Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/299/2013 
Головуючий в першій інстанції Пекарініна І.А.
Категорія 37 Доповідач в апеляційній інстанції Андрейченко А.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2013 року
( Додатково див. рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя (rs27523640) )
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Андрейченко А.А.,
суддів - Водяхіної Л.М., Зотова В.С.,
при секретарі - Мазневі Ю.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, визначення порядку користування квартирою, вселення,
ВСТАНОВИЛА:
у липні 2010 року позивач звернувся із зазначеним позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_7 позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини - ? частки квартири АДРЕСА_1 - за заповітом, але не має можливості отримати свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно за заповітом внаслідок відмови відповідача, якому належить інша частка спадкової квартири, надати правовстановлюючі документи на квартиру.
рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 жовтня 2012 року позов задоволений частково, постановлено вселити позивача у квартиру, визначений порядок користування квартирою. В задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на ? частку квартири позивачу відмовлено.
Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності за заповітом на ? частину спірної квартири, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив належним чином встановлені в ході судового розгляду такі обставини, як невизнання відповідачем права позивача на спадщину за заповітом, утримання відповідачем правовстановлюючих документів на квартиру, в зв'язку з чим він не має можливості оформити своє право власності на квартиру у нотаріуса.
Крім того, у свідоцтві про приватизацію квартири, крім спадкодавця, також зазначений власником відповідач, що свідчить про правомірність знаходження цього документа у нього.
Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про вселення позивача у спірну квартиру та визначення порядку користування квартирою, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити, в частині відмови у визнанні права власності позивача на ? частину квартири за заповітом залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновком суду першої інстанції про те, що сторони у справі є співвласниками спірної квартири, на підставі чого задовольнив вимоги позивача про його вселення та визначення порядку користування квартирою.
Зазначає, що звернувся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом про визнання заповіту на ім'я позивача недійсним.
Крім того, апелянт не згодний з висновком проведеної у справі будівельно-технічної експертизи, на підставі якої суд визначив порядок користування квартирою, оскільки реальний огляд квартири експертом не був проведений, внаслідок чого експерт не врахував, що в квартирі проведена перебудова, та кімната площею 15,8 кв.м., яка виділена у користування позивачу, не існує.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 - відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на частину квартири за заповітом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутня постанова нотаріусу про відмову у видачі свідоцтва про право власності за заповітом.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у цій справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 згідно з довідкою КП "БТІ і ДРОНМ" про те, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 32), та матеріалів справи спадкової справи, в якій міститься, зокрема, подана у встановленому законом порядку заява спадкоємця ? частки зазначеної квартири ОСОБА_6 про прийняття цієї спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. його матері ОСОБА_7 (а.с. 6, 7, 35-49).
рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 05.03.2012р. ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову про визнання заповіту на ім'я ОСОБА_6 недійсним. Зазначене рішення згідно з ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 13.09.2012р. залишено без змін, тобто набрало законної сили (а.с. 102 - 104).
Відповідач ОСОБА_10 наявність у нього правовстановлюючого документа на квартиру не заперечує, як не заперечує незгоду із заповітом, повідомивши про подачу наступного позову до суду про визнання заповіту недійсним з інших підстав.
Враховуючи наявність у справі роз'яснень нотаріуса про неможливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, в разі відсутності документу, що підтверджує право власності померлої на успадковану частку квартири відповідно до п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (а.с. 20), а також враховуючи відмову відповідача надати зазначений документ, колегія суддів вважає, що отримання позивачем постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії в даному випадку є наперед відомою формальною обставиною, в той час як право позивача на отримання спадщини підлягає захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК одним із способів захисту є подача позову про визнання права у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або в разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права.
Крім того, рішенням про вселення та визначення порядку користування спірною квартирою суд першої інстанції фактично визнав право власності позивача на ? частку спірної квартири за заповітом.
Доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність рішення суду першої інстанції в частині вселення позивача у спірну квартиру та визначення порядку користування квартирою, не спростовують висновків суду про те, що відповідно до ст. ст. 319, 358 ЦК України сторони як співвласники квартири мають рівні умови здійснення своїх прав, в тому числі, мають право користуватися конкретною частиною майна в натурі у розмірі, який відповідає їх часткам в праві спільної часткової власності.
Доводи про неправильність висновків судової будівельно -техничної експертизи з тих підстав, що експерт огляд квартири не проводив, внаслідок чого не врахував, що в квартирі проведена перебудова, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи із наступного.
У висновку експерту зазначено про проведення дослідження на підставі матеріалів справи, оскільки квартира до огляду відповідачем не була пред'явлена, незважаючи на повідомлення телеграмою.
Про факт здійснення перебудови у спірній квартирі відповідач суду першої інстанції не повідомив та які-небудь дозвільні документи щодо такої перебудови не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
На підставі викладеного, відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на ? частку спірної квартири за заповітом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення зазначеної позовної вимоги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31 жовтня 2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_11 право власності за заповітом на ? частку квартири АДРЕСА_1
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати у сумі 1927,30грн.
В інший частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підпис/
/підпис/
А.А.Андрейченко
Л.М.Водяхіна
В.С.Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного
суду м.Севастополя А.А. Андрейченко