ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
|
22.12.10 р. Справа № 36/34
|
за позовом: Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка, Донецька область
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, м.Макіївка, Донецька область
про стягнення 140268,80 грн.
Суддя Мальцев М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, особисто
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Суб"єкт підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка, Донецька область про стягнення 140268,80 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розписку від 24.02.07р., накладну б/н від 24.02.07р., претензії від 12.03.10р., 22.03.10р., розшифровку телефонних переговорів.
рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.10.2010р. справу №36/34 прийнято до провадження.
23.11.2010р. позивач надав пояснення, якими підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
За ініціативою суду ухвалою від 14.12.2010р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, м.Макіївка, Донецька область.
14.12.2010р. на виконання ухвали суду від 29.11.2010р. відповідач надав відомості про місце проживання ОСОБА_3
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Як стверджує позивач у позовній заяві, 24.02.07р. між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу цукру в обсязі 35 000кг. на загальну суму 86 800грн. за ціною 2,48грн. за один кілограм, в підтвердження чого відповідач надав позивачу розписку від 24.02.07р.
Також позивач зазначає, що передав відповідачу товар 24.02.2007р., а відповідач зобов’язався оплатити його у строк до 28.02.07р., але своїх зобов’язань не виконав.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що згідно розписки ОСОБА_2, підписаної 24.02.2007, він отримав від ОСОБА_1 цукор в обсязі 35 000 кг на загальну суму 86 800, 00 грн. за ціною 2, 48 грн. за один кілограм. Суму 86 800, 00 грн. зобов'язався повернути 28.02.2007.
Передачу товару позивач підтверджує також накладною б/н від 24.02.2007, відповідно до якої передача цукру у кількості 35 тн. на суму 86 800, 00 грн. відповідачу відбулась через його представника ОСОБА_4
Окрім того, в матеріалах справи містяться претензії позивача направлені на адресу відповідача про оплату боргу від 12.03.2010 та 22.03.2010.
Згідно п. 2. ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Згідно п. 1. ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи з приписів ст. 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ( ч.1 ст. 43 ГПК України).
До матеріалів справи додана розписка від 24.02.2007р. підписана відповідачем, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав цукор в обсязі 35 000 кг на загальну суму 86 800, 00 грн. за ціною 2, 48 грн. за один кілограм та зобов’язався повернути 28.02.2007 суму 86800, 00 грн.
Таким чином, суд робить висновок, що між сторонами досягнуто згоди щодо купівлі-продажу товару саме у кількості та за ціною, вказаними у розписці.
Внаслідок несвоєчасної оплати товару з боку відповідача виник борг у сумі 86800,00 грн.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 86800,00 грн., в зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 45656,80 грн. за період з березня 2007 р. по лютий 2010 р., а також 3% річних у сумі 7812,00 грн. за період з березня 2007 р. по лютий 2010 р.
Факт заборгованості відповідача в сумі 140268,80 грн. підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача в цій сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 77, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 642 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України господарський суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка, Донецька область про стягнення 140268,80 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка, Донецька область на користь Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків : 86800,00 грн. - основного боргу; 45656,80 грн. – суми інфляції, 7812,00 грн. – 3% річних, 1402,69 грн. - витрати по сплаті державного мита; 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 22.12.2010 р.
Повне рішення складено 27.12.2010 р.