ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 16/258
02.11.10
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs14346079) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs13139812) )
За позовом Міністерства транспорту та зв"язку України
до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації)
Треті особи 1)Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця"
2)Київська міська рада
3)Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві
про визнання права власності
Суддя Ярмак О.М.
Представники :
Від позивача: не з"явився
Від відповідача: Нечипорчук Н.О. за дов.
Від третіх осіб: 1) не з"явився
2)Касьяненко А.М. за пов. №304
3)Шаповал В.П. за дов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
08.07.10р., 03.08.10р., 10.08.10р., 05.10.10р. у судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.
Пред'явлені вимоги про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017584) на об'єкти нерухомого майна по вул. Жилянській, 97 в м. Києві, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"(01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033), а саме: Виробниче приміщення, 1957 року забудови, інвентаний номер №010342, побутове приміщення, 1967 року забудови, інвентаний номер №010372, виробниче приміщення, 1924 року забудови, інвентарний номер №010327.
30.07.10р. через канцелярію суду представником позивача подане уточнення позовних вимог, в яких просить визнати право власності держави України в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкти нерухомого майна по вул. Жилянській, 97 в м.Києві, що знаходиться в господарському віданні ДТГО "Південно –Західна залізниця", а саме: Виробниче приміщення площею 232,5 м2, літера "2Ж" за Технічним паспортом, інвентарний № 010342, рік введення в експлуатацію 1957р.; Побутове приміщення площею 59,5 м2, літера "2Е"за Технічним паспортом, інвентарний № 010372, рік введення в експлуатацію 1967р.; Виробниче приміщення площею 319,9 м2, літера "2Д"за Технічним паспортом, інвентарний № 010327, рік введення в експлуатацію 1924р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовило в оформленні права власності та видачі свідоцтва про право власності, чим за ствердженням позивача, фактично не визнало право власності на спірні нерухомості та обмежило можливість позивача реалізувати своє право.
08.07.2010р. представником відповідача через канцелярію суду подане клопотання про припинення провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмета спору, яке судом не задовольняється.
01.11.2010р. представником позивача подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю явки представника позивача, яке не задовольняється судом, оскільки господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Відповідач позов не визнає, вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, оскільки, позивачем при звернені із заявою про оформлення права власності на нерухому майно, не було надано необхідні документи, що не є доказом визнання чи оспорювання права власності позивача на вказане майно, тому просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 02.11.2010р. представником третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві поданий відзив на позовну заяву, в якому обгрунтовує безпідставність вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позову.
Київською міською радою надані суду письмові пояснення по справі, в яких вона просить суд вімовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем не підтверджено, які саме дії відповідача є невизнанням або оспорюванням права власності на спірне нерухоме майно.
Представник третьої особи - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.06. № 789 затверджено Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України (789-2006-п)
, відповідно до якого Міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п.1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4).
Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення (789-2006-п) встановлено, що Міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Позивач вказує на те, що до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України входить Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця", яке відповідно до преамбули Статуту Державного територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт"статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.
До складу Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця"входить відокремлений підрозділ - Київська дистанція колії, яка діє на підставі Положення про відокремлений підрозділ Київської дистанції колії Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом начальника ДТГО "Південно-Західна залізниця"від 11.09.06. № 467-Н.
Відповідно до п. 4.1 Положення про відокремлений підрозділ Київську дистанцію колії, Дистанція колії створена з метою забезпечення надійної і безперебійної експлуатації та утримання в належному справному стані всіх пристроїв, елементів залізничної колії (земляного полотна, верхньої будови, штучних та інших споруд колії).
Позивач вказує на те, що згідно Технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, довідки Дистанції про балансову належність від 27.01.10. №144, інвентарних карток обліку основних засобів в м. Києві, вул. Жилянська, 97, розташовані спірні об’єкти нерухомості, що обліковуються на балансі Управління та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця".
Міністерство транспорту та зв’язку України зазначає, що зазначений об'єкт нерухомого майна є державним, знаходиться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні третьої особи та перебувають на балансі Дистанції колії, що підтверджується зазначеною вище довідкою про балансову належність об'єкту нерухомого майна та інвентарною карткою обліку основних засобів Дистанції колії та на даний час право власності на спірне майно належним чином не оформлено та не зареєстровано.
Міністерство транспорту та зв’язку України вказує на те, що з метою проведення державної реєстрації права власності на спірне майно, Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" в особі свого відокремленого підрозділу –Київської дистанції колії звернулось до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням оформити свідоцтво на право державної власності в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на зазначене вище спірне майно.
Листом від 22.12.09. № 042/13/1-10422 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило про необхідність надання повного пакету документів для оформлення права власності, що позивачем розцінено як відмову в оформленні права власності на спірне майно.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відмова відповідача в оформленні права власності на спірне майно є неправомірною та свідчить про те, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не визнає право власності Міністерства транспорту та зв’язку України на спірне нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця"та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону (1952-15) , визнаються державою.
У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Порядок оформлення права власності із видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, визначений Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.09. № 1227 (ra1227017-09) (далі - Положення).
Як вбачається з матеріалів справи, до відповідача звернулось ДТГО "Південно-західна залізниця" із заявою про оформлення права власності на зазначені вище об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, вул.Жилянська, 97.
За результатами розгляду вказаної вище заяви та доданих до неї документів, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило заявника своїм листом про відсутність підстав для оформлення права власності, в зв'язку з ненаданням необхідних для оформлення права власності документів, передбачених Положенням (ra1227017-09) .
Таким чином, з наведеного вбачається, що у відповідності до Положення (ra1227017-09) , на Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомості виключно при наявності всіх необхідних для оформлення права власності документів.
Але як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було оформлено заявнику право власності на спірне майно, в зв’язку з ненаданням останнім належно оформленого пакету документів, що передбачені Положенням (ra1227017-09) .
Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.
Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.
Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов’язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав довести та надати відповідні докази суду порушення або оспорювання відповідачем його прав чи охоронюваних законом інтересів.
Спір між сторонами у даній справі виник з підстав відмови позивачеві в оформленні права власності на спірні приміщення, оскільки останній не надав відповідачеві повний пакет документів для оформлення права власності.
При цьому доказів, що відповідач претендує на відповідне право власності позивачем суду не надано, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач лише відмовляється оформити відповідне право та видати свідоцтво, що свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача, а отже і підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності також відсутні.
За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 44, 49, 77, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
О.М.Ярмак