Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Чумаков Д.В. за довіреністю №17/29 від 14.01.2008р.; Работніков М.М. за довіреністю №17/1234 від 05.11.10;

відповідача - Поддашкіна О.Ю. за довіреністю від 10.09.2010р.;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків;

про стягнення 20246,58 грн.

та зустрічну позовну заяву ТОВ "Інтертранслогістик", м. Харків

до ВАТ "Енергомашспецсталь" м. Краматорськ про зобов"язання вчинити певні дії та стягнення 280000,00грн.

Відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№17/810-4166 від 25.08.2010р.), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістік" різницю між перерахованою відповідачу передплатою та вартістю поставленого відповідачем станку в сумі 20000,00грн., а також 3% річних за прострочку її повернення в сумі 246,58грн., а всього 20246,58грн.; судові витрати покласти на відповідача. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов"язання за договором №15/1018 від 18.06.2008р., укладеним між сторонами.

28 вересня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" до Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на адресу позивача та господарського суду.

28 вересня 2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву про зміну позовних вимог (вих.№17/977-4524), в якій просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 1120000,00грн., пеню за прострочення виконання робіт у розмірі 27000,00грн., пеню за прострочку повернення передоплати в сумі 1080000грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 43419,18грн., 3% річних за прострочення повернення попередньої оплати в сумі 356,71грн., інфляційні в сумі 240,00грн., а всього 2271015,89грн.; судові витрати покласти на відповідача. Разом з цим були надані документи для долучення до матеріалів справи.

Суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.10 розгляд справи було відкладено на 19.10.10.

Відповідач 19.10.10 надав через канцелярію господарського суду клопотання про продовження на 15 днів строку вирішення спору у справі 64/246-10 за межі передбачені ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що, відповідно до ч.3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, суд задовільнив клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору.

19.10.10 відповідач надав до канцелярії суду зустрічний позов, в якому просить суд зобов"язати ВАТ "Енергомашспецсталь" підписати акт виконаних робіт за договором купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.08; стягнути з ВАТ "Енергомашспецсталь" суму заборгованості у розмірі 280000,00грн.; судові витрати покласти на ВАТ "Енергомашспецсталь": 2885,00грн. державного мита, витрати на ІТЗ та 80000,00грн. - вартість послуг адвоката. Разом із зустрічним позовом були подані документи, згідно додатку.

19.10.10 позивач надав до канцелярії суду відзив на зустрічний позов, в якому проти вимог заявлених у зустрічному позові заперечує та просить суд відмовити в зустрічному позові; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, враховуючи те, що зустрічний позов відповідає вимогам чинного законодавства, що ставляться для подачі зустрічного позову до суду, зустрічний позов взаємно пов'язаний з первісним, суд приймає позовні вимоги ТОВ "Інтертранслогістік" до розгляду разом з первісним позовом.

Ухвалою суду від 19.10.10 розгляд справи було відкладено на 01.11.10.

Позивач надав до матеріалів справи відзив на зустрічну позовну заяву, де зазначає, що фундамент під станок був підготовлений спеціалістами ВАТ "Енергомашспецсталь" згідно акту № 34/18, що був направлений на адресу відповідача за первісним позовом. Між сторонами відбулося листування з приводу виконання робіт та доработок, що згідно "Типової системи технічного обслуговування та ремонту метало та дерево обробляючого обладнання", затв. Міністерством станкобудівництва та інструментальної промисловості СРСР у 1986 році підпадають під ознаки поточного ремонту. Позивач за первісним позовом зазначає, що недоліки, виявлені на станку 03.02.2010р. виникли внаслідок його невірного монтажу, а не внаслідок порушення умов його експлуатації. Зокрема позивач наголошує, що значне пониження температури навколишнього середовища згідно змісту п. 14.1. договору підпадає під поняття форс-мажора "заморозки". Під час відкритого судового засідання уповноважені представники позивача за первісним позовом підтримали доводи відзиву на зустрічний позов та зазначили, що продольно - фрезерний станок моделі 6620 1971 року випуску, бувший у застосуванні на користь продавця не повертали, питання про розірвання договору не ставили, станок необхідний підприємству для експлуатації у господарській діяльності, роботи з влаштування фундаменту були виконані частково силами позивача, частково іншого підприємства, що розташоване на території м. Харкова. Доказів зазначеної обставини та окремо дотримання умов експлуатації станку відповідно вимог ГОСТу до матеріалів справи не залучили.

Відповідач за первісним позовом проти уточненого позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов, що залучений до матеріалів справи. Крім цього надав до матеріалів справи письмову заяву про застосування строків позовної давності та додаткові докази, залучені судом до матеріалів справи. Ґрунтуючи заперечення проти уточненого позову та одночасно підтримуючи доводи зустрічної позовної заяви зокрема зазначає, що відповідач за зустрічним позовом за фактом виконання позивачем робіт та послуг за договором купівлі-продажу, фактично приступив до використання продольно - фрезерного станка моделі 6620 у опитно-промисловій експлуатації про що свідчить власний акт позивача та затвердження останнім карти перевірок станка на технологічну точність. В отриманих від позивача листах йдеться про вимогу виконання не передбаченого договором обсягу робіт з модернізації станку, його поточний ремонт, натомість як такий обсяг робіт, як і повторна здача станка на технологічну точність з характеристиками нового, а не бувшого в експлуатації станка договором, з якого виникли спірні правовідносини не передбачена. Можливі недоліки, що виникли у процесі промислової експлуатації продольно – фрезерного станку, що був доведений до робочого стану, стосуються виключно недотримання вимог експлуатації предмету договору відповідно вимог ГОСТу та Паспорту станку.

В судовому засіданні призначеному на 01.11.10 було оголошено перерву до 08.11.10.

08.11.10 позивач надав заперечення на відзив на уточнену позовну заяву (вих.№17/1236 від 05.11.10) та документи для долучення до матеріалів справи.

08.11.10 відповідач надав до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

08.11.10 відповідач надав до канцелярії суду заяву про застосування строку позовної давнини. В заяві відповідач вказує, що позовні вимоги з посиланням на недоліки поставленого товару заявлено позивачем з порушенням передбачених ЦК України (435-15) строків позовної давності. Згідно вимог ст. 681 ЦК України - до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявленя недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 ЦК України. У відповідності до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до Суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 267 Цивільного Кодексу встановлено наслідки спливу позовної давності. Частина 3 зазначеної норми матеріального права регламентує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 статті 267 Цивільного Кодексу України унормовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд приймає вказану заяву до уваги та задовільняє її.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши та дослідивши наявні у справі доказові матеріали на предмет їх юридичної оцінки у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Первісні позовні вимоги грунтуються на тому, що 18 червня 2008 року між сторонами по справі укладений договір купівлі-продажу, відповідно умов якого (п.1.1.) відповідач, як продавець за текстом договору передає у власність позивача, як покупця за текстом договору на умовах СРТ м. Краматорськ склад покупця (Інкотермс 2000) продольно - фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стол 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, бувший у застосуванні, виробництва Ульяновський завод важких та унікальних станків – 1 шт., за ціною, що вказана у Специфікації № 1, а також виконує роботи з дефекації станка, складанню специфікації за електричною, механічною, гідравлічною частинам станку, монтаж та пуско наладку, перевірку на технологічну точність, здачу за силовими показниками. Згідно умов п. 1.2. договору позивач зобов’язується прийняти та оплатити товар та послуги відповідно умов укладеного договору.

Згідно п. 2.2. договору, доданої до договору специфікації № 1 сторони врегулювали загальну суму договору 1400000,00грн., у тому рахунку ПДВ 233333,33 грн., відповідно вартість продольно - фрезерного станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стол 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, виробництва Ульяновський завод важких та унікальних станків, бувшого у застосуванні 1100000,00 грн. з ПДВ, 916666,67 грн. без ПДВ, вартість послуг 250000,00грн. без ПДВ, 300000,00 грн. з ПДВ. Згідно умов п.п.2.3., 2.4. договору сторони домовилися, що зміни ціни можливі виключно за згодою сторін з обов’язковим оформленням додаткової угоди, після перерахування попередньої оплати ціна зміні не підлягає. Оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у національній валюті України наступним чином 80% вартості за договором попередня оплата на протязі 10 календарних днів від дати підписання договору та виставлення рахунку – фактури; 20% вартості за договором – на протязі 10 банківських днів зі дня підписання Акту виконаних робіт (п.п. 12.1., 12.2. договору).

Судовим розглядом справи встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 1120000,00 грн., тобто 80% вартості за договором, а відповідач передав у власність позивача на умовах СРТ м. Краматорськ склад покупця (Інкотермс 2000) продольно - фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стол 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, бувший у застосуванні, виробництва Ульяновський завод важких та унікальних станків.

Згідно п.п. 3.3.6. договору позивач зобов’язався вчинити підготовку фундаменту для виконання відповідачем монтажних робіт, надати відповідачу закладні та крепежні частини (матеріали) для виконання відповідачем монтажних і пуско - налагоджуваних робіт станка, надати продавцю з метою виконання послуг ГСМ у необхідній кількості (п.п. 3.3.7, 3.3.8. договору)

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 3 статті 510 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У п.п. 3.3.6., 3.3.7, 3.3.8. договору сторони встановили, що до обов’язку позивача у справі, що безпосередньо пов'язаний із можливістю відповідача виконати свої зобов’язання за договором віднесено: влаштування підготовки фундаменту для виконання відповідачем монтажних робіт, надання відповідачу закладних та крепіжних частин (матеріалів) для виконання відповідачем монтажних та пуско - наладгоджуваних робіт станку, надання відповідачу з метою виконання послуг за договором горюче замазочних матеріалів у необхідній кількості.

У якості підстав уточненого позову про стягнення вартості станку, пені та процентів, позивач за первісним позовом зазначив, що після отримання станку, що відбулося 17.07.2008 року позивач приступив до влаштування фундаменту, яке було завершене 19.12.2008 року, відповідно відповідач повинен був виконати роботи та послуги у строк до 16.04.2009 року. У відкритому судовому засіданні представники позивача пояснили, що влаштування фундаменту виконувалося іншим підприємством, що розташоване на території міста Харкова, частково роботи з влаштування фундаменту виконувалися спеціалістами підприємства позивача.

Згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно змісту ст. 34 названого Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що доказів влаштування фундаменту силами стороннього підприємства, як і строків виконання таких робіт (п. 3.3.6. договору) матеріали справи не містять. До справи не надано доказів виконання позивачем вимог п.п. 3.3.7., 3.3.8. договору з яким сторони безпосередньо пов’язали можливість вчасного виконання п.п. 1.1. договору відповідачем. Позивачем не надано належних та допустимих доказів строку повідомлення відповідача про факт виконання робіт з влаштування фундаменту. Натомість у відкритому судовому засіданні уповноважений представник позивача зазначив, що таких доказів не існує.

Згідно заяви про уточнення позову, предметом якої є вимога про стягнення повної вартості товару, тобто попередньої оплати, пені, процентів, інфляційних позивачем за первісним позовом зазначено ст. ст. 1212, 1213 Цивільного Кодексу України, що регламентують загальні положення виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та підстави повернення в натурі безпідставно набутого майна. Ґрунтуючи підстави стягнення санкцій та повної суми попередньої оплати позивач посилається на невчасне виконання відповідачем робіт за договором з урахуванням влаштування фундаменту силами позивача 19.12.2008 року та невиконання графіку ремонту продольно – фрезерного станку згідно протоколу від 03.02.2010 року.

Суд визнає уточнені позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі, не підтверджені належними та допустимими доказами у господарській справі та такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Як свідчать матеріали справи позивач протягом 2009-2010 років до відповідача з питання відмови від договору купівлі-продажу, його розірвання, повернення продольно - фрезерного станку не звертався, у судовому засіданні пояснив, що наміру такого не мав та не має, недоліки має можливість усунути власними силами, товар потрібен для використання у господарській діяльності.

Згідно вимог ч. 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

В силу вимог ч. 1 статті 679 Цивільного Кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

У частині 2 статті 693 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідач (за текстом договору продавець), який одержав суму попередньої оплати товару передав товар на користь позивача (за текстом договору покупця) у встановлений договором строк. При цьому позивач, вимагаючи повернення суми попередньої оплати, що становить повну вартість отриманого товару, до відповідача на протязі 2009-2010 років з приводу відмови від договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року чи відмовою від предмету договору, а саме: прийнятого у власність продольно - фрезерного станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стол 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, не звертався.

