ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03.11.10 р. Справа № 19/56пд
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs13867262) ) ( Додатково див. постанову Донецького апеляційного господарського суду (rs13304986) )
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКар", м. Макіївка Донецької області
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова-комерційна фірма "Титан" м. Макіївка Донецької області
про визнання недійсним з моменту укладення Іпотечного договору № 210/06/ДІ/123 від 05.09.2008р.
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Капцова Н.В.
від третьої особи: Гольцова Г.В.
В судовому засіданні оголошувалась
перерва з 12.05.2010р. по 27.05.2010р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МегаКар", м. Макіївка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерно–комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", м. Київ в особі філії Макіївського відділення Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Макіївка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Титан" м. Макіївка про визнання недійсним з моменту укладення Іпотечного договору № 210/06/ДІ/123 від 05.09.2008р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на генеральний договір про надання кредитних послуг № 210/06/КД/162 від 05.09.2008р. із додатковими угодами № 1 від 05.09.2008р., рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради № 990 від 19.11.2002р., витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.07.2008р., акт КП "БТІ м. Макіївки" від 26.05.2008р., іпотечний договір № 210/06/ДІ/123 від 05.09.2008р. Наполягає, що предметом іпотеки є майно, не зареєстроване у встановленому порядку, як окремий виділений в натурі об’єкт права власності. Станом на момент укладання договору іпотеки, вже була здійснена реконструкція нерухомості, ресторану "Крісталл", в результаті чого площа збільшена та складає 1513,80 кв.м., а не 1162,20 кв.м., як зазначено в договорі іпотеки.
Державна реєстрація права власності на будівлю ресторану "Крісталл" здійснена не була, тому ТОВ "МегаКАР" не є власником вказаної нерухомості площею 1 513,80 кв.м. На підтвердження – надає рішення № 990 виконавчого комітету Макіївської міської ради від 19.11.2002р. "Про дозвіл ТОВ "МегаКар" реконструкції будівлі ресторану "Крісталл" по вул. Островського у Центрально-міському районі міста", витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 19511202 від 13.07.2008р., акт від 26.05.2008р. КП "БТІ м. Макіївки", технічний паспорт на будівлю ресторану "Крісталл".
Ухвалою господарського суду від 12.05.2010р. визначено належним відповідачем у справі № 19/56пд Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", м. Київ в особі Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Донецьк.
Відповідач, Акціонерно–комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", м. Київ в особі Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Донецьк, проти позову заперечив, просив суд в позовних вимогах відмовити з наступних підстав.
Повідомив, що переданий позивачем в іпотеку банку об’єкт нерухомого майна на підставі ст. 5 ЗУ "Про іпотеку" може бути предметом іпотеки, по-перше: передана в іпотеку будівля ресторану "Крісталл", що розташована за адресою: Донецька область м. Макіївка, вул. Островського, буд.12, належить позивачу на праві власності, і цей факт підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлю ресторану "Крісталл", виданого 17.10.2002р. КП "БТІ м. Макіївка"; по-друге: реконструкція переданої в іпотеку будівлі ресторану "Крісталл", що розташована за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Островського, буд.12, здійснена позивачем за наявності на те дозволу, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради від 19.11.2002р. № 990; по-третє: передана в іпотеку будівля ресторану "Крісталл", яка зареєстрована у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, і цей факт підтверджується реєстраційним написом на свідоцтві про право власності на будівлю.
На думку відповідача, безпідставним є твердження позивача про те, що в іпотечному договорі відсутні реєстраційні дані переданого в іпотеку майна, оскільки на сьогоднішній день законодавство не містить чіткого визначення терміну "реєстраційні дані предмету іпотеки". Зазначив, що в силу ст. 3 ч.1 ст. 18 ЗУ "Про іпотеку" істотною умовою будь-якого іпотечного договору є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, то цілком очевидно, що зазначення в іпотечному договорі тільки реєстраційних даних предмета іпотеки (тобто без його опису), в даному випадку його реєстраційного (кадастрового) номеру, є правомірним. Отже, з огляду на вищевикладене, іпотечний договір відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 18 ЗУ "Про іпотеку", оскільки в іпотечному договорі чітко визначено реєстраційні дані предмета іпотеки, а саме зазначено, що будівля ресторану "Крісталл" розташована за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Островського, буд. 12, та має реєстраційний (кадастровий) номер 23961563. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи, ТОВ "Промислова-комерційна фірма "Титан" м. Макіївка, надав пояснення на позов, в яких підтримав в повному обсязі позицію позивача та вважає його вимоги обґрунтованими.
