За позовом – Заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону (98100, м. Феодосія, вул. Руська, 1) в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6).

2. Військового радгоспу "Азовський" Збройних сил України (98227, Ленінський район, смт. Багерово, вул. Леніна, 12).

До відповідача – Ленінської районної державної адміністрації (98200, смт. Леніно, вул. Пушкіна, 22).

За участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Ленінська районна рада (98200, смт. Леніно, вул. Пушкіна, 22).

2. Багеровська селищна рада (98227, смт. Багерово, вул. Леніна, 58).

3. Чистопільська сільська рада (98225, с. Чистопілля, вул. ім. Бр. Лохматових, 39).

4. Октябрська сільська рада (98225, смт. Октябрське, вул. Центральна, буд. 6-А).

5. Ленінський районний відділ земельних ресурсів (98200, смт. Леніно, вул. Пушкіна, 22).

6. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (98223, АДРЕСА_1).

7. Приватне сільськогосподарське підприємство "Грант" (98255, Ленінський район, с. Чистопілля, вул. Братів Хомко, 36, кв. 17).

Про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивачів – 1. Дєпутатов В. О. – представник, довіреність №220/151/д від 28.01.2010р.

2. Гафнер О. М. – представник, довіреність б/н від 27.10.2010р.; Миронов О. Б. виконуючий обов’язки директора, наказ МОУ від 18.01.2010р. №9.

Від відповідача – ОСОБА_6 – представник, довіреність №01-21/741 від 12.07.2010р.

Треті особи – не з’явилися.

Прокурор – Пархоменко Д. П., службове посвідчення №359 від 16.08.2010р.

Сутність спору: Заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визнання недійсним та скасування розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 22.04.2004р. № 354 та зобов’язання Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача –військового радгоспу "Азовський" земельну ділянку площею 4807,8га.

рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р. (суддя Л.О.Ковтун) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р., Заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону вніс апеляційне подання.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. (судді: В.А.Лисенко, І.В.Антонова, З.Д.Маслова) апеляційне подання задоволено, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р. скасовано, позовні вимоги задоволено: визнано недійсним та скасовано розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 22.04.2004р. № 354 "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військовим радгоспом "Азовський", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4807,8га військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, зобов’язано Ленінську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного користувача –військового радгоспу "Азовський" земельну ділянку площею 4807,8га, стягнуто з Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на користь держави 85,00грн. державного мита, стягнуто з Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на користь Державного підприємства "Інформаційні судові системи" 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р., Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2008р. касаційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим задоволено частково, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. у справі № 2-1/2092-2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

За новим розглядом справи, якій присвоєно номер №2-8/871.1-2009, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2009р. (суддя С.А.Чумаченко), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. (судді: К.А.Остапова, О.Г.Градова, М.І.Ткаченко), позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 22.04.2004р. № 354 "Про внесення змін в державний акт на право постійного користування землею військовим радгоспом "Азовський", в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу "Азовський" спірну земельну ділянку, відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 липня 2010р. касаційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим задоволено частково: рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. у справі № 2-8/871.1-2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Справу було передано на розгляд судді Башилашвілі О.І. з привласненням нового номеру 5002-29/5080.2-2010.

Позов мотивовано тим, що оспорюваним розпорядженням безпідставно припинено право постійного користування позивачем земельною ділянкою, яку надано Військовому радгоспу "Азовський" в безстрокове користування, так як відсутні передбачені статтею 141 Земельного кодексу України підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні 13 грудня 2010р. брали участь повноважні представники позивачів, відповідача та прокурор.

Прокурор позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представники позивачів в судовому засіданні посилались на порушення відповідачем їх права на користування спірною земельною ділянкою та позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, адже Військовий радгосп "Азовський" на протязі довгого часу не сплачував податку за землю, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до норм ст. 141 Земельного кодексу України. Крім того, відмовляючись від користування спірною земельною ділянкою директор ВР "Азовський" діяв в межах наданих йому повноважень, так як згідно Статуту ВР "Азовський" останній наділений правом розпоряджатися грошовими коштами і майном.

Також, відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі, яке останній мотивує тим, що даний спір є публічно-правовим та повинен розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у зв'язку з чим господарським судам не підвідомчий.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомили, жодних клопотань чи заяв на адресу суду від останніх також не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

Військовий радгосп "Азовський", Статут якого затверджено 25 травня 1994 року заступником Міністра оборони України по тилу - начальником тилу Збройних Сил України, заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю.

Згідно зі статтею 2 Статуту військового радгоспу "Азовський" визначено, що підприємство створене з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення нею військових частин, установ і організацій Збройних Сил України.

Відповідно до статті 4 вказаного Статуту майно військового радгоспу "Азовський" є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

29 травня 1994 року військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, засновником якого є Міністерство оборони України з формою власності – державна.

Військовому радгоспу "Азовський" за державним актом І-КМ № 004762 від 12 лютого 1997 року надано у постійне користування земельну ділянку, площею 8477,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим за № 354 від 22 квітня 2004 року "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військовим радгоспом "Азовський" припинено право постійного користування земельними ділянками Військового радгоспу "Азовський" загальною площею 4807,8 га та передано землі в запас Багеровської селищної ради, Чистопільської сільської ради та Октябрської сільської ради.

Відповідно до пункту 1 даного розпорядження вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 4807, 8 га у Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України та передати у землі запасу:

1. Багеровської селищної ради - 3607 га;

2. Честопільської сільської ради - 783 га;

3. Октябрської сільської ради - 417,8 га.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку зі зверненням військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військового радгоспу "Азовський" до господарського суду з вимогою визнати недійсним зазначене розпорядження відповідача та повернення вказаних земель Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Азовський" як незаконно вилучених.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності (частина 3 статті 84 Земельного кодексу України). У приватну власність землі оборони передаватися в жодному разі не можуть (частина 4 статті 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до Статуту ВР "Азовський", останнє створено з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення нею військових частин, установ в організацій Збройних Сил України.

Правила щодо складу земель України, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої встановлені статтею 2 Земельного кодексу України, який був чинним на час надання земельної ділянки, якою встановлено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що за своїм цільовим призначенням всі землі України поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення та на землі оборони. Переведення земель з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування.

Відповідно до листа Ленінського районного відділу земельних ресурсів від 11 липня 2009 року за вих. № 953/10-09 зміни цільового використання земель Військового радгоспу "Азовський" не було, перевід земель в іншу категорію не здійснювався.

Згідно державного акту І-КМ № 004762 від 12 лютого 1997 року ВР "Азовський" надано у постійне користування земельну ділянку, площею 8477,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка була надана ВР "Азовський" для забезпечення діяльності та потреб військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, шляхом виробництва сільського сільськогосподарської продукції. В зв’язку з чим, спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, хоча і не переведена до категорії "землі оборони", що б у свою чергу суперечило її цільовому призначенню та використанню.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України військовий радгосп "Азовський" як постійний користувач спірної земельної ділянки не наділений правом розпоряджатись землею державної власності на власний розсуд.

Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим за № 354 від 22 квітня 2004 року "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військовим радгоспом "Азовський" було прийнято на підставі заяви адміністрації Військового радгоспу "Азовський" про добровільну відмову від земельної ділянки.

29 травня 1994 року військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, засновником якого є Міністерство оборони України з формою власності – державна, що підтверджується свідоцтвом № 08388742.

Згідно з довідкою № 09/2-5-01/701 від 25.03.2003 військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України включений в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України як державне підприємство, орган управління – Міністерство оборони України, з загальнодержавною формою власності.

Статтею 70 Земельного кодексу України, який був чинним на час надання земельної ділянки, встановлено, що землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" № 1934-XII від 06 грудня 1991 року земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків.

Правові засоби і порядок використання земель оборони визначено Законом України "Про використання земель оборони" (1345-15) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" від 27 листопада 2003 року, № 1345-IV зі змінами та доповненнями землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Наказом Міністерства Оборони України від 22 грудня 1997 року № 483 (v0483322-97) було затверджено положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" (далі - "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями").

Відповідно до пункту 45 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Листом від 27 липня 2009 року Міністерство оборони України повідомило, що Департамент економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України у функціональному правління якого знаходиться радгосп "Азовський" Міністерства оборони України, рішення про відчуження, вилучення відмову від земельної ділянки, загальною площею 4807,8 га не приймалось.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року, № 280/97-ВР зі змінами та доповненнями органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України за № 02-5/35 від 26 січня 2000 року (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Слід зазначити, що 24 липня 2007 року Ленінською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 769 "Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації від 22.04.2004 № