Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/103/13 
Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Полякова О.З.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Приватного Підприємства «Металмед» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2009 року
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного Підприємства «Металмеб» про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП «Металмеб» про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору, який в хорді розгляду справи уточнювався (а.с. 43-45).
Позивач зазначав, що 12.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір № 2/П про надання Овердрафт-мікро кредиту (далі Кредитний договір) відповідно до умов якого, Банк зобов'язався здійснити «Овердрафт-мікро» обслуговування, провести платежі понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку, «Овердрафт-мікро» надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів.
Згідно до п.п. 1.3, 1.4 Кредитного договору встановлений кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн., а проведення платежів Позичальника проводиться Банком у строк по 11.07.2008 року. Відповідно до п. 2.2.5 Кредитного договору фізична особа-підприємець ОСОБА_3, взяв на себе зобов'язання провести повне погашення кредиту не пізніше 11.07.08 року. Пунктами 3.1, 3.2 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом і встановлений у Додатку № 1 Кредитного договору (від 19% до 24%). Також, відповідно до умов Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних та за кожний випадок порушення сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3,В порушив зобов'язання за Кредитним договором, тому станом на 23.03.2008р. у нього виникла заборгованість перед Банком на загальну суму 16 648,71 грн.
Зобов'язання за Кредитним договором повністю забезпечено договорами поруки: Договір поруки від 12.07.2007р., укладений ЗАТ КБ «ПриватБанк» з фізичною особою - ОСОБА_4; Договір поруки від 12.07.2007р., укладений ЗАТ КБ «ПриватБанк» з ПП «Металмеб». Письмові вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк», що були пред'явлені направлені поштою 18.02.2009р. до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання за Кредитним договором, залишені без задоволення.
08.09.2009 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначав, що станом на 07.09.2009 року заборгованість ФОП ОСОБА_3 складає 19 859,52 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 8 664,10 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 6 693,33 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 4 502,09 грн.
З урахуванням зазначених обставин, просив розірвати Кредитний договір; стягнути в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП «Металмеб» на свою користь заборгованість за Кредитним договором в сумі 19 859,52 грн. та судові витрати в сумі 228,60 грн.
рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2009 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Розірвано договір № 2/ПО про надання Овердрафт-мікро кредиту від 12.07.2007, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3
Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП «Металмеб» на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № 2/ПО від 12.07.2007 року у сумі 19 859,52 грн., судові витрати по оплаті судового збору - 198,60 грн. та інформаційно-технічне забезпечення 30,00 грн., а всього 228,60 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ПП «Металмеб» подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не прийнято до уваги, що вимога до поручителя ПП «Металмеб» про виконання зобов'язань за кредитним договором пред'явлена банком понад встановлений 6-ти місячний строк з моменту настання строку виконання основного зобов'язання. Враховуючи, що строк виконання основного зобов'язання визначений - 11.07.2008 року, а вимога поручителю пред'явлена лише 16.02.2009 року, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», щодо стягнення за Кредитним договором у розмірі 19 859,52 грн., в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, та ПП «Металмеб» в особі директора ОСОБА_4 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПП «Металмеб» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки апелянт оскаржує рішення суду в частині солідарного стягнення суми боргу за кредитним договором з боржника та поручителя ПП «Металмеб», у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року (v0012700-08) «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише в цій частині.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» та стягуючи солідарно з боржника ФОП ОСОБА_3 та поручителя ПП «Металмеб» заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів з ними погодитися не може.
З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 2/П про надання Овердрафт-мікро кредиту, за яким проведення платежів за даним договором встановлено до 11.07.2008 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «Металмеб» укладено договір поруки від 12 липня 2007 року за яким ПП «Металмеб» взяв на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором (а.с. 14).
Договором поруки, який укладений між позивачем та відповідачем ПП «Металмеб» в п.11 передбачено, що договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Однак, така умова договору не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.
Відповідно до п. 1.4. кредитного договору від 12 липня 2007 року проведення платежів здійснюється в строк до 11.07.2008 року (а.с.9).
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст. 554 Цивільного кодексу України. Відповідно ч.1 даної статті, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Звертаючись до суду, позивач в позові вказав, що порушення умов кредитного договору та несвоєчасне погашення суму кредиту позичальником ФОП ОСОБА_3 виникло 23.03.2008 року. Однак, враховуючи що дія договору припиняється 11.07.2008 року, вимогу поручителю необхідно було направити в строк до 11.01.2009 року. З матеріалів справи вбачається, що така вимога ПП «Металмеб» банком направлена лише 16.02.2009 року (а.с.15), з позовом до суду банк звернувся 24.03.2009 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у визначений законом 6-ти місячний строк з дня настання строку виконання зобов'язання банк не пред'явив вимогу поручителю. Пред'явлена ним вимога від 16.02.2009 року є такою, що пред'явлена несвоєчасно, а тому в силу ч.4 ст. 559 ЦК України договір поруки є припиненим.
Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 212 ЦПК України, дав неналежну оцінку даним доказам, та дійшов необґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ПП «Металмеб».
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ПП «Металмеб» та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову позивачу у задоволенні його позову про стягнення суми боргу за кредитним договором з поручителя ПП «Металмеб» та судових витрат.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного Підприємства «Металмед» задовольнити частково.
рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2009 року в частині солідарного стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та ПП «Металмеб» на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу за кредитним договором у розмірі 19859,52 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ПП «Металмеб».
В іншій частині рішення залишити без змін.
рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: