Апеляційний суд Автономної Республіки Крим
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/193/13
Головуючий суду першої інстанції:Бєлякова В.М. 
Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С. 
"12" лютого 2013 р.
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С. СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В. При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 листопада 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 89063,79 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Банком та ОСОБА_6 17 серпня 2007 року укладений кредитний договір № 700004078, за яким ОСОБА_6 отримав грошові кошти у сумі 14501,45 доларів США та зобов'язався їх повернути зі сплатою процентів на умовах і в строки передбачені договором. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між Банком та ОСОБА_7 25 лютого 2008 року укладено договір поруки, згідно якого остання поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_6 обов'язку щодо повернення кредиту та сплати процентів. Однак, ОСОБА_6 кредитні зобов'язання порушив, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
ОСОБА_7 позов не визнала та звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просить визнати договір поруки від 25 лютого 2008 року № 700004078-П припиненим, посилаючись на те, що банк підвищив розмір процентів за кредитним договором (змінив зобов'язання) без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, тому згідно положень ч.1 ст. 559 ЦК України порука припинилася. Крім того, ОСОБА_7 посилається на наявність рішення третейського суду, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» до неї про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором відмовлено.
рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 листопада 2012 року та додатковим рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 03 січня 2013 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 89063,79 грн. У позові ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ОСОБА_7 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, остання подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити, у задоволенні позовних вимог Банку до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що банк без її згоди як, поручителя, підвищив розмір процентів за кредитним договором, а оскільки зобов'язання змінилося без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, порука за положенням ч.1 ст. 559 ЦК України припинилася. Суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що збільшення процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без годи поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не надає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Підписуючи договір поруки апелянт погоджувала умови кредитного договору з процентною ставкою 14,5 % та мала можливість відповідати за цим договором поруки, одностороннє збільшення банком ставки кредиту до 16% збільшило розмір відповідальності поручителя.
Умовами кредитного договору встановлено процедуру підвищення кредитної ставки та умови повідомлення боржника, однак жодним чином не обумовлено положень щодо поручителя.
Таким чином, з моменту підвищення процентної ставки за кредитним договором без згоди поручителя порука вважається припиненою.
Представник ПАТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 700004078, за яким ОСОБА_6 отримав грошові кошти у сумі 14501,45 доларів США та зобов'язався їх повернути рівними частинами щомісячно зі сплатою процентів у розмірі 14,5% річних на умовах і в строки, передбачені договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між Банком та ОСОБА_7 25 лютого 2008 року укладено договір поруки, згідно якого остання поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_6 обов'язку щодо повернення кредиту та сплати процентів.
Задовольняючи вимоги ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, пред'явлені до ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що останній порушив зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 89063,79 грн., для стягнення якої наявні всі юридичні обставини.
рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, а тому не підлягає перевірці в апеляційному порядку. Підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України відсутні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_7 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 в силу договору поруки, укладеного 25 лютого 2008 року між нею та Банком, несе солідарну відповідальність разом з ОСОБА_6 При цьому суд дійшов висновку про те, що підстави вважати вказаний договір поруки припиненим відсутні, оскільки виходячи з умов кредитного договору, в якому передбачено право Банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентів, зміна відсоткової ставки за кредитним договором не призвела до збільшення відповідальності поручителя за основним зобов'язанням в розумінні ч.1 ст. 559 ЦК України.
Однак, з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки, тощо.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Відповідно до п.2.1 договору поруки у відповідності з цим договором Поручитель поручається за виконання Боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.
Умовами кредитного договору за певних умов передбачено право Банку змінити розмір процентів за користування кредитом.
З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2008 року Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки кредитного договору № 700004078 з 14,5% до 16% річних про що повідомив боржника (а.с.82).
Пунктом 6.4 Договору поруки, укладеного між банком та відповідачкою ОСОБА_7, встановлено, що у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за Основним договором передбачена цим Договором порука діє тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про згоду поручителя на зміни у кредитному договорі щодо збільшення процентної ставки.
Не свідчить про фактичну згоду відповідачки як поручителя на збільшення розміру її відповідальності у майбутньому і положення п.2.1 договору поруки, оскільки положення вказаного договору не місять інформації про те, що така зміна умов кредитного договору повинна була здійснюватися без повідомлення поручителя і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.
За вказаних обставин твердження Банку про достатність попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору, викладені в п.2.1 договору поруки є необґрунтованими.
З вищенаведеного випливає, що кредитні зобов'язання були змінені зі збільшенням об'єму відповідальності без згоди поручителя за відсутністю в договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.11.2011 року (справа №6-67цс11).
Зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 року (справа №6-100цс12).
Оскільки сторони кредитного договору змінили умови договору зі збільшенням об'єму відповідальності без згоди поручителя, в договорі поруки відсутня вказівка на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя, договір поруки, укладений між Банком та ОСОБА_7 25 лютого 2008 року, є припиненим, а тому покладення судом першої інстанції на поручителя відповідальності за неналежне виконання позичальником ОСОБА_6 є безпідставним.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що підвищення процентної ставки не може вважатися збільшенням обсягу відповідальності Поручителя в розумінні ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки поручитель при підписанні договору поруки взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором в повному обсязі як існуючих зобов'язань так і таких, що можуть виникнути в майбутньому, а право Банку на підвищення розміру процентної ставки передбачено умовами кредитного договору.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_7 про визнання договору поруки припиненим та покладення на неї відповідальності за кредитним договором не ґрунтується на вимогах матеріального права, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ПАТ "Альфа-Банк про визнання договору поруки припиненим з ухваленням нового.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з Банку на користь ОСОБА_7 підлягають стягненню судові витрати.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 листопада 2012 року - задовольнити.
рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 листопада 2012 року та додаткове рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 03 січня 2013 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк про визнання договору поруки припиненим - скасувати.
Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.
Визнати договір поруки № 700004078-П, укладений 25 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_7, припиненим.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_7 у відшкодування судових витрат107 грн 30 коп.
рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 листопада 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" судових витрат змінити, збільшивши розмір судових витрат, які підлягають стягненню до 890 грн 64 коп.
В решті рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 листопада 2012 року та додаткове рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 03 січня 2013 року залишити без змін.
рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова