в свою чергу зобов'язувалося здійснити самостійно або з залученням підрядника будівництво зазначеного об’єкту та комплексний благоустрій прилеглої території у строк до ІІ кварталу 2010.

Пунктом 3.2. вказаного договору було передбачено, що на етапі возведення 50% коробки зазначеного житлового будинку ПП "ЄЛЄНА"письмово сповіщає виконкому перелік конкретних квартир по номенклатурі та поверховості, погодженої окремо, в розмірі 14% житла від загальної площі квартир жилого будинку з наступною передачею вказаних квартир з внутрішнім оздобленням перед введенням будинку до експлуатації (підстава: протокол засідання постійно діючої комісії міської ради по вибору земельних ділянок для розташування об'єктів № 21 від 16.06.2005 р.).

На виконання п.3.2. договору 4.12.2008р. позивач повідомив перелік конкретних квартир, що будуть передані Виконкому перед введенням будинку до експлуатації.

В подальшому, у зв'язку із прийняттям Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , яким було внесено зміни до статті 271 Закону України "Про планування і забудову територій", що регулювала правовідносини щодо пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, позивач 31 серпня 2010 року звернувся до Виконавчого комітету Одеської міської ради з пропозицією (а.с.34-37) внести зміни до п.3.2. договору на право забудови шляхом зменшення плати за право забудови до 4%, яка була отримана відповідачем 2.09.2010р. (а.с.45), але відповідач у строк, встановлений законом, не надав відповідь на пропозицію позивача.

Відмова Виконавчого комітету Одеської міської ради від надання відповіді на пропозицію ПП "ЄЛЄНА"по внесенню змін до договору на право забудови зумовила звернення ПП "ЄЛЄНИ"до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Проаналізувавши подані сторонами докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Виходячи зі змісту чинного господарського процесуального законодавства, суд, при прийнятті рішення у справі, повинен встановити правову природу виниклих між сторонами правовідносин та вирішити справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню.

Як встановлено судом, предметом зобов’язань, визначених п.3.2. договору від 04.08.2005 року, є конкретизація обов’язку пайової участі (внеску) замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів, що зумовлює застосування законодавчих норм, які регулюють дані правовідносини.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, у разі зміни обставин, які були наявними при укладенні договору, та погодженні його змісту, названі особи не мають бути заручниками вибраних же ними засобів реалізації їх інтересів. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, законодавець надає перевагу можливості сторін самостійно вирішити питання про зміну змісту договору у зв'язку із істотною зміною обставин (приведення його змісту у відповідність до нових обставин, які сторони не передбачали) або про його розірвання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті обставин.

В силу ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст. 188 ГК України, що також підлягає застосуванню, виходячи з характеру правовідносин, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Приймаючи до уваги, що позивач 31.08.2010 року звернувся до Виконавчого комітету Одеської міської ради з пропозицією (а.с.34-37) внести зміни до п.3.2. договору на право забудови шляхом зменшення плати за право забудови до 4%, яка була отримана відповідачем 2.09.2010р., про що свідчить поштове повідомлення (а.с.45), але відповідач у строк, встановлений законом, не надав відповідь на пропозицію позивача, суд доходить висновку про правомірне звернення позивача ПП "Єлєна" до суду із відповідним позовом.

Згідно до ч.2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, згідно з частиною 4 ст. 652 ЦК України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В силу зазначеної норми у випадку істотної зміни обставин договір може бути розірваним або зміненим не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду.

При цьому, вимагаючи зміни договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень ст. 33 ГПК щодо обов’язку доказування, повинен довести наявність одночасно чотирьох умов, встановлених ст. 652 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає обґрунтованою і підтвердженою наявними доказами позицію позивача щодо наявності одночасно умов, передбачених ст. 652 ЦК України, необхідних для зміни в судовому порядку договору на право забудови, а саме:

1. В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Згідно цієї умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам після укладення договору. Натомість така умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх.

Згідно зі статтею 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність очевидна, і доказування їх є зайвим.

Так, суд визнає загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, настання світової фінансової кризи, яка призвела до настання кризових явищ і в Україні, а, зокрема, у будівельній галузі. Натомість про настання кризових явищ у будівельній галузі йдеться і в Законі України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 року (800-17) , в преамбулі якого вказано, що цей закон прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи, а також, що цей закон (800-17) спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Тобто, внаслідок кризових явищ, що виникли у будівельній галузі у зв’язку із світовою фінансовою кризою, істотно змінились обставини, якими керувались сторони договору на право забудови при його укладенні.

Загальновідомою обставиною є настання фінансової кризи наприкінці 2008 року. Тобто кризові явища в будівництві виникли вже після укладення сторонами договору на право забудови. В той же час, на дату його укладення просліджувалося стабільне позитивне зростання основних показників будівництва в Україні, що підтверджується даними Держкомстату України.

2. Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Суд погоджується із твердженнями позивача про те, що причини кризових явищ в будівельній галузі не можуть бути усунені сторонами, оскільки ці причини не залежать від їх волі, а пов’язані з об’єктивними змінами ситуації на українському та світовому будівельному ринку.

3. Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На думку суду, виконання договору на право забудови в існуючих умовах, при значному збільшенні собівартості квадратного метру житла, призведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить Позивача того, на що він розраховував при укладенні указаного договору.

Суд вважає належними доказами цього факту відомості щодо порівняння вартості спорудження житла в розрахунку на один квадратний метр, викладені у листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.01.2004 року №7/8-20 (v8_20509-04) та у наказах Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.02.2009 року №56 (v0056661-09) та від 13.07.2009 року №285 (v0285661-09) .

4. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Але в даному випадку ані із суті договору, ані зі змісту зобов’язання, ані зі звичаїв ділового обороту не випливає, що ризики, пов’язані зі зміною вищевказаних обставин, несе позивач. Більш того, безпосередньо нормами Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 року (800-17) встановлено, що ризики, пов’язані з настанням кризових явищ в Україні, повинні нести як суб’єкти господарювання так і держава.

Враховуючи, що як встановлено судом, предметом зобов’язань, визначених п.3.2. договору від 04.08.2005 року, є конкретизація обов’язку пайової участі (внеску) замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів, суд погоджується із позицією позивача про те, що до істотної зміни обставин призвели і зміни до Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , які були внесені Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 року (800-17) , а саме до ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", якою регулювались правовідносини щодо пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Зокрема, частиною сьомою ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", викладеною в новій редакції, встановлено, що граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати чотири відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.

Згідно з частиною 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

На думку суду, розірвання договору на право забудови потягне для сторін шкоду, яка буде значно перевищувати затрати, необхідні для його виконання на змінених умовах, оскільки, по-перше, право забудови вже практично використано позивачем (здійснено будівництво на 90%), по-друге, зобов’язання за ним, включаючи зобов’язання щодо пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, будуть припинені.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо неможливості застосування ст. 652 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до частин другої та третьої статті 5 Цивільного кодексу України визначено дію актів цивільного законодавства у часі, зокрема акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тобто, закон діє до його скасування у встановленому порядку, про що може бути прямо вказано в новому законі. Якщо закон не передбачає скасування попереднього, який суперечить новому і регулює ті самі відносини, його (попередній) слід вважати таким, що втратив чинність у відповідній частині чи в цілому, з моменту набрання чинності нового закону.

Для цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма частини 3 статті 5 ЦК України вимагає трьох умов: - відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; - акт, що регулює їх, втратив чинність; - права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків. Це загальне правило ЦК України (435-15) доповнюється спеціальною нормою пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу (435-15) про те, що новий Цивільний кодекс (435-15) застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що судом встановлено і сторонами належним чином не спростовано, що процедура введення будинку до експлуатації забудовником (позивачем) станом на день розгляду справи не здійснювалася (лист Інспекції ДАБК від 14.09.2010р. №05/1-4468 (а.с.33), суд доходить висновку про розповсюдження на вказані правовідносини ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" у чинній редакції.

При цьому, суд враховує, що аналогічну правову позицію викладено Вищим господарським судом України при вирішенні справ про внесення змін до договорів по сплаті пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, зокрема, Постанова Вищого господарського суду України від 03.11.2009 року у справі №6/51-09-1552.

Крім того, відповідно до ч.8 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що договір на право забудови може бути змінений у зв’язку з істотною зміною обставин в частині зменшення розміру внеску за право забудови (пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту).

Відповідно до ч.5 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо - та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій" при наданні технічних умов враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж знаходиться на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території цієї земельної ділянки. Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів поза межами його земельної ділянки, величина пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту зменшується на суму пов'язаних з цим витрат. Побудовані замовником інженерні мережі та/або об'єкти передаються на баланс відповідним підприємствам з їх утримання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до доказів, що є в матеріалах справи з урахуванням розрахунку, наданого позивачем, суд приходить до висновку, що розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі 4-х відсотків від вартості будівництва об’єкта становить 3 225 697 (три мільйона двісті двадцять п’ять тисяч шістсот дев’яносто сім) гривень 04 коп.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

1. Позов задовольнити.

2 . Внести зміни до договору на право забудови від 4 серпня 2005 року, укладеного Приватним підприємством "ЄЛЄНА"і Виконавчим комітетом Одеської міської ради, шляхом викладення п.3.2. договору в наступній редакції: "3.2. Не пізніше одного календарного місяця після прийняття об`єкта в експлуатацію перерахувати плату за право забудови у розмірі 3 225 697 двісті двадцять п’ять тисяч шістсот дев’яносто сім) гривень 04 коп. (без ПДВ) на рахунок управління капітального будівництва Одеської міської ради".

3 . Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Приватного підприємства "ЄЛЄНА"(65114, м.Одеса, вул.Левітана, 62, код ЄДРПОУ 24764587) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 (двісті тридцять шість) грн.