Позивач в запереченнях на відзив зауважив, що твердження відповідача про те, що передана в іпотеку будівля ресторану "Крісталл" належить позивачу на праві власності та підтверджується Свідоцтвом про право власності на будівлю ресторану "Крісталл", виданим 17.10.2002 р. КП "БТІ м. Макіївка" на теперішній час не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються матеріалами справи.
Розгляд справи відкладався та продовжувався на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України.
25.05.2010 р. відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в зв"язку з наявністю в договорі іпотеки третейської угоди, відповідно до якої вказаний спір має вирішуватися третейським судом.
Розпорядженням від 13.09.2010р. заступника голови господарського суду Донецької області, в зв’язку з обранням судді Дучал Н.М. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду справа № 19/56пд передано на розгляд судді Курило Г.Є.
Ухвалою від 06.10.2010р. суд змінив назву відповідача на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м. Донецьк.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін та третю особу було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
05.09.2008 р. між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі заступника начальника Макіївського відділення Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є відповідач, іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МегаКар", що виступає майновим поручителем за зобов’язаннями ТОВ "Промислова-комерційна фірма "Титан" (Позичальник), був укладений іпотечний договір № 210/06/ДІ/123 (з майновим поручителем) (надалі – Договір іпотеки), у відповідності до п. 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Титан" (позичальник) зобов’язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 210/06/КД/162 від 05.09.2008р., укладеним між іпотекодержателем та позичальником (надалі "основне зобов’язання") та додатковими угодами до нього, що укладені та будуть укладені між іпотекодержателем та позичальником, які є невід’ємними частинами договору, яким обумовлене основне зобов’язання (надалі додаткові угоди) наступне нерухоме майно: будівлю ресторану "Крісталл", загальною площею 1162,20, що розташована за адресою: 86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Островського, буд.12, реєстраційний номер: 23961563, що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю ресторану "Крісталл", виданого 17.10.2002р. КП "БТІ м. Макіївка" на підставі Протоколу № 6 зборів засновників ТОВ "МегаКар", договору купівлі-продажу від 26.04.2002 р. та засновницького договору від 16.09.2002 р. № 3414, зареєстрованого КП "БТІ м. Макіївка", 17.10.2002 р. за № 206 в книзі 2, (надалі "предмет іпотеки"). Іпотека за цим договором поширюється на всі поліпшення та/або переобладнання предмета іпотеки, що можуть бути здійснені іпотекодавцем або третіми особами (орендарями тощо) після укладення цього договору, а також на земельну ділянку, на якій розташовано предмет іпотеки, з моменту набуття іпотекодавцем права власності на неї протягом дії цього договору.
Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 9 704 000,00 грн., що в еквівалентні на поточним дату за офіційним курсом НБУ складає 2 000 700,98 дол. США (1.2 договору іпотеки).
Загальна вартість Предмету іпотеки, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "БТІ" м. Макіївки від 13.07.2008 р. за № 19511202 становить 25077,62 грн.( п. 1.3. договору іпотеки).
Зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання: повернення кредиту в межах загального ліміту, що дорівнює 329 800,00 дол. США, з порядком погашення та в строки, що встановлені відповідними Додатковими угодами, але в будь якому випадку не пізніше 04.08.2013р., а також дострокового погашення у випадках передбачених договором, яким обумовлене основне зобов’язання та відповідними Додатковими угодами (п. 1.4.1 договору іпотеки).
Іпотекодавець гарантує, що на Предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку (п.1.6 договору іпотеки).
Предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні Іпотекодавця відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей (п. 1.10 договору іпотеки).
Іпотекодавець зобов’язаний, зокрема, протягом 12 місяців з дати укладення цього договору оформити право власності на збудовані відповідно до рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 19.11.2002 року за № 990: гараж, склад, навіси, огорожу – загальною площею 351,60 кв. м., зареєструвати право власності на них в БТІ та передати вказані об’єкти в іпотеку Іпотекодержателю на підставі Додаткової угоди до цього договору (п.2.1.12.договору іпотеки).
У разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ( п.4.1 договору іпотеки).
У разі порушення Іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки (п.4.2 договору іпотеки).
Відповідно до п.п.5.1.,5.2 договору іпотеки сторони обумовили, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у зв"язку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової,15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення Основного зобов’язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про іпотеку" (898-15) (п.6.3 договору іпотеки).
Недійсність окремих положень цього Договору не тягне за собою недійсність Договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей Договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень. ( п.6.4 договору іпотеки).
05.09.2008 р. договір посвідчений Сілаковою І.С., приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №3748; заборону відчужувати - зареєстровано за № 3749.
Позивач, наполягає, що прийняття в іпотеку майна, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, та відсутність у іпотекодавця права власності саме на об"єкт, що включений до іпотеки в якості предмету іпотеки, суперечить чинному законодавству України, тому договір іпотеки має бути визнаний недійсним.
На підтвердження – надає рішення № 990 виконавчого комітету Макіївської міської ради від 19.11.2002р. "Про дозвіл ТОВ "МегаКар" реконструкції будівлі ресторану "Крісталл" по вул. Островського у Центрально-міському районі міста Макіївки", витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 19511202 від 13.07.2008р., акт від 26.05.2008р. КП "БТІ м. Макіївки", технічний паспорт на будівлю ресторану "Крісталл".
З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов"язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).
Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, мають бути встановлені наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставо давцем і на яке може бути звернене стягнення.
Іпотека, в силу ст. 575 Цивільного кодексу України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Закон України "Про іпотеку" (898-15) є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.
Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Земельного кодексу України (2768-14) , цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України (ст. 2 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, зокрема: якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
За умови приписів статті 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на час укладення договору), Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що Іпотечний договір № 210/06/ДІ/123 від 05 вересня 2008 року від укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений.
В пункті 1.1 іпотечного договору № 210/06/ДІ/123 від 05 вересня 2008 року вказано, що предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля ресторану "Крісталл", загальною площею 1162,20 кв.м., що розташована з адресою м. Макіївка, вул. Островського, буд.12, реєстраційний номер: 23961563, що належить іпотекодавцю (ТОВ "МегаКар") на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю ресторану "Крісталл", виданого 17.10.2002р. КП "БТІ м. Макіївка" на підставі Протоколу № 6 зборів засновників ТОВ "МегаКар", договору купівлі-продажу від 26.04.2002 р. та засновницького договору від 16.09.2002 р. № 3414, зареєстрованого КП "БТІ м. Макіївка", 17.10.2002 р. за № 206 в книзі 2.
Натомість, станом на 13.07.2008 р., загальна площа будівлі ресторану "Крісталл" (літ.А-2) становить 1513,80 кв.м., гараж (літ.Б-1) площею 78,00 кв.м., склад (літ.В-1) площею 31,50 кв.м., навіс (літ.Г-1) площею 30,20 кв.м., навіс (літ.Д-1) площею 134,50 кв.м., огорожа, - про що зазначено в Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, наданого КП "БТІ м. Макіївка", номер витягу 19511202 від 13.07.2008 р.
Надані позивачем документи свідчать про наступне. рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради № 990 від 19.11.2002 р. Позивачу надано дозвіл на реконструкцію будівлі ресторану "Крісталл" по вулиці Островського,12 у Центрально-Міському районі міста Макіївки на підставі свідоцтва про право власності від 16.09.2002р. № 3414.
Свідоцтвом про право власності на будівлю ресторану "Крісталл" м. Макіївка, виданим КП "БТІ м. Макіївка" 16.09.2002 р. за № 3414, посвідчено, що в цілому об"єкт розташований в Центрально-Міському районі м.Макіївки, по вул. Островського за № 12, належить ТОВ "МегаКАР" на праві колективної власності та складається з двоповерхової будівлі площею 1 162,2 м2.
У зв’язку з реконструкцією площа будівлі ресторану збільшена та становить 1513,80 кв.м., що підтверджується Витягом № 19511202 з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.07.2008 р. КП БТІ м. Макіівка, в якому також зазначено, що на земельній ділянці збудовані: гараж, склад, навіси, огорожа – рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 19.11.2002 р. № 990. Акт державної приймальної комісії про прийняття об’єкта в експлуатацію не надавався.
В акті складеному інженером КП "БТІ м. Макіївки" при проведенні інвентаризації, затвердженому керівником КП "БТІ м. Макіївки" 26.05.2008 року, зазначено, що в будівлі ресторану здійснено реконструкцію (встановлені перегородки в кімнаті № 16, в кімнаті № 18 добудована сауна, добудований літній майданчик № 35, кабінки № 44, 44а прибудова а-11 № 44-б, реконструкція на другому поверсі: між кімнатами 47 та 64 прибрана перегородка, реконструкція в кімнаті 59, 59-а, 60, в кімнаті № 55 встановлено перегородку. Загальна площа будівлі стала дорівнювати 1513,8 м2. На ділянці збудовані б-1 гараж, В-1 склад, Г,Д навіси, огородження.
Нові площі приміщень будівлі станом на 23.05.2008 р. також зазначені і в Технічному паспорті об’єкта по вул. Островського,12 в м. Макіївка.
Згідно із ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі-Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5 (z0157-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за №157/6445 (z0157-02) (в редакції на момент укладання договору іпотеки), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном (пункт 1.5 Тимчасового положення (z0157-02) ).
Згідно з п. 1.7 Тимчасового положення (z0157-02) реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.
Відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення (z0157-02) свідоцтво про право власності відноситься до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, тобто ним підтверджується правомірність набуття права власності.
Згідно з п.5.2. Тимчасового положення (z0157-02) Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно видається на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5.6 Тимчасового положення (z0157-02) видачі витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно передує проведення інвентаризаційних робіт.
Під технічною інвентаризацією розуміється довідка-характеристика технічного стану, об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (будівля, споруда, інше), їх належність, склад та оцінка, підготовлені бюро технічної інвентаризації в установленому порядку (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції станом на час укладення договору).
Отже, Позивач наполягає, що всі відомості, які вказані в витязі з реєстру права власності на нерухоме майно, щодо площі об'єкту, яка складає 1513,80 кв.м. є - достовірними. Законами України "Про планування і забудову територій" (1699-14) (ст. 30-1) та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (ст.4) передбачено, що закінчений будівництвом об’єкт нерухомості підлягає прийняттю в експлуатацію, а права на нього підлягають обов’язковій державній реєстрації. Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 N 205 (z0433-01) (за реєстр. в Міністерстві юстиції України 21 травня 2001 р. за N 433/5624) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти", відповідно до якого під терміном будівництво розуміється спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.
Термін "будівництво" охоплює: будівельні роботи, серед них земляні роботи й спорудження, конструктивні зміни, реставраційні роботи, капітальний і поточний ремонт (куди входять чистка й пофарбування)та знесення усіх видів будинків чи будівель ( ст.2 п.а, пп.і Конвенції про безпеку та гігієну праці у будівництві N 167 в редакції з 20.06.1988р.).
Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію (п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (в редакції станом на час укладення договору іпотеки).
Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна (ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Враховуючи зазначене, внаслідок реконструкції на нерухоме майно - будівлю ресторану "Крісталл", мало бути оформлено та проведено державну реєстрацію права власності, що здійснено не було.
Наведені документи свідчать, що ресторану "Крісталл" площею 1162,20 кв.м., як об"єкту нерухомості станом на час укладення договору іпотеки вже не існувало, а об’єктом нерухомості, що може бути передано в іпотеку, площею 1513,80 грн. ресторан міг би стати лише після введення в експлуатацію та державної реєстрації прав на нього.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на дату укладання договору) передача в іпотеку об’єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва. Проте, в предметі іпотечного договору не зазначено про передання в іпотеку об’єкту незавершеного будівництва, також не вказано про передачу в іпотеку прав на земельну ділянку.
Тобто, на момент укладання договору іпотеки об’єкт нерухомості, що був переданий в іпотеку, не існував та, відповідно, не належав іпотекодавцю на праві власності, не був зареєстрований належним чином, не мав реєстраційних даних, та на нього відповідно до законодавства не може бути звернення стягнення.