З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача з урахуванням заяви про їх уточнення, як таких, що не підтверджені належними та допустимим доказами та не ґрунтуються на законі.

У частині зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне:

Згідно умов договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.08 (п. 3.1.5.) до зобов’язання відповідача сторони віднесли передачу товару, якість якого відповідає умовам договору, пункт 6.1. якого містить положення, що якість станку при здачі – прийманні після виконання послуг повинна відповідати робочому стану станка. Розділ 7 п.п. 7.1. договору містить гарантію відповідача, що товар, що передається знаходиться у робочому стані.

Зміст укладеного між сторонами договору не містить умов щодо подальшого технічного обслуговування, модернізації, гарантійного чи капітального ремонту продольно - фрезерного станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, що був в експлуатації.

Згідно положення п.п. 3.1.9. договору до зобов’язання відповідача віднесено виконання пуско-наладочних робіт станку без заміни та модернізації електричної та гідравлічної частин станку.

Разом з цим матеріалами справи встановлено, що згідно листів вих. № 21/0010 від 19.01.2008 та № 21/0038 02.02.2008р. позивач вимагає від відповідача проведення не передбаченого договором купівлі-продажу обсягу робіт з модернізації продольно - фрезерного станку.

Нормативне визначення терміну модернізація наведене у ст. 46 розділу VІІІ Постанови Верховної Ради України "Про затвердження Правил застосування ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" від 27.06.1995 (247/95-ВР) згідно якого модернізація полягає у вдосконаленні та приведенні виробничих фондів у стан, що відповідає сучасному техніко-економічному рівню виробництва, шляхом внесення конструктивних змін, заміни та зміцнення вузлів і деталей, установки пристосувань і приладів для механізації та автоматизації виробничих операцій.

Матеріалами справи встановлено, що предметом договору купівлі-продажу є такий, що був в експлуатації з 1971 року продольно - фрезерний станок моделі 6620. Відтак суд критично ставиться до заперечень відповідача за зустрічним позовом, що обґрунтовані з посиланням на переписку між підприємствами стосовно невиконання ТОВ "Інтертранслогістик" робіт по модернізації станку.

Згідно наявного у матеріалах справи акту перевірки уровню масла в масло станціях продольно - фрезерного станка моделі 6620 в ЦРМП від 12.01.2010 року у жовтні місяці 2009 року ВАТ "Енергомашспецсталь" приступив до опитно-промислової експлуатації продольно - фрезерного станку моделі 6620. За текстом даного документу у термін опитно-промислової експлуатації з жовтня місяця 2009 року по січень місяць 2010 року виконувалися регулярні перевірки уровню масла згідно паспортних даних та виконувався долів до необхідного уроню. Згідно висновків комісії підприємства відповідача за зустрічним позовом у ході опитно-промислової експлуатації втрачено 850л. індустріального масла.

Згідно згаданого доказу, приступивши у жовтні місяці 2009 року до опитно-промислової експлуатації продольно - фрезерного станку моделі 6620, позивач таким чином засвідчив факт знаходження станом на цей термін часу предмету договору у робочому стані. При цьому позивач за первісним позовом так і не зміг надати суду конкретні пояснення підстав не підписання актів виконаних робіт, отриманих від відповідача протягом жовтня – листопада 2009 року та відповідно підстав не підписання таких актів протягом опитно-промислової експлуатації станку, що відбувалася чотири місяці (жовтень 2009-січень 2010р.р.).

Крім цього позивач за первісним позовом не надав суду конкретні та вичерпні пояснення та документальне підтвердження здійснення заходів з доведення станку до робочого стану силами іншого суб’єкта господарювання чи власними.

Суд зазначає, що нормативне визначення терміну експлуатація виробу міститься у Наказі Міністерства промислової політики України № 285 від 15.06.2004р. (z0807-04) , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 р. за N 807/9406 (z0807-04) (п.2.2. положення), а саме: це стадія життєвого циклу продукції, на якій реалізовують, підтримують та відновлюють якість виробу. Експлуатація виробу охоплює, як правило, уведення в експлуатацію, використання за призначенням, зберігання в процесі експлуатації, транспортування в процесі експлуатації, технічне обслуговування, поточний та середній ремонт, припинення експлуатації, списання (передавання, утилізація, знищення).

Зміст та положення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу продольно - фрезерного станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, що був в експлуатації свідчить, що до зобов’язань продавця не віднесено поточний чи капітальних ремонти товару, гарантійне чи технічне обслуговування станку, після початку чи у процесі його експлуатації.

З урахуванням наведеного, оцінка наданого позивачем до матеріалів справи акту від 12.01.2010 року дає суду підстав дійти висновку про знаходження продольно - фрезерного станка моделі 6620 станом на жовтень місяць 2009 року, тобто на час початку його опитно-промислової експлуатації у робочому стані. До такого висновку суд дійшов зокрема з урахуванням наявної у матеріалах справи та затвердженої керівними співробітниками підприємства відповідача за зустрічним позовом карти перевірок продольно - фрезерного станка моделі 6620 на технологічну точність, що містить підписи головного інженера ВАТ "Енергомашспецсталь", головного технолога, головного механіка та начальника ЦРМП підприємства.

Матеріалами справи, а саме актом технічного стану продольно - фрезерного станка моделі 6620 зав. № 20 1971 р.в. перед розбиранням, що знаходиться в ЦРМП, при температурі в цеху – 8 градусів по С згідно протоколу технічного совещанія від 22.01.2010р. встановлено, що станок знаходиться в зібраному стані, комплектний, електрообладнання в робочому стані (п.п. 1,6), у п.п. 2-9 висловлені зауваження до якості станку, необхідність його поточного ремонту.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно припису ч.1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передавання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару не встановлено договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 6.1., 7.1. Договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року якість продольно - фрезерного станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, що був у застосуванні, після виконання послуг повинна відповідати робочому стану.

Вмістивши в договір зазначені положення, сторони договору з урахуванням терміну експлуатації станку не передбачили обов’язку продавця здійснювати технічне обслуговування чи гарантійний ремонт товару з усунення недоліків, що виникають у процесі його експлуатації.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом позивач надав до матеріалів справи докази на підтвердження виконаних ним послуг та докази неодноразового направлення на адресу відповідача актів приймання - передачі виконаних робіт на суму 280000,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив про те, що лише документально підтверджені витрати на доведення станку до робочого стану під час встановлення нових частин, узлів, агрегатів при здійсненні монтажу станку склали 321000,00 грн. Станок пройшов перевірку на технологічну точність, згідно акту перевірки уровню масла від 12.01.2010 у жовтні місяці 2009 року розпочата його промислова експлуатація. Роботи проводилися під контролем відповідальних осіб ВАТ "Енергомашспецсталь" за місцем їх безпосереднього виконання. Опитно-промислова експлуатація станку розпочалася у жовтні 2009р., що підтверджує робочий стан станку на цей термін часу і безпеку його експлуатації протягом всіх чотирьох місяців, про що свідчать підписи ведучого інженера ОГМех Шкарупило А.І.Ю начальника ділянки ЦРМП Разживіна Д.Н., механіка ЦРМП Штарк А.М.

Відповідно до п. 11.4. договору після прийомки послуг складається акт на території покупця. Позивач вказує на те, що роботи були завершені виконанням та здані, проте акти підписані не були. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарочно супровідним листом № 1123.1 від 23.11. 2009 р. та №0420.1 від 20.04.10 подав відповідачу акти здачі - приймання виконаних робіт з проханням терміново їх підписати.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 882 Цивільного кодексу України України, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Під час судового розгляду справи уповноважені представники відповідача за зустрічним позовом пояснили, що недоліків, які виключають можливість використання об'єкта та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою, не виявлено. Недоліки можуть бути усунуті і силами ВАТ "Енергомашспецсталь".

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно умов договору купівлі – продажу гарантійне чи поточне обслуговування продольно - фрезерного станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, що був у застосуванні, не передбачено, станок повинен відповідати робочому стану (п. 6.1. договору).

Відповідно акту перевірки уровню масла в масло станціях продольно - фрезерного станка моделі 6620 в ЦРМП від 12.01.2010 у жовтні місяці 2009 року станок відповідав такому стану, що дозволив відповідачу приступити до його опитно-промислової експлуатації, тобто робочому. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що достатнім доказом надання послуг з доведення продольно - фрезерного станка моделі 6620 1971 року випуску до робочого стану - є вже сам акт виконаних робіт за договором, що відноситься до первинних документів, який відповідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та складається під час її здійснення.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів відповідачем за зустрічним позовом затверджена карта перевірки станку на технологічну точність, згідно специфікації встановлених нових деталей у процесі доведення станку до робочого стану за механічною, електричною, гідравлічною частинами станку та накладних витрат, документально підтверджені витрати ТОВ "Інтертранслогістик" на виконання послуг за договором склали 321000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Аналіз наведених норм матеріального права та встановлених матеріалами справи обставин, дозволяє суду дійти висновку, що при ненаданні ТОВ "Інтертранслогістик" як продавцем документів або приналежностей товару, ВАТ "Енергомашспецсталь" мав право відмовитись від договору та повернути товар без використання у промисловій експлуатації. При виявлені недоліків які виключають можливість використання об'єкта та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою, відмовитися від договору. Однак товар останнім, вже після виконання послуг з доведення його до робочого стану, був прийнятий, на протязі чотирьох місяців здійснювалася його опитно-промислова експлуатація, повернення товару здійснено не було і вимог такого характеру не заявлялося.

При цьому з листування сторін, Акту технічного стану станку вбачається, що відповідач за зустрічним позовом висуває вимоги гарантійного (поточного) ремонту станку, обсяг та вартість якого договором купівлі-продажу № 15/1018 з якого виникли спірні правовідносини не передбачено.

Матеріалами справи встановлено, що акт здачі-приймання виконаних робіт відповідач за зустрічним позовом отримав, що зокрема підтвердив у письмовому відзиві на зустрічну позову заяву, проте його підписання проігнорував. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами підписати акт здачі-приймання робіт та сплатити суму боргу. Проте відповідач на вимоги не відреагував, акт не підписав та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань, у відповідача виникла заборгованість у сумі 280000,00 грн., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з відповідним зустрічним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом відмовляється від підписання актів прийому - передачі робіт та від сплати виконаних робіт в сумі 280000,00 грн..

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В даному випадку акт здачі - приймання виконаних робіт від 20.11.2009 року є індивідуальним актом, що породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому він адресований та являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку виконання робіт з доведення продольно – фрезерного станку мод. 6620 б/у 1971 року випуску, до робочого стану, що враховується в сукупності з іншими доказами по справі та наданні йому відповідної оцінки.

Враховуючи встановлені судовим розглядом справи обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем за зустрічним позовом не виконано зобов'язання щодо прийняття робіт, тому позовні вимога позивача про зобов’язання підписання акту та стягнення основного боргу у розмірі 280000,00грн. є правомірною та обґрунтованою, такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем за первісним позовом, суд залишає за останнім. Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом слід покласти на відповідача. У задоволенні вимоги щодо стягнення з ВАТ "Енергомашспецсталь" судових витрат 80000,00 грн. вартості адвокатських послуг, суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом, як не підтверджених належними доказами по справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України,ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 629, 666, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В задоволені первісного позову ВАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ "Інтертранслогістик" відмовити повністю.

Зустрічний позов ТОВ "Інтертранслогістик" до ВАТ "Енергомашспецсталь" задовольнити.

Зобов’язати ВАТ "Енергомашспецсталь" підписати акт виконаних робіт за договором купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код 00210602, р/р 26005301510738 в філяї АТ " державний єкспортно- імпортний банк України" м. донецьк, МФО 334817, код. ЗКПО 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (61099, м. Харків, вул. Рибалко, 37, к. 10, код 31827404, р/р 26004010005012в відділенні № 12 "Факторіал банку" м. Харків, МФО 351711, код ЗКПО 31827404) суму заборгованості - 280000,00 грн., державне мито - 2885,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2010 року.