Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000"(далі-позивач) звернулось в суд з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрія-Хліб" (відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товарна біржа "Смілянська біржа Джі-Пі-Ай", державна податкова інспекція в Корсунь-Шевченківському районі про визнання недійсними договорів доручення та договорів купівлі-продажу.

Підставою позову є те, що зазначений в договорах-дорученнях № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року як директор СТОВ "Обрій-2000"гр. Юнг Едуард Валерійович не мав права на їх підписання, оскільки не був наділений необхідним обсягом повноважень в порядку статті 237 Цивільного кодексу України.

В подальшому на підставі цих договорів-доручень фізична особа-підприємець ОСОБА_3 від імені СТОВ "Обрій-2000" уклав з ТОВ "Торговий Дім "Олександрія-Хліб" договори купівлі-продажу: від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1988 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1987 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1989 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1991 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1992 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ТЛ-3, 1984 року випуску; від 30.04.2004 року екскаватора моделі ЕО-2621, 1992 року випуску; від 30.04.2004 року бульдозера моделі ДТ-75, 1991 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80, 1976 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80Л, 1979 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6АКЛ, 1990 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6, 1989 року випуску; від 30.04.2004 року сільськогосподарської та спецтехніки, а саме: причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_4; причепа тракторного 2ПТС4, 1980 року виготовлення, заводський № 111241; причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_5; підборщика буряків СПС 4,2 1991 року виготовлення, завод ський № НОМЕР_6; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1982 року виготовлення, заводський № б/н; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1983 року виготовлення, заводський № НОМЕР_3; бурто укладочної машини К65 М 2БК, 1985 року виготовлення, заводський № б/н; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_7; крана грейферного РДК 160, 1983 року виготовлення, заводський № НОМЕР_8; крана грейферного РДК 160, 1987 року виготов лення, заводський № НОМЕР_9; бульдозера С100, 1991 року виготовлення, заводський № НОМЕР_10, двигун б/н; автопогрузчика 40814, 1990 року виготовлення, заводський № НОМЕР_11, двигун № НОМЕР_1.

Також за твердженням позивача, 19.03.2004 року на все рухоме і нерухоме майно СТОВ "Обрій-2000"було накладено обтяження у вигляді податкової застави, що унеможливило відчуження даного майна в силу п.п.8.2.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання недійсними договорів-доручень від 30 квітня 2004 року та договорів купівлі-продажу майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулась з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" про стягнення 49 641,40 грн. майнової шкоди з тих підстав, що в діях керівництва ТОВ "Обрій-2000" є вина по неправомірному відчуженню спірного майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПриватАгро-Черкаси" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулась з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" про стягнення 42 000 грн. моральної шкоди, оскільки у керівництва ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" є побоювання того, що майно вибуде з користування ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" і це спричиняє моральну шкоду діловій репутації ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" через невпевненість у завтрашньому дні.

До господарського суду Черкаської області із зустрічним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрія-Хліб" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" про визнання дійсними договорів доручення № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30.04.2004 року, укладених між приватним підприємцем ОСОБА_3 і сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000", та договорів купівлі-продажу сільськогосподарської та спецтехніки від 30.04.2004 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 червня 2010 року зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пунктів 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.10.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, проте представники суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, товарної біржі "Смілянська біржа Джі-Пі-Ай", державної податкової інспекції в Корсунь-Шевченківському районі, товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватАгро-Черкаси" у судове засідання 21.10.2010 року не з’явились.

У судове засідання 27.12.2010 року представник позивача також з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, проте представники суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрія-Хліб", товарної біржі "Смілянська біржа Джі-Пі-Ай", державної податкової інспекції в Корсунь-Шевченківському районі, товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватАгро-Черкаси" у судове засідання 27.12.2010 року не з’явилися.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд задовольняє повністю позов СТОВ "Обрій-2000" про визнання недійсними договорів доручення та договорів купівлі-продажу, відмовляє повністю у позові ТОВ "Цукорпром" до СТОВ "Обрій-2000" про стягнення 49 641,40 грн. майнової шкоди, відмовляє повністю у позові ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" до СТОВ "Обрій-2000" про стягнення 42 000 грн. моральної шкоди з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів-доручень: № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" в особі директора Юнг Едуарда Валерійовича доручило суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 продати належні товариству транспортні засоби.

В подальшому на підставі цих договорів-доручень фізична особа-підприємець ОСОБА_3 від імені СТОВ "Обрій-2000" уклав з ТОВ "Торговий Дім "Олександрія-Хліб" договори купівлі-продажу: від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1988 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1987 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1989 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1991 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1992 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ТЛ-3, 1984 року випуску, від 30.04.2004 року екскаватора моделі ЕО-2621, 1992 року випуску, від 30.04.2004 року бульдозера моделі ДТ-75, 1991 року випуску, від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80, 1976 року випуску, від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80Л, 1979 року випуску, від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6АКЛ, 1990 року випуску, від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6, 1989 року випуску, від 30.04.2004 року сільськогосподарської та спецтехніки внутрішнього користування, а саме: причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_4; причепа тракторного 2ПТС4, 1980 року виготовлення, заводський № 111241; причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_5; підборщика буряків СПС 4, 2 1991 року виготовлення, завод ський № НОМЕР_6; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1982 року виготовлення, заводський № б/н; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1983 року виготовлення, заводський № НОМЕР_3; бурто укладочної машини К65 М 2БК, 1985 року виготовлення, заводський № б/н.; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_7; крана грейферного РДК 160, 1983 року виготовлення, заводський № НОМЕР_8; крана грейферного РДК 160, 1987 року виготов лення, заводський № НОМЕР_9; бульдозера С100, 1991 року виготовлення, заводський № НОМЕР_10, двигун б/н; автопогрузчик 40814, 1990 року виготовлення, заводський № НОМЕР_11, двигун № НОМЕР_1.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання недійсними договорів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 202- 204 Цивільного кодексу, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України, особа, права та інтереси якої порушено, має право звернутись до суду за їх захистом в спосіб, передбачений законом, в тому числі і шляхом визнання правочину недійсним.

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладення письмових договорів згідно пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України здійснюється на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Судом встановлено, що договори-доручення № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року були підписані від СТОВ "Обрій-2000"–громадянином Юнг Едуардом Валерійовичем.

Натомість судом досліджено, що на момент підписання вказаних договорів-доручень від 30 квітня 2004 року директором СТОВ "Обрій-2000"був ОСОБА_5 (протокол № 1 від 07.06.2001 року - Том 4), що підтверджується листом за № 85 від 20.07.2007 року відділу державної реєстрації Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області (том 2, а.с.141).

В матеріалах справи знаходиться також Витяг з ЄДРПОУ від 29.01.2007 року № 02-2-10/362, в якому зазначено, що станом на 27.01.2007 року керівником СТОВ "Обрій-2000"значиться ОСОБА_5, що дає суду підстави вважати, що з моменту реєстрації підприємства (2001 рік) і до 29.01.2007 року керівником СТОВ "Обрій-2000"був ОСОБА_5.

З матеріалів справи вбачається, що учасники товариства з моменту створення підприємства періодично змінювались, проте власником СТОВ "Обрій-2000"станом на 30.04.2004 року (дата укладення спірних договорів-доручень і купівлі-продажу) був ОСОБА_7, що підтверджується Змінами до статуту СТОВ "Обрій-2000", які були зареєстровані в корсунь-Шевченківській райдержадміністрації розпорядженням за № 45 від 27 лютого 2004 року (Том 4). Згідно цих змін частка учасника у статутному фонді ОСОБА_7 складає 100 (сто) відсотків статутного фонду.

В матеріалах справи знаходиться засвідчена нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Хоменко В.Ю. заява від 26.02.2007 року ОСОБА_7 (засновника СТОВ "Обрій-2000") (том 1, а.с.23) про те, що громадянин Юнг Едуард Валерійович на посаду генерального директора СТОВ "Обрій-2000"не призначався, дозвіл на продаж будь-якого майна товариства не схвалювався та не затверджувались угоди стосовно продажу майна товариства.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (стаття 238 Цивільного кодексу України).

В силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В матеріалах справи знаходиться засвідчена нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Хоменко В.Ю. заява від 26.02.2007 року ОСОБА_7 (засновника СТОВ "Обрій-2000") про те, що громадянин Юнг Едуард Валерійович на посаду генерального директора СТОВ "Обрій-2000"не призначався, дозвіл на продаж будь-якого майна товариства не схвалювався та не затверджувались угоди стосовно продажу майна товариства.

Тобто громадянин Юнг Едуард Валерійович не був керівником підприємства, дозвіл на продаж будь-якого майна товариства йому не надавався, договори-доручення від 30 квітня 2004 року не схвалювались, а отже він не мав права укладати від імені СТОВ "Обрій-2000"договори-доручення № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року на продаж майна.

Крім того, громадянину Юнгу Едуарду Валерійовичу замість втраченого паспорта серії: ЕА № НОМЕР_12 від 13.07.1997 року був виданий новий паспорт від 29 березня 2001 року серії: ЕА № НОМЕР_13 (Том 3, а.с.108), тобто у спірних договорах-дорученнях від 30.04.20010 року повинні значитись саме ці паспортні дані громадянина Юнга Едуарда Валерійовича, тоді як в них містяться дані невідомого паспорту серії: ЕА № НОМЕР_12 від 17.07.1997 року.

На підставі наведеного, суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог і визнає недійсними договори-доручення № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року, укладені між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" та суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 30 квітня 2004 року суд встановив, що 19.03.2004 року на все рухоме та нерухоме майно СТОВ "Обрій-2000"було накладено обтяження у вигляді податкової застави, яка була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07.04.2004 року за № 262-10757 Корсунь-Шевченківською МДПІ Черкаської області (Том 1, а.с.54).

Відповідно до пункту 8.2.2. статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

З моменту виникнення податкової застави у СТОВ "Обрій-2000"було відсутнє право на відчуження спірного майна без відповідного дозволу податкового органу, а оскільки такі дозволи (письмове узгодження) були відсутні, що підтверджується Листом № 7205/10-028 від 07.12.2010 року Державної податкової інспекції в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, то договори купівлі-продажу від 30.04.2010 року були укладені з порушенням пункту 8.6.1 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що є підставою для визнання їх недійсними, тому суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог і визнає недійсними договори купівлі-продажу майна від 30.04.2004 року, укладені між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрія-Хліб".

