ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" листопада 2010 р.
Справа № 4-27/53-09-2240
( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs13025605) )
За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
до відповідача Приватне підприємство "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ"
про стягнення 45940,41грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1- по паспорту, ОСОБА_3- по довіреності;
Від відповідача: не з"явився
Суть спору: Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до приватного підприємства "Торгівельний центр "Старокінний" (далі по тексту ПП "Торгівельний центр "Старокінний" ) про стягнення 45940,41грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, та 2000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовує неправомірним отриманням відповідачем орендних платежів у розмірі 43940,41 грн. сплачених на підставі договору №109 від 01.10.2005р., а також завдану моральну шкоду.
Ухвалою господарського суду від 07.05.09р. ( суддя Семенюк Г.В.) порушено провадження у справі № 27/53-09-2240.
Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області № 233-р від 01.06.09р. справу справу № 27/53-09-2240 передано для подальшого розгляду судді Літвінову С.В.
Ухвалою суду від 04.06.08р. справу № 27/53-09-2240 прийнято до провадження суддею Літвіновим С.В., справі присвоєно номер № 4-27/53-09-2240.
20.08.09р. позивач надав до суду уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 74798,50грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Відповідач повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на їх недоведеність та необґрунтованість.
Ухвалами господарського суду Одеської області строк розгляду справи було продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.10.2005 року між ПП "Торгівельний центр "Старокінний" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 109, відповідно до умов п.1.1. якого ПП "Торгівельний центр "Старокінний" були прийняті зобов’язання у порядку та на умовах цього договору надавати ФОП ОСОБА_1 за плату послуги по комплексному обслуговуванню об’єкта користування, а позивачем були прийняті на себе зобов’язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату наданих за договором послуг. Об’єктом користування сторонами за договором було визначено павільйон, площею 23 кв.м., розташований на території ринку.
Відповідно до умов п.2. цього договору передбачено, що в межах комплексного обслуговування об’єкта відповідачем здійснюються дії по прибиранню території ринку, підтриманню дорожнього покриття в нормальному стані, забезпеченню зовнішнього освітлення та загального водопостачання, вивозу сміття, проведенню поточного ремонту інженерних мереж та місць загального користування, благоустрою ринка та прилеглої території, організації та забезпечення охорони території ринку, проведення заходів щодо дезінфекції, дезінсекції, дератизації території ринка та інше.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існував судовий спір, предметом розгляду якого були правовідносини сторін, які виникли між ПП "Торгівельний центр "Старокінний" та ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №109 від 01.10.2005р. По тексту постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р. по справі №34/161-08-2776, надаючи оцінку правовідносинам сторін, судом апеляційної інстанції було встановлено, що укладений між ПП "Торгівельний центр "Старокінний" та ФОП ОСОБА_1 договір за №109 від 01.10.2005р. є договором про надання послуг, у зв’язку з чим відносно нього не підлягають застосуванню норми законодавства, якими врегульовані питання оренди. Посилаючись саме на наведену постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р., позивач стверджує про помилкове перерахування відповідачу орендних платежів за договором №109 від 01.10.2005р., неправомірне їх отримання відповідачем, відсутність факту надання будь-яких послуг, передбачених умовами договору, а відтак, наполягає на поверненні безпідставно отриманих грошових коштів у вигляді орендних платежів у сумі 74798,50грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Проаналізувавши правову позицію позивача, викладену ним по тексту позовної заяви, суд зазначає, що віднесення апеляційною інстанцією договору №109 від 01.10.2005р. до категорії договорів про надання послуг не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе за даним договором зобов’язань, у тому числі по оплаті за надані послуги.
Викладене по тексту позову правове обґрунтування заявлених вимог судом також оцінюється критично з огляду на наступне. Так, позивач посилається на приписи ч.1. ст. 1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, ч.3 п.1. цієї законодавчої норми встановлено, що положення даної норми застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Суд звертає увагу ФОП ОСОБА_1, що договір № 109 від 01.10.2005р., укладений між сторонами по справі, на який і посилається позивач по тексту позову, визнаний недійсним у встановленому законом порядку не був, а тому виконання учасниками договірних відносин умов договору є обов’язком кожного з учасників в силу як договірних відносин, так і в силу приписів діючого законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що незважаючи на відсутність обґрунтованого та докладного розрахунку суми, заявленої до стягнення у розмірі 74798,50 грн, позовні вимоги у цій частині позову не підлягають задоволенню з огляду на відсутність законного правового обґрунтування заявлених вимог та відсутність підстав для їх стягнення.
Враховуючи позицію позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.. 625 ЦК України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз наведеної законодавчої норми дозволяє суду дійти висновку, що настання обов’язку із сплати трьох відсотків річних та витрат від інфляції можливо лише за одночасної наявності двох умов: існування грошового зобов’язання та його прострочення.
Як зазначалося по тексту рішення вище, позивачем не доведено факту як існування грошового зобов’язання відповідача, його прострочення, так і взагалі не визначена сума інфляційних та 3% річних.
За таких же підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ПП "Торгівельний центр "Старокінний" 74798,50 грн. безпідставно отриманої плати за оренду з урахуванням індексу інфляції та 3% річних та 2000 грн. моральної шкоди суд оцінює недоведеними, безпідставними та такими, що не базуються на законодавчих нормах, у зв’язку з чим, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625, 1212 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У позові відмовити.
рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.11.2010р.
Суддя