В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Техноторг-Лізинг" посилається на те, що відповідач повністю не виконав свої зобов'язання по укладеному між сторонами Договору фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів сплативши за період з 25.08.2008 року по 18.01.2010 року, з нарахованих 635 730,55 грн., тільки 106 095,45 грн. лізингових платежів.

Відповідач у відзиві та доповненнях до відзиву проти позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг"відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом, зазначене свідчить, що до відносин, що склались у результаті договору лізингу застосовується не тільки Закон України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , а й Цивільний кодекс України (435-15) , зокрема його положення, що регулюють оренду, купівлю-продаж, поставку. Вказує, що пунктом 2.1 Договору фінансового лізингу та Додатком № 1 до нього, платежі складаються з сум, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу (компенсація вартості активу), платежів як винагороди (лізингові відсотки) та інших платежів (транспортний збір та страховий платіж). Внаслідок того, що лізингова техніка весь час виходила з ладу, що підтверджується актами Обласної державної інспекції держтехнагляду від 25.05.2009р., 21.07.2009р., 11.08.2009р., 10.12.2009р., 18.01.2009р., та вчасно не ремонтувалась, тому між сторонами було досягнуто згоди про повернення техніки та розірвання Договору фінансового лізингу за взаємною згодою, підтвердження чого є акти прийому-передачі № 289В1, № 289В2 від 18 січня 2010 року предмета лізингу. Відповідно до вказаних обставин право власності на предмет лізингу залишилось за позивачем тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення суми залишку вартості предмету лізингу та штрафних санкцій.

У відповідності до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 11.11.2010 року, 25.11.2010 року та 30.11.2010 року оголошувались перерви.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

11 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Лізинг" та Приватним сільськогосподарським підприємством "ім. Шевченко"був укладений договір фінансового лізингу № 289 (Далі –Договір) згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу на визначений у цьому Договорі строк за умови сплати відповідачем авансового платежу, комісії та страхового платежу трактор "Беларус"3022ДВ вартістю 825 000,00 грн. та борону БДС-4.5 "Катюша" вартістю 95 000,00 грн., а відповідач сплатити авансовий платіж, комісію у розмірі зазначеному в Додатку № 1 до цього договору та страховий платіж згідно діючого законодавства, прийняти у користування майно, що є предметом цього Договору та сплачувати всі наступні платежі вказані у Додатку № 1 до Договору.

Так, на виконання вимог Договору позивач передав у користування відповідачеві трактор "Беларус" -3022 ДВ, рік випуску 2008, Заводський № 30200304, Двигун № 1530652, Реєстраційний номер 32481 ВЕ, Свідоцтво про реєстрацію АБ № 454652, що підтверджується актом прийому-передачі № 289-1 від 14 серпня 2008 року (а.с. 19) та Борону БСД - 4.5, рік випуску 2008, Заводський № 0020808, Свідоцтво про реєстрацію АБ № 454653, що підтверджується актом прийому - передачі № 289-2 від 14 серпня 2008 року (а.с. 20).

Згідно з п. 2.1 Договору та Додатку № 1 до Договору, платежі складаються з сум, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу (компенсація вартості активу), платежів як винагороди (лізингові відсотки) та інших платежів (транспортний збір та страховий платіж).

У відповідності до п. 2.2 Договору, - розмір, склад та графік сплати відповідачем лізингових платежів позивачу визначається у відповідності з Додатком № 1 до цього Договору. Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок позивача, зазначений в розділі 16 цього Договору.

У Додатку № 1 до Договору сторонами визначений розрахунок щомісячних лізингових платежів, а саме:

- вартість лізингового майна становить (в т.ч. ПДВ) становить 920 000,00 грн.;

- авансовий платіж (в т.ч. ПДВ) - 20% та становить 184 000,00 грн.;

- одноразова комісія (в т.ч. ПДВ) становить 18 400,00 грн.;

- строк лізингу (місяців) становить 36;

- кількість лізингових платежів у рік –12;

- кількість лізингових платежів всього –36;

- транспортний збір (без ПДВ) –218,00 грн.;

- страховий платіж (без ПДВ) 16 100,00 грн.;

- річна ставка лізингових відсотків –22%.

Лізинговий платіж складається з компенсації вартості активу в т.ч. ПДВ, лізингових платежів в частині: - лізингових відсотків, - транспортного збору, - страхових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з положеннями пункту 2.3 Договору, - відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. У випадку прострочення відповідачем сплати лізингових платежів, відповідач несе відповідальність згідно з умовами Договору.

Позивач вказує на те, що відповідач свої зобов’язання щодо сплати лізингових платежів виконав частково, сплативши за період з 25.08.2008 року по 18.01.2010 року 106 095,45 грн. лізингових платежів.

Так, сторони домовились та відобразили у пункті 2.11 Договору, що погашення заборгованості відповідача перед позивачем за цим Договором буде відбуватись в наступній послідовності:

- в першу чергу погашається заборгованість за винагородою (лізингові відсотки);

- в другу чергу погашається частина вартості предмета лізингу;

- в третю чергу погашається заборгованість зі сплати пені;

- в четверту чергу погашається заборгованість зі сплати штрафів.