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1192 Цивільного кодексу України визначає два способи відшкодування шкоди: з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування позадоговірної (деліктної) відповідальності, яка є видом цивільно-правової відповідальності, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Водночас, в силу частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені .

Так, вироком від 06 травня 2006 року Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у справі № 1-54 2006 року встановлено, що підсудні по справі –громадянин ОСОБА_8, ОСОБА_9, які працювали генеральним директором і головним бухгалтером СТОВ "Обрій-2000", діяли також в інтересах інших осіб, а саме: ТОВ "Торговий Дім "Олександрія-Хліб" та ТОВ "Цукорпром", які полягають в тому, що фактично одні і тіж посадові особи у відповідний період були засновниками та керівниками СТОВ "Обрій-2000", ТОВ "Торговий Дім "Олександрія-Хліб" та ТОВ "Цукорпром" і останньому був реалізований цілісний майновий комплекс Набутівського цукрового заводу.

Тобто, керівництво ТОВ "Цукорпром" повинно було знати про дії керівництва ТОВ "Обрій-2000" по відчуженню спірного майна і про наслідки таких дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

ТОВ "Цукорпром" за правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу України не подало доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у товариства втрат майнового характеру, заподіяних саме незаконними діями СТОВ "Обрій-2000".

До того ж, в позовній заяві ТОВ "Цукорпром" вказує як на підставу своїх вимог лише на те, що задоволення даного позову у справі № 17- 01/2387 про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу майна від 30.04.2004 року, вплине на його права та законні інтереси, оскільки СТОВ "Обрій-2000"в порядку статті 388 Цивільного кодексу України буде вимагати у справі № 2265/3 господарського суду Кіровоградської області задоволення його позову про витребування майна з чужого володіння.

Данні посилання, на думку суду, є лише припущенням ТОВ "Цукорпром" про можливість настання у майбутньому негативних наслідків, але жодним чином не доказом заподіяння йому майнової шкоди СТОВ "Обрій-2000".

Отже в даному випадку передбачені законом підстави для відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" майнової шкоди відсутні.

Тому суд відмовляє ТОВ "Цукорпром" у позові про стягнення з СТОВ "Обрій-2000" 49 641,40 грн. майнової шкоди.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У постанові пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" (v0004700-95) визначено:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

- під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації…, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3);

- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрати немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

За змістом пункту 9 названої постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" за правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу України не подало належних доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у товариства втрат немайнового характеру, заподіяних саме незаконними діями СТОВ "Обрій-2000". Отже в даному випадку передбачені законом підстави для відшкодування ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" моральної (немайнової) шкоди відсутні.

До того ж в позовній заяві (Том 2, а.с.3) ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" вказує як на підставу своїх вимог лише на те, що у керівництва ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" є побоювання того, що майно вибуде з користування ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" і це спричиняє моральну шкоду діловій репутації ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" через невпевненість у завтрашньому дні.

Вказані доводи, на думку суду, є лише припущенням ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" про можливість настання у майбутньому негативних наслідків, але жодним чином не доказом заподіяння йому моральної (немайнової) шкоди.

Тому суд відмовляє ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" у позові про стягнення з СТОВ "Обрій-2000" 42 000 грн. моральної шкоди.

На підставі статті 49 ГПК України з суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 1 105 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі статті 49 ГПК України з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрія-Хліб" підлягають стягненню на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 1 105 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними договори-доручення № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року, укладені між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" та суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3.

3. Визнати недійсними договори купівлі-продажу, укладені між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрія-Хліб": від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1988 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1987 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1989 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1991 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1992 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ТЛ-3, 1984 року випуску; від 30.04.2004 року екскаватора моделі ЕО-2621, 1992 року випуску; від 30.04.2004 року бульдозера моделі ДТ-75, 1991 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80, 1976 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80Л, 1979 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6АКЛ, 1990 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6, 1989 року випуску; від 30.04.2004 року сільськогосподарської та спецтехніки, а саме: причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_4; причепа тракторного 2ПТС4, 1980 року виготовлення, заводський № 111241; причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_5; підборщика буряків СПС 4,2 1991 року виготовлення, завод ський № НОМЕР_6; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1982 року виготовлення, заводський № б/н; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1983 року виготовлення, заводський № НОМЕР_3; бурто укладочної машини К65 М 2БК, 1985 року виготовлення, заводський № б/н; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1986 року виготовлення, заводський № НОМЕР_7; крана грейферного РДК 160, 1983 року виготовлення, заводський № НОМЕР_8; крана грейферного РДК 160, 1987 року виготов лення, заводський № НОМЕР_9; бульдозера С100, 1991 року виготовлення, заводський № НОМЕР_10, двигун б/н; автопогрузчика 40814, 1990 року виготовлення, заводський № НОМЕР_11, двигун № НОМЕР_1.