АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/624/13
Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 24 Первак М.О. 
Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. 
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2013 року
( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs32868293) )
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоФетісової Т.Л. суддів Захарової А.Ф., Качана О.В. при секретарі Посипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Уманського комунального підприємства "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №1" на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом Уманського комунального підприємства "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №1" до ОСОБА_6 про зобов'язання споживача на укладення договору про надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, -
в с т а н о в и л а :
Уманське КП "ВЖРЕУ №1" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання споживача на укладення договору про надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій.
Позов обґрунтовано тим, що згідно рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27.07.2006 № 369 Уманське комунальне підприємство ремонтно-експлуатаційне управління № 1 є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій державного житлового фонду для споживачів, які мешкають у будинку АДРЕСА_1. Цей будинок перебуває на балансі КП.
Рішенням Уманської міської ради від 25.09.2008 №3.3-35/5 затверджено тариф на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій комунальної власності для населення та підприємств, установ та організацій з переліком основних послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій. Дане рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідачка, у порушення норм ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", не зважаючи на неодноразові звернення позивача із пропозицією укласти договір про надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, розроблений згідно типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 (529-2009-п) , ухиляється від свого обов'язку щодо укладання цього договору, ніяких відповідей на звернення позивача не надає, виходячи з чого, КП "ВЖРЕУ №1" просило суд зобов'язати ОСОБА_6 укласти з Уманським комунальним підприємством "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №1" договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по формі та за змістом типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 (529-2009-п) , з додатком - рішенням органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів та переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 25.09.2008 №3.3-35/5.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду КП "ВЖРЕУ №1" подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП "ВЖРЕУ №1" не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій є двостороннім договором, отже відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 626, ч. 1 ст. 638 ЦК України не може бути укладеним, так як його сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права,не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апелянта про те, що висновки суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 27.07.2006 № 369 Уманське КП ремонтно-експлуатаційне управління № 1 є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій державного житлового фонду для споживачів, які мешкають у будинку АДРЕСА_1. Цей будинок перебуває на балансі КП.
Згідно довідки виконавчого комітету Уманської міської ради від 06.09.2011 № 1164 відповідачка проживає у АДРЕСА_1
Рішенням Уманської міської ради від 25.09.2008 №3.3-35/5 затверджено тариф на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій комунальної власності для населення та підприємств, установ та організацій з переліком основних послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій.
Позивач звертався до відповідачки з пропозицією укласти договір про надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, що підтверджено, зокрема, списком №1731 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, однак ОСОБА_6 на ці звернення відповіді не надала, договір укладено не було.
Дослідивши умови договору, який позивачем запропоновано для підпису відповідачці, колегія суддів прийшла до висновку, що вони відповідають умовам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 (529-2009-п) . Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) (далі - Закон № 1875 - IV від 24 червня 2004 року (1875-15) ) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. ЦК України (435-15) у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України (435-15) разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 (529-2009-п) " Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова № 529).
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 (529-2009-п) вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).
Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3- 5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Наведені вище правові позиції викладено у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
У даному випадку - у разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для її задоволення, тому суд апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу - відхилити .
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом Уманського комунального підприємства "Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №1" до ОСОБА_6 про зобов'язання споживача на укладення договору про надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі 20 днів з дня її проголошення.
Головуючий :
Судді :