Апеляційний суд Закарпатської області
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 березня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого - судді Джуги С.Д.
суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.
при секретарі : Свіді Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
в с т а н о в и л а :
Позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та розподіл спільного майна подружжя. Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов про визнання укладеного з позивачкою шлюбу недійсним. Вимоги про розірвання шлюбу та про розподіл спільного майна подружжя судом роз'єднано у самостійні провадження. рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.09.2007 року позов позивачки про розірвання шлюбу задоволено, у зустрічному позові про визнання шлюбу недійсним відмовлено. В уточненому позові про розподіл майна, позивачка просила виділити їй із спільного майна будинок АДРЕСА_1 вартістю 11 102,00 грн., автомобіль "Опель Вектра" держ. н/з НОМЕР_1 вартістю 24 755,92 грн., а відповідачу - земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_2 вартістю 215 300,00 грн., та просила стягнути з відповідача на її користь 179 442,08 грн. грошової компенсації за частку у спільному майні.
рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Виділено ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 вартістю 11 102,00 грн., автомобіль "Опель Вектра" держ. н/з НОМЕР_1 вартістю 24 755,92 грн., ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_2 вартістю 215 300,00 грн., та стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 179 442,08 грн. грошової компенсації за частку у спільному майні 3786 грн. витрат з оплати судових експертиз та 2820,00 грн. витрат з оплати правової допомоги адвоката, на користь держави - 1649 грн. судового збору.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову. Посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, вказано на те, що суд безпідставно не прийняв подання ОСОБА_2 06.04.2005 року зустрічного позову та не вирішив його; судом не враховано, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 за біржовими контрактами 05.12.2002 р., 13.08.2004 року відповідно автомобілі ВАЗ 2103 та автомобіль "Дейво Ланос", які є спільним майном подружжя та не проведено товарних експертиз по даним автомобілям; судом по справі ухвалою від 29.04.2005 року призначено будівельно - технічну експертизу для оцінки вкладених ОСОБА_2 особистих коштів в реконструкцію та ремонт будинку АДРЕСА_3, однак дана експертиза так і не була проведена, судом не враховано, що будинок АДРЕСА_1 ним придбано за 11 102 грн. загальною площею 59,40 кв.м. і ним за власні кошти, після фактичного припинення шлюбних стосунків та ведення спільного господарства з другої половини 2004 року, зроблено його капітальну реконструкцію із значним збільшенням загальної площі будинку, а тому спільною сумісною власністю подружжя може бути лише житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 11 102 грн. загальною площею 59,40 кв.м, а тому ОСОБА_3 могла претендувати лише на грошову компенсацію його в розмірі 1/2 частини будинку - 5551 грн; суд безпідставно визнав факт вартості спірного будинку в сумі 11 102 грн., за яку він придбаний згідно договору купівлі - продажу від 20.06.2002 року; судом не враховано і не досліджувалось, що ОСОБА_2 в рахунок компенсації за частку у спільному майні подружжя передано 23130 доларів США; судом неправомірно взято до уваги висновок експертизи про оцінку автомобіля "Опель Вектра" в сумі 24 755,92 грн.; виділення судом на користь ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 порушено вимоги ч.1 ст. 71 СК України, оскільки не враховано інтереси ОСОБА_2, який постійно разом з дружиною проживає в даному будинку і є інвалідом з дитинства, та не враховано інтереси неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та інших неповнолітніх дітей, які там зареєстровані разом з батьками.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2, представники апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_4, подану апеляцію підтримали, просять її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3, її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні подану апеляцію заперечили, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Задовольняючи уточнений позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вартість будинку АДРЕСА_1, становить 11 102 грн., вартість земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,10 га. становить 215 300,00 грн., у відповідача у власності є ще два житлові будинки, один з яких розташований по АДРЕСА_2, а тому визначив спосіб поділу спільного майна подружжя, за яким позивачу виділив вказаний житловий будинок та автомобіль "Опель Вектра", а відповідачу виділив зазначену земельну ділянку та стягнув з нього на користь позивача 179 442,08 грн. грошової компенсації за частку у спільному майні.
