ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03.11.10 р. Справа № 1/168пд
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА" м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк з іноземним капіталом Промекономбанк" м. Донецьк
про визнання недійсним правочину
Суддя З.П. Азарова
Представники:
Від позивача: Пустовий М.В. - представник
Від відповідача: Краснов А.В. - представник
В засіданні брали участь:
В судовому засіданні 27.10.2010р.
оголошена перерва
Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРМА" звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк з іноземним капіталом Промекономбанк" про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.11.2009р. №110911/6ю.
В обґрунтування позову позивач посилається на укладення правочину всупереч статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки відсутня умова зустрічності вимог, на день заліку оспорювалися вимоги банку до позивача, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2010р. по справі № 34/315.
В якості доказів надані копії: рішення господарського суду Донецької області віл 14.12.2009р. по справі № 19/172, листа № 110911/6ю від 09.11.2009р., генерального договору страхування кредитного портфелю банку (по програмі "Споживче кредитування") від 25.07.2002р., рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2010р. по справі № 34/315.
Позивач заявив клопотання про фіксування судового процесу з допомогою технічних засобів. Клопотання судом задоволено.
Відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2009р. по справі № 19/172, яким підтверджений факт правомірності заліку зустрічних однорідних вимог.
В судовому засіданні 23.09.2010р. було оголошено перерву, але 19.10.2010р. до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи з продовженням строку для вирішення спору на п’ятнадцять днів. Клопотання судом задоволено.
В наступному судовому засіданні сторони надали додаткові пояснення і виникла необхідність надання додаткових доказів. В судовому засіданні оголошено перерву, після якої надані додаткові докази та додаткові пояснення. Позивач заявив клопотання про застосування наслідків недійсності правочину.
Розглянувши матеріали справи, надані додаткові докази, господарський суд встановив, що між Закритим акціонерним товариством"Страхова компанія "Арма" (страховиком) та Акціонерно-комерційним банком "Промекономбанк" (страхувальником) 25.07.2002р. був укладений генеральний договір страхування кредитного портфелю по програмі "Споживче кредитування".
Пунктом 4 вказаного договору визначено, що об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов’язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та відсотків за користування кредитом на умовах страхувальника (кредитора) у відповідності з договором кредитування, форма і умови якого узгоджені зі страховиком, та внутрібанківським Положенням про кредитування.
Перелічені в п. 4.1 договори, що фактично укладені і діють, надалі називаються кредитні угоди. З дня підписання цього генерального договору застрахованими мають бути всі без виключення укладені кредитні угоди між страхувальником (кредитором) і позичальниками по програмі "Споживче кредитування". Розмір кредиту по вказаних кредитних угодах не може бути більшим ніж 50% від заробітної плати позичальника за попередній рік.
Пунктом 6.1 договору закріплено, що страховим випадком є невиконання позичальником своїх зобов’язань по поверненню суми кредиту та відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді на протязі більш ніж 30 календарних днів.
Відповідно до п. 10.1.1 договору страхувальник має право отримати належну йому суму страхового відшкодування на умовах цього договору страхування. Згідно п. 10.3.2 договору страхувальник зобов’язаний, зокрема, в строк не пізніше 25 числа поточного місяця надавати страховикові для звірки і обліку належним чином завірений страхувальником реєстр по всіх кредитних угодах, зазначених в п. 4.3, укладених в попередньому місяці. Реєстр є документом фінансової звітності страхувальника перед страховиком по сплачених страхових внесках і підтверджує факт настання страхової відповідальності страховика по конкретним кредитним угодам, внесеним в реєстр.; сплачувати страховий платіж у розмірах і терміни, передбачені в п. 7 даного договору страхування.
Страховик відповідно до п. 10.4 генерального договору зобов’язаний, зокрема, в повній мірі, відповідно до визначених у п. 11 цього договору страхування і Правилами та чинним законодавством умов, провести виплату страхового відшкодування (п. 10.5.3).
Страховик несе фінансову відповідальність по договору страхування в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно додатків).
26.01.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством КБ "Промекономбанк" (банком) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "АРМА" (клієнтом) був укладений договір про депозитний вклад № 1-04/с, згідно п. 1.1 якого клієнт зобов’язався перерахувати вільні грошові кошти, в сумі 100 000 грн. 00 коп. на депозитний рахунок № 2651798003, а банк зобов’язався прийняти на депозитний рахунок грошові кошти клієнта на строк, зазначений в п. 4.1 цього договору; виплачувати клієнту відсотки у строки, згідно п. 3.7 цього договору; забезпечувати повну схоронність вкладу клієнта; повернути клієнту вклад не пізніше наступного дня після спливу строку його розміщення, передбаченого п. 3.1.
Відповідно до вказаного пункту термін розміщення грошових коштів на депозитному рахунку встановлюється по 26.01.2005р. на строк 12 місяців з моменту надходження грошових коштів на рахунок, зазначений в п.п. 2.1, 3.2. Клієнт має право вимагати від банку повернення суми вкладу, починаючи з наступного дня після спливу строку розміщення грошових коштів, передбаченого п. 3.1; збільшувати розмір грошових коштів на депозитному рахунку.
07.09.2007р. сторони внесли зміни до п. 2.2.3 договору, відповідно до яких збільшили розмір грошових коштів на депозитному рахунку на 100 000 грн. 00 коп., а 11.07.2008р. суму збільшено до 300 000 грн. 00 коп. Договором від 25.01.2008р. сторони змінили строк розміщення грошових коштів на депозитному рахунку 24.01.2009р. включно.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання вказаного договору страхова компанія платіжними дорученнями № 1079 від 28.01.2004р., № 2701 від 10.09.2007р., № 2346 від 11.07.2008р. перерахувала зазначену суму на рахунок, відкритий в Дніпропетровській філії ВАТ КБ "Промекономбанк".
У зв’язку з закінченням строку дії депозиту страхова компанія листами від 27.01.2009р. вих. № 77 та від 10.02.2009р. вих. № 135 ЗАТ СК "АРМА" звернулась до ДФ ВАТ КБ "Промекономбанк" з вимогою про повернення вкладу в сумі 300 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в ВАТ "Кредитпромбанк".
Банк не повернув суму депозиту і 09.07.2009р. за № 0907/20юр він повідомив ЗАТ СК "Арма" про притримання грошових коштів, що містяться на депозитному рахунку у загальній сумі 300 000 грн. 00 коп. до повного виконання товариством зобов’язань по виплаті страхового відшкодування за генеральним договором страхового кредитування портфелю. Вказане притримання 09.07.2009р. було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень. Дії банку не були оскаржені клієнтом, вони відповідали вимогам статей 594, 595 Цивільного кодексу України та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2009р. по справі № 19/172. Вказане рішення набрало законної сили.
В цьому ж рішенні суд зазначив, що на виконання умов генерального договору кредитування банк надав страховій компанії реєстри позичальників для виплати страхового відшкодування, виписки документів за кредитними договорами. Страхова компанія не виконала свої обов’язки, тому на час притримання 300 000 грн. 00 коп. сума боргу за вказаними реєстрами складала 384 838 грн. 52 коп., у зв’язку з чим листом № 110911/6ю від 09.11.2009р. відповідач повідомив позивача про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за договором страхування кредитного портфелю та зобов’язанням ВАТ "КБ "Промекономбанк" щодо виплати вкладу за депозитом.
Отже, зобов’язання за вказаними договорами припинені в сумі 300 000 грн. 00 коп.
Позивач вважає, що вказаний правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства, є таким, що порушує права та законні інтереси позивача та пред’явив позов про визнання його недійсним.
Разом з тим, за приписами статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Зустрічними вважаються дві або більше вимог, коли управненою стороною в одній (одних) з них є зобов’язана сторона у другій вимозі (других) і, навпаки. Вимоги, що пред’являються до зарахування, повинні бути однорідними, тобто мати однорідний предмет (гроші, речі, тощо) та строк якої настав або строк котрої не зазначений чи визначений моментом витребування. Зарахування здійснюється за заявою будь-якої сторони зобов’язання.
Аналогічне положення містить стаття 601 Цивільного кодексу України, якою встановлений такий спосіб припинення зобов’язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк
виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Отже, вказаними статтями передбачено, що зарахування можливе при наявності таких умов, як зустрічність вимог, однорідність, строк виконання зобов’язань.
Банком доведено, що сторони брали участь у двох зобов’язаннях (депозитний договір та договір страхового кредитування портфелю). При цьому банк мав отримати від позивача грошову суму за договором страхування та передати йому грошову суму за депозитним договором. Строки виконання цих зобов’язань настали. Отже, суд дійшов висновку про правомірність здійснення зарахування вимог і позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на відсутність однорідності вимог є помилковим, оскільки однорідність вимог слід визначати як вимоги про сплату грошових коштів у обох сторін за договорами або передача речей, виконання зобов’язань за договорами. Так, відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 1058 вказаного кодексу за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на укладені між сторонами договори у позивача за договором страхування є зобов’язання виплатити певну грошову суму за страховим випадком, у відповідача – передати грошові кошти позивачу, які були розташовані на депозитному рахунку.
Не приймаються посилання позивача на практику Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 21.06.2007р. по справі № 13/159-06, оскільки у вказаній постанові зазначено, що вимоги повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто зарахуванням припиняються грошові зобов’язання.
У розглядаємому спорі припинені саме грошові зобов’язання, а не інші і, на думку суду, призначення виплати грошової суми не має значення при визначенні однорідності вимог.
Позивач невірно розуміє зміст викладеного у постанові речення щодо неоднорідності вимог, а саме: про залік неустойки, відшкодування шкоди та інше, оскільки за договором страхування сплачується грошова сума за страховим випадком, що не є тотожним з поняттям шкоди, тому що відшкодування шкоди – це є цивільно-правовою відповідальністю, передбачену главою 82 Цивільного кодексу України (435-15) , а страхова виплата – це грошове зобов’язання за договором страхування. Крім того, пункт 4 статті 203 Господарського кодексу України передбачає можливість зарахування господарського зобов’язання страховим зобов’язанням, якщо інше не випливає з закону або договору. З огляду на вказані договори заборона щодо заліку не передбачена сторонами. Крім того, стаття 602 Цивільного кодексу України передбачає обмеження щодо можливості зарахування вимог, серед яких відсутні підстави оскаржуємого заліку.
Також не приймаються до уваги посилання позивача на відсутність ясності вимог, оскільки відповідно до статті 601Цивільного кодексу України припускається, що одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов’язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, строку розміру виконання, тощо, то в такому порядку зарахування можливе лише за рішенням суду. Як вбачається з матеріалів справи, страхова компанія отримала від банку пропозицію про залік вимог, прийняла його і таким чином залік був здійснений. Вказане підтверджено рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2009р. по справі № 19/172.
Помилковим є посилання позивача на спірність зарахованої суми за договором страхування портфелю банка, оскільки відповідно до п. 10.3.2 договору страхування належним чином завірений страхувальником реєстр по всіх кредитних угодах укладених в попередньому місяці, останній зобов’язаний в строк не пізніше 25 числа поточного місяця надавати страховикові для звірки і обліку. При цьому, реєстр є документом фінансової звітності страхувальника перед страховиком по сплачених страхових внесках і підтверджує факт настання страхової відповідальності страховика по конкретним кредитним угодам, внесеним в реєстр.
В матеріалах справи наявні копії підписаних та скріплених повноважними представниками як позивача так і відповідача помісячні реєстри (звіти) по договорах страхування споживчого кредитування за період 2006-2008 (починаючи з 25.08.2006р., щомісячно, до 17.12.2008р.).
З огляду на умови договорів страхування всі зазначені реєстри за вказаний період підтверджують факт настання страхової відповідальності страховика по конкретним кредитним угодам, що перелічені у таких реєстрах.
Таку ж оцінку вказаному дав Київський апеляційний господарський суд у постанові від 06.09.2010р. по справі № 34/315, яка наявна у матеріалах справи.
Банк надав страховій компанії всі необхідні документи до умов договору страхування, які вона отримала своєчасно, про що свідчать реєстри та претензії, підписані страховою компанією.
В судовому засіданні позивач послався на відмову в задоволенні претензії банку, надавши ксерокопію листа № 604 від 22.05.2009р. Проте, він не доказав, що саме цей лист надсилався на адресу страхової компанії, оскільки банк заперечує проти отримання вказаного листа, в цей день на адресу банку був надісланий лист про відмову від "Клієнт-банку". До того ж, претензії переліченим фізичним особам направлялися в різні періоди, у тому числі після 22.05.2009р., вони не були відомі позивачу. Так, претензія на виплату страхового відшкодування за кредитним договором ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. надсилалася 24.09.2009р., за кредитним договором ОСОБА_4., ОСОБА_5. – 24.07.2009р. ОСОБА_6., ОСОБА_7. та інші - 22.06.2009р. Отже, з огляду на надані докази суд не може вважати їх достовірними.
\За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінивши надані докази у справі, господарський суд дійшов висновку про наявність заборгованості у сторін на день проведення заліку, заява щодо зарахування однорідних вимог відповідає вимогам законодавства, тому керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
В И Р І Ш И В:
Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА" до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк з іноземним капіталом Промекономбанк" про визнання недійсним правочину.
В судовому засіданні 03.11.2010р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
рішення підписано 05.11.2010р.