Згідно пункту 3 статті 18 Закону України "Про іпотеку", - однією з істотних умов, яку повинен містити договір іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Зазначення в якості предмету іпотеки будівлі ресторану "Крісталл", загальною площею 1162,20 кв.м., що розташована за адресою м. Макіївка, вул. Островського, буд.12, реєстраційний номер: 23961563, та належить іпотекодавцю (ТОВ "МегаКар") на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на будівлю ресторану "Крісталл", виданого 17.10.2002 Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка, на час укладення договору не відповідали фактичним документам на нерухомість.
Викладене свідчить, що іпотечний договір № 210/06/ДІ/123 від 05.09.2008 р. не має однієї з істотних умов, яку повинен містити договір іпотеки: опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані.
Наявність в договорі іпотеки реєстраційного номеру, на який посилається Відповідач, не є достатніми даними для ідентифікації об'єкту нерухомого майна. Крім того, законодавство не містить визначення терміну "реєстраційні дані предмету іпотеки".
Отже, іпотечний договір № 210/06/ДІ/123 від 05.09.2008 р., укладений між Позивачем та Відповідачем, не відповідає вимогам чинного законодавства України, що тягне визнання його недійним.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання недійним з моменту укладання іпотечного договору № 210/06/ДІ/123 від 05.09.2008 р., підлягають задоволенню.
Відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в зв’язку з наявністю в договорі іпотеки третейської угоди, відповідно до якої вказаний спір має вирішуватися третейським судом.
Позивач заперечив проти задоволення клопотання, наполягаючи на порушенні конституційного права господарюючого суб’єкта на звернення до суду.
Судом не задоволено клопотання відповідача з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання недійсним іпотечного договору № 210/06/ДІ/123 від 05.09.2008 р. Конституція України (254к/96-ВР) гарантує судовий захист з боку держави і таке конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України). В силу приписів статті 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, а угода про відмову від права на звернення до господарського суду вважається недійсною.
В рішенні Конституційного суду України від 10.01.2008 р. (v001p710-08) у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (1701-15) (справа про завдання третейського суду) визначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).
Третейське застереження, викладене у п.6.2 спірного договору, не обмежує позивача у зверненні з відповідним позовом до господарського суду.
Згідно статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
За умовами пункту 11 статті 6 (на час укладення спірних угод пункт 7 статті 6) Закону України "Про третейські суди" (1701-15) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. Наведена норма чітко визначає підвідомчість справ третейським судам і встановлює певні винятки (справи), які не можуть бути передані на розгляд третейського суду.
Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" слід вважати, що йдеться про державні суди з огляду на висновки Конституційного суду України наведені у його рішенні від 10.01.2008 р. у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) (v001p710-08) (справа про завдання третейського суду):
"Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України), не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції."
Пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи вищевикладене та з огляду на умови ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України виключно державними судами розглядаються спори щодо визнання правочину недійсним. Така ж правова позиція викладена і в Узагальненні Верховного Суду України від 11.02.2009 р. щодо практики застосування судами Закону України "Про третейські суди" (1701-15) .
Отже, клопотання відповідача про припинення провадження у справі за позовом суб’єкта господарювання про визнання недійсним договору іпотеки з підстав наявності третейського застереження подано без врахування вищенаведених приписів чинного законодавства, гарантованого Конституцією права на судовий захист, яке не може бути обмежене, наявності заперечень позивача щодо вирішення спору в третейському суді та без врахування предмету даного спору, який не може бути переданий на розгляд третейського суду.
Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 27, 33, 34, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКар", м. Макіївка до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова-комерційна фірма "Титан", м. Макіївка, про визнання недійсним з моменту укладення Іпотечного договору № 210/06/ДІ/123 від 05.09.2008р.
Визнати недійним з моменту укладання Іпотечний договір № 210/06/ДІ/123 (нежитлової нерухомості, коли земельна ділянка не перебуває у власності іпотекодавця) (майнова порука) від 05.09.2008р., що укладений між Акціонерно–комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", м. Київ в особі філії Макіївське відділення Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Макіївка та Товариством з обмеженою відповідальністю "МегаКар", м.Макіївка.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м.Київ, вул.Ковпака,29, ЄДРПОУ 00039019, МФО 321024) в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" (86114, м. Донецьк, вул.Рози Люксембург,63, ідентифікаційний код 09334010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКар"(86157, м. Макіївка, вул.Островського, б.12, ЄДРПОУ 31313832) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резалютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 08.09.2010р.
Суддя
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2010р.