Приватне підприємство "Лео Буд" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармуровий палац" 11 276 057,21 грн. заборгованості, 2 533 200,59 грн. процентів за користування коштами, 1 390 762,51 грн. пені, 345 042,28 грн. 3 % річних, 1 021 885,08 грн. інфляційної складової боргу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/529 від 26.11.2010 р., яку призначено до розгляду на 13.12.2010 р.

У судове засідання, призначене на 13.12.2010 р., з’явилися представники сторін, які надали суду додаткові документи по справі відповідно до вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Станом на час розгляду справи від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Дочірнє підприємство "Механізована колона № 25" Відкритого акціонерного товариства "Південбудмеханізація" вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені позивачем, а також просили розглядати справу без участі її представника.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача заборгованість, що виникла у нього перед третьою особою за договором підряду, право вимоги виконання яких перейшло до позивача відповідно до договору про уступлення права вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив про визнання позовних вимог в повному розмірі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

На підставі договору будівельного підряду від 01.03.2006 р. (надалі –договір), укладеного між Дочірнім підприємством "Механізована колона № 25" Відкритого акціонерного товариства "Південбудмеханізація" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мармуровий палац" (замовник), підрядник зобов'язався провести будівельні роботи по ремонту приміщень санаторію та благоустрою території за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, пл. Паркова, 2, в обсягах та у строки, визначені додатком № 1 до цього договору, а замовник зобов’язався надати підрядникові фронт робіт, прийняти закінчені будівельні роботи, та оплатити їх.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 7 договору ціна робіт за цим договором визначається у складених підрядником кошторисах. Ціна робіт включає в себе компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду. Підрядник виконує та погоджує з замовником кошторис на будівельні роботи, визначені у додатку № 1 до даного договору.

Оплата виконаних підрядником будівельних робіт здійснюється після їх здачі замовнику, що оформлюється шляхом складання сторонами відповідних актів (форма Кб-2, Кб-3). У випадку, якщо замовник не проведе оплату виконаних підрядником будівельних робіт протягом місяця наступного за місяцем здачі робіт, то замовник сплатить підрядникові проценти за користування чужими коштами у розмірі 15 % річних. Остаточну оплату виконаних будівельних робіт, а також процентів за користування чужими коштами замовник здійснить до 31.12.2009 р. (п. 12 договору).

Наявними в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт по формі КБ-2в та довідками по формі КБ-3 (в матеріалах справи) стверджується факт належного виконання підрядником своїх зобов’язань за договором на загальну суму 11 276 057,21 грн.

Відповідач, в свою чергу, за виконані роботи не розрахувався, чим порушив умови договору.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 11 276 057,21 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010 р. Дочірнє підприємство "Механізована колона № 25" Відкритого акціонерного товариства "Південбудмеханізація" (цедент) та Приватне підприємство "Лео Буд" (цесіонарій) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) № 01/11-ц, відповідно до якого цедент за плату відступає цесіонарію право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармуровий палац" виконання грошового зобов’язання по оплаті 16 566 947,67 грн. (11 276 057,21 грн. основної заборгованості за виконані будівельні роботи по ремонту приміщень санаторію та благоустрою території за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, пл. Паркова, 2, 2 533 200,59 грн. процентів за користування чужими коштами, 1 390 762,51 грн. пені, 345 042,28 грн. 3 % річних, 1 021 885,08 грн. інфляційної складової боргу).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 276 057,21 грн. основного боргу та 2 533 200,59 грн. процентів за користування чужими коштами за перевіреним судом розрахунком.

Крім суми основного боргу та процентів за користування чужими коштами позивач також просить стягнути з відповідача 1 390 762,51 грн. пені, 345 042,28 грн. 3 % річних, 1 021 885,08 грн. інфляційної складової боргу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 13 договору за цим договором встановлюється наступні штрафні санкції: подвійна облікова ставка НБУ за кожний день прострочення платежу.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищезазначеного, за розрахунком позивача, який перевірений судом та приймається як належний, стягненню підлягають 1 390 762,51 грн. пені, 345 042,28 грн. 3 % річних, 1 021 885,08 грн. інфляційної складової боргу.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармуровий палац" (03039, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 15-А, ідентифікаційний код 25273609) на користь Приватного підприємства "Лео Буд" (79000, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ідентифікаційний код 34461959) 11 276 057 (одинадцять мільйонів двісті сімдесят шість тисяч п’ятдесят сім) грн. 21 коп. боргу, 2 533 200 (два мільйона п’ятсот тридцять три тисячі двісті) грн. 59 коп. процентів за користування чужими коштами, 1 390 762 (один мільйон триста дев’яносто тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 51 коп. пені, 345 042 (триста сорок п’ять тисяч сорок дві) грн. 28 коп. 3 % річних з простроченої суми, 1 021 885 (один мільйон двадцять одну тисячу вісімсот вісімдесят п’ять) грн. 08 коп. інфляційної складової боргу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.