В поясненнях від 09.12.2010 року позивач вказав, що зарахування коштiв які надходили від відповідача за Договором здійснювалось ним наступними чином

Такий порядок зарахування підтверджений відповідачем в судовому засіданні.

Враховуючи здійсненні відповідачем платежі, позивач в розрахунку позовних вимог зазначив, що відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 529 635,10 грн., яку він просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16.12.1997р. за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", - лізингові платежі включають не тільки винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, але і суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, а отже за своєю правовою природою вказані договори містять елементи як договору найму (оренди) –щодо винагороди, так і договору купівлі-продажу (щодо відшкодування частини вартості предмету лізингу). У зв’язку з цим відносини з фінансового лізингу, як зазначено у ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак обов’язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

З положень п.п. 1.3 та 7.1 Договору вбачається, що обов’язок щодо придбання предмету лізингу у ТОВ "Техноторг-Дон"покладається на позивача та протягом усього строку дії цього Договору предмет лізингу є його власністю. По закінченню строку дії цього Договору, якщо сторони повністю виконали інші власні зобов’язання за цим Договором, предмет лізингу переходить у власність відповідача, про що сторонами складається та підписується відповідний акт (п. 7.4 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 18 січня 2010 року сторони дійшли згоди щодо розірвання Договору, що знайшло відображення в актах прийому-передачі № 289В1, № 289В2 від 18 січня 2010 року (а.с. 21, 22) по яким техніку було повернуто позивачеві. Вказані акти були підписані комісією у складі повноважних представників позивача та відповідача та скріплені печатками підприємств, що не заперечувалось представниками сторін в судових засіданнях під час розгляду справи.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України встановлено, що - у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З наведеного суд приходить до висновку, що Договір був розірваний сторонами за взаємною згодою, предмет лізингу було повернено позивачеві, право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло.

Враховуючи, що право власності на техніку від ТОВ "Техноторг-Лізинг" до ПСП "ім.Шевченко"не перейшло, то вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості майна яке залишилось у власності позивача в сумі 445 517,94 грн., - є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Так, суд приходить до висновку, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення лізингового платежу в частині лізингових відсотків в розмірі 64535,57 грн. (164735,60 грн. –100200,03 грн.). Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з лізингового платежу в частині страхового платежу в розмірі 19320,00 грн. та транспортного збору в розмірі 261,60 грн. задоволенню не підлягають оскільки вказані суми були сплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 325 від 14.08.2008 року та № 50 від 23.02.2009 року та були зараховані позивачем, що зазначено ним в поясненнях від 09.12.2010 року.

Згідно з пунктом 10.5 Договору у відповідності до вимог якого, - за порушення відповідачем зобов’язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором, останній сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим Договором платежами за кожний календарний день такого прострочення, а також сплачує позивачеві штраф в розмірі 2%, від суми зазначеної в пункті 1.2 Договору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 19.09.2009 року по 26.09.2010 року в розмірі 54 096,04 грн.

Розмір пені який підлягає задоволенню уточнений судом, оскільки нарахування пені має здійснюватись на лізинговий платіж в частині лізингових відсотків (без урахування компенсації вартості предмета лізингу, транспортного збору та страхового платежу) та з урахуванням строку її нарахування встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України та строку позовної давності встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України за підрахунком суду становить 3 305,88 грн. за період з 19.09.2009 року по 18.01.2010 року.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 50 790,16 грн. (54 096,04 грн. –3 305,88 грн.) задоволенню не підлягають.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання за вимогою кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки за період з жовтня 2008 року по липень 2010 року, розмір яких становить 54 213,20 грн., вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, а їх розмір уточнюється судом, так як нарахування інфляційних має здійснюватись на лізинговий платіж в частині лізингових відсотків, (без урахування компенсації вартості предмета лізингу, транспортного збору та страхового платежу) та з урахуванням дати виникнення заборгованості по оплаті лізингових відсотків згідно з вимогами викладеними у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) , за підрахунком суду розмір інфляційних збитків який підлягає задоволенню становить 4 283,41 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 49 929,79 грн. (54 213,20 грн. –4 283,41 грн.) задоволенню не підлягають.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.08.2008 року по 27.08.2010 року, розмір яких становить 19 204,05 грн. вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, а їх розмір уточнюється судом, так як нарахування 3% річних має здійснюватись на лізинговий платіж в частині лізингових відсотків, (без урахування компенсації вартості предмета лізингу, транспортного збору та страхового платежу) та з урахуванням дати виникнення заборгованості по оплаті лізингових відсотків, за підрахунком суду розмір 3% річних який підлягає задоволенню становить 1909,26 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 17294,79 грн. (19 204,05 грн. - 1909,26 грн.) задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "ім.Шевченко" (56455, Миколаївська область, Доманівський район, с.Олександрівка, п/р 260015856 в МОД АППБ "Райффайзен банк Аваль", МФО 326182, код ЄДРПОУ 03764494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" (54025, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграда, 113/1, п/р 2600700001314737 в ЗАТ "ОТП Банк"м.Миколаїв, МФО 326911, код ЄДРПОУ 34234628) заборгованість в розмірі 64 535,57 грн., пені в розмірі 3305,88 грн., 3% річних в розмірі 1909,26 грн. та інфляційних в розмірі 4283,41 грн., 722,86 грн. держмита та 25,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.