Однак з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без усебічного і повного з'ясування дійсних обставин справи, належної оцінки доказів по справі, і з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.10.2001 року. З другої половини 2004 року сторони припинили спільне проживання та фактично припинили шлюбні відносини. рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.09.2007 року шлюб між сторонами розірвано.
За час перебування у шлюбі подружжям придбано наступне майно : будинок АДРЕСА_1 вартістю 11 102 грн. загальною площею 59,40 кв.м. (а.с.118 т.1), земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_2 (а.с.155 т.1), автомобілі : ВАЗ 2103 1977 року випуску р.н.з. НОМЕР_2, "Дейво Ланос" 1998 року випуску р.н.з. НОМЕР_3, "Опель Вектра" 1996 року випуску р.н.з. НОМЕР_1 (а.с.187-191, 106т.1).
Будинок АДРЕСА_1 в період шлюбних відносин між сторонами реконструйовано з добудовою житлових і підсобних приміщень та надбудовою мансардного поверху, введено його в експлуатацію та 05.01.2006 року оформлено на нього право власності за ОСОБА_2 (а.с.157 - 168 т.1).
Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи №101 від 15 вересня 2011 року дійсна (реальна) вартість вказаного будинку становить 562 986,0 грн., реальний розподіл даного будинку відповідно до часток співвласників по 1/2 частині неможливий. (а.с.161 -190).
Доводи апелянта ОСОБА_2, що реконструкцію даного будинку проведено особисто ним, після фактичного припинення з другої половини 2004 року шлюбних стосунків, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з протоколу від 02.03.2004 року та постанови від 02.03.2004 року про притягнення ОСОБА_2, до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП, складеними інспекцією ДАБК м. Ужгорода вбачається, що ОСОБА_2 до вказаної дати - березня 2004 року, тобто в період шлюбних відносин з позивачкою, самочинно, без дозвільних документів, здійснив реконструкцію вказаного будинку з добудовами та влаштуванням мансардного поверху.
З врахуванням наведеного посилання апелянта, що спільною сумісною власністю подружжя може бути лише житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 11 102 грн. загальною площею 59,40 кв.м, а тому ОСОБА_3 могла претендувати лише на грошову компенсацію його в розмірі 1/2 частини будинку - 5551 грн. є безпідставними і необґрунтованими, оскільки реконструкція будинку здійснена в період шлюбних відносин між сторонами і даний будинок з добудовами та мансардним поверхом є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.
Згідно ч.2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Аналогічне положення закону було закріплено й у ст. 22 КпШС України, чинного на час набуття сторонами частини спірного майна.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч.1 ст. 71 СК України).
Згідно ч.4, ч.5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до п.25 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Ухвалами апеляційного суду Закарпатської області від 24.06.2011 року по даній справі апеляційним судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу та інженерно - технічну експертизу.
Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи №101 від 15 вересня 2011року дійсна (реальна) вартість вказаного будинку становить 562 986,0 грн., реальний розподіл даного будинку відповідно до часток співвласників по 1/2 частині неможливий.
Згідно повідомлення експерта від 16.10.2012 року №4581 інженерно - технічна експертиза не проведена через несплату вартості експертизи.
З врахуванням наведених обставин, а також враховуючи, що жодна із сторін не надала своєї згоди на отримання грошової компенсації, колегія суддів приходить до висновку, що слід визначити ідеальні частки подружжя в будинку АДРЕСА_1 та в земельній ділянці по АДРЕСА_2.
Що стосується поділу іншого спільного майна подружжя, а саме вищезазначених автомобілів, то колегія суддів з цього приводу констатує наступне.
Згідно вимог ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд ухвалює рішення на підставі доводів сторін та наданих ними доказів щодо обставин справи, досліджених в судовому засіданні.
Згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи від 11.09.2009 року, яка проведена експертом ОСОБА_6, вартість автомобіля "Опель Вектра" становить 24755,92 грн.(а.с.194-208 т.1)
З матеріалів справи вбачається (а.с.52 т.2), що експерт ОСОБА_6, який надавав даний висновок, 30.11.2004 року виступав за дорученням ОСОБА_7, як покупець, при оформленні біржового контракту купівлі - продажу цього ж самого автомобіля з вказівкою іншої ціни - 100 грн., який рішенням суду від 07.09.2007 року визнано недійсним (а.с.106 т.1).
Вказані обставини викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості експерта і є підставою, згідно ч.1 ст. 22 ЦПК України, для самовідводу та відводу експерта, а тому його висновок про вартість вказаного автомобіля, згідно ч.1 ст. 59 ЦПК України, не є допустимим доказом і судом не може бути взятий до уваги.
Апеляційним судом Закарпатської області за клопотанням апелянта ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24.06.2011 року по даній справі для визначення вартості даного автомобіля призначено повторну судово автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено іншому експерту - ОСОБА_8
Апеляційним судом Закарпатської області за клопотанням апелянта ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24.06.2011 року по даній справі також призначено судово автотоварознавчу експертизу для визначення вартості автомобілів "ВАЗ" та "Дейво Ланос", яка також доручена вказаному експерту.
Згідно повідомленням експерта за № 180/12 від 29.12.2012 року дані експертизи не проведені в зв'язку з не здійсненням апелянтом оплати вартості експертиз та незабезпеченням експерту предметів дослідження (а.с.222-226 т.2).
Згоди щодо вартості даних автомобілів сторони не дійшли, як і не дійшли варіантів їх поділу.
За наведених обставин, враховуючи, що дане майно є рухомим і неподільним, визначити варіанти поділу зазначеного майна, необхідність сплати грошової компенсації та її розмір неможливо, оскільки сторонами не надано доказів щодо вартості даного майна, колегія суддів приходить до висновку про відмову в заявлених вимогах в цій частині з вищезазначених підстав.
Таких висновків дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові від 11.06.2012 року. Зазначена Постанова прийнята з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, а тому висновки викладені в ній є обов'язковими для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).
Доводи апелянта про не вирішення поданого ним 06.04.2005 року зустрічного позову, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.
Позивач обґрунтовує дані доводи поданою позовною заявою (а.с.25 т.1), в якій він просить визнати шлюб з ОСОБА_3 недійсним, а позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення, та заявою (а.с.37 т.1), в якій він просить накласти арешт на спільне майно.
Однак, згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 10.08.2007 року вимоги про розірвання шлюбу та про розподіл спільного майна подружжя роз'єднано у самостійні провадження. (а.с.1 т.1) і рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.09.2007 року, яке набрало законної сили, позов позивачки про розірвання шлюбу задоволено, у зустрічному позові про визнання шлюбу недійсним відмовлено. Інших даних, які б свідчили про подання позивачем зустрічного позову, матеріали справи не містять.
Доводи апелянта, що ним в рахунок компенсації за частку у спільному майні подружжя передано майна на суму 23130 доларів США, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки не подано жодних доказів на підтвердження даних обставин.
Доводи апелянта про вкладення ним коштів в реконструкцію та ремонт будинку АДРЕСА_3, також не заслуговують на увагу, оскільки ним не подано доказів і не доведено, що даний будинок належить сторонам по справі і є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.
З врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з вищенаведених підстав.
Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами ст.ст. 10, 11, 60, 212, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів -,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2011 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визначити ідеальну частку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 у розмірі 1/2 частини кожному.
Визначити ідеальну частку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в земельній ділянці по АДРЕСА_2 у розмірі 1/2 частини кожному.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий :
Судді :