ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 37/434
08.11.10
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs21399960) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs22225594) )
За позовом
Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
До
Дочірнього підприємства "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
Про
стягнення 168 119,89 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Грищенюк Д.І., дов. № 2-19 від 17.12.09 р.
Від відповідача: Мадригеля Р.С., дов. № 280 від 14.10.10.
Мицько Р.М., дов. № 272 П від 21.08.2010 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Дочірнього підприємства "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про стягнення 168 119,89 грн. боргу, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про транспортування природного газу № 119 В-704 від 28.12.2009 р.
Ухвалою суду від 13.09.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/434 та призначено її розгляд на 18.10.2010 р. року, зобов’язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2010 р. надав витребувані судом документи.
Представники відповідача надали суду відзив на позовну заяву, в якому заперечили проти позовних вимог, посилаючись на те, що Постановою НКРЕ № 195 від 01.03.2009 р. визнано, що Постанова НКРЕ № 1376 від 01.12.2009 р. (v1376227-09) втратила чинність. Постановою НКРЕ № 198 від 01.03.2010 р. (v0198227-10) "Про внесення змін до Постанови НКРЕ від 07.08.2008 р. № 935"внесено ВАТ "Вінницягаз"до додатка 2 до постанови НКРЕ від 07.08.2008 р. № 935 (v0935227-08) "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу"та встановлено тариф на рівні 25,50 грн., рядок 42 цифри "22,30"замінено цифрами "1,80". Таким чином відповідач стверджує, що постановою НКРЕ № 198 від 01.03.2010 р. (v0198227-10) фактично встановлено тариф ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ"на рівні 1,80 грн., а тариф на рівні 25,50 грн. був встановлений для ВАТ "Вінницягаз"і не стосується господарської діяльності Дочірнього підприємства "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Також представники відповідача пояснили, що не заперечують проти обсягів, які були йому поставлені у березні 2010 р., та не визнають розміру тарифу, на підставі якого було вчинене нарахування за послуги з транспортування природного газу.
У судовому засіданні 18.10.2010 р. було оголошено перерву до 08.11.2010 р. о 12:20 для дослідження доказів у справі.
Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2010 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав додаткові документи у справі.
Представник відповідача у даному судовому засіданні надав додаткові пояснення у спростування позовних вимог.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Дочірньою компанією "УКРТРАНСГАЗ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(виконавець) та Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(замовник) був укладений договір на транспортування природного газу № 119 В-704 від 28.12.2009 р., відповідно до умов якого виконавець зобов’язується надати послуги замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі –газу, замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення –газорозподільних станцій, надалі –ГРС, а замовник зобов’язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.
Пунктом 1.2. договору на транспортування природного газу № 119 р-705 від 28.12.2009 р. встановлено, що газ замовника, транспортування якого за даним договором здійснює виконавець, призначений для забезпечення потреб релігійних організацій (окрім обсягів газу, що використовується для виробничо-комерційної діяльності) Чернівецької та Вінницької областей, надалі –споживачів.
У відповідності до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. та 4.4. даного договору, виконавець до 15-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє замовнику два примірники акту здачі-прийомки послуг по транспортування газу за звітний місяць, підписані уповноваженими представниками та скріплені печаткою виконавця; замовник протягом 2-х (двох) днів з моменту одержання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зобов’язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акту дачі-прийомку послуг по транспортування газу, підписані уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийомки послуг по транспортування газу; акти здачі-прийомки послуг по транспортування газу є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що тариф на послуги з транспортування 1 000 куб.м. газу по магістральним трубопроводам виконавця встановлюється в розмірі 22,30 грн., крім того ПДВ –4,46 грн., всього в розмірі 26,76 грн.
Пунктом 5.2. тариф на послуги з транспортування газу, зазначений в пункті 5.1 даного договору, змінюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов’язковим для сторін за даним договором з моменту введення в його дію. Зміна тарифу оформлюється додатковою угодою до даного договору.
Згідно пункту 6.1 договору на транспортування природного газу № 119 В-704 від 28.12.2009 р., вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, зазначеного в пункті 4.1. даного договору.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що оплата послуг по транспортуванню природного газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця в розмірі вартості послуг, що були надані виконавцем замовнику у звітному місяці транспортування газу, до 20-го числа, наступного за звітним місяцем.
Відповідно до п. 11.1. договору на транспортування природного газу № 119 В-704 від 28.12.2009 р., сторони погодили, що даний договір набирає чинності з 01.01.2010 р. і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2010 р., а в частині проведення розрахунків за послуги –до повного їх здійснення.
Представник позивача пояснив, що на момент укладання договору вартість послуг з транспортування 1 000 м.куб. газу на території Чернівецької та Вінницької областей складала 22,30 грн., крім того ПДВ –4,46 грн., всього в розмірі 26,76 грн., яка була розрахована відповідно до постанови НКРЕ України від 07.08.2008 р. № 935 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу" (v0935227-08) .
У зв’язку з цим у пункті 5.1. договору і було встановлено тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. газу по магістральним трубопроводах виконавця в розмірі 26,76 грн.
З 01.03.2010 р. постановою НКРЕ України внесено зміни до даної постанови та встановлений новий тариф на транспортування природного газу в розмірі 25,50 грн. без ПДВ. У березні 2010 р. позивач протранспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 99,05 тис.м. куб., що підтверджується даними, які містять "Зведений реєстр реалізації природного газу в березні 2010 року населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам і організаціям, теплогенеруючим підприємствам на вироблення теплової енергії для населення, ВТВ та нормовані втрати по Вінницькій філії ДП ""НАФТОГАЗМЕРЕЖІ"та "Розподіл обсягів природного газу для потреб населення, установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів та виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат газорозподільних підприємств за регіонами України (в розрізі газорозподільних підприємств) на березень 2010 р."та який не заперечується відповідачем.
На виконання умов договору та на підставі нових тарифів на оплату послуг з транспортування природного газу у розмірі 25,50 грн., позивач на адресу відповідача направив акт № 03В/2 здачі-прийомки послуг з транспортування газу у березні 2010 р. від 14.07.2010 р. в обсязі 5 494,114 тис.м.куб. на суму 168 119,89 грн.
Відповідач відмовився від підписання даного акту, оскільки не визнав ціну тарифу, на підставі якого було здійснене нарахування суми послуг з транспортування.
За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 168 119,89 грн. боргу, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про транспортування природного газу № 119 В-704 від 28.12.2009 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Посилання позивача на те, що відповідач зобов’язаний оплатити послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу за тарифом, який встановлений Постановою НКРЕ № 195 від 01.03.2009 р., суд не визнає підставою для задоволення позову, оскільки пунктом 5.2. договору про транспортування природного газу № 119 В-704 від 28.12.2009 р. встановлено, що зміна тарифу оформлюється додатковою угодою до договору.
З наявних матеріалів справи вбачається, що належних доказів, які б підтверджували факт підписання між сторонами додаткової угоди, якою була б встановлена нова ціна на послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, суду не надано.
Крім того, з положень пункту 4.4. договору про транспортування природного газу № 119 В-704 від 28.12.2009 р. вбачається, що підставою для проведення остаточних розрахунків є акти здачі-прийомки послуг по транспортування газу.
З наявного у справі акту № 03 В/2 здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за березень 2010 р. вбачається, що даний акт не підписаний представниками відповідача, тому не може свідчити про транспортування позивачем природного газу обсягом 5 494,114 тис.куб.м. на суму 168 119,89 грн.
Крім того, з наданого відповідачем листа № 37 /2240 від 23.07.2010 р. вбачається, що не погоджуючись з тарифом 25,50 грн., визначеним ДК "УКРТРАНСГАЗ"в акті приймання-передачі послуг по транспортуванню газу за березень 2010 року, ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ"надіслало позивачу акти приймання-передачі послуг по транспортуванню газу за березень 2010 р. з тарифом на рівні 1,80 грн. Дані акти також сторонами не було підписано.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивачем не доведено факту підписання між сторонами додаткової угоди, якою була б погоджена нова ціна на послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу за договором № 119 В-704 від 28.12.2009 р., а також не підтверджено належними доказами факту транспортування природного газу на суму 168 119,89 грн., то за таких обставин позовні вимоги Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"суд визнає передчасними, а отже –позовні вимоги Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"стосовно стягнення з Дочірнього підприємства "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"заборгованості за березень 2010 р. у розмірі 168 119,89 грн. за договором про транспортування природного газу № 119 В-704 від 28.12.2009 р. суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя
Гавриловська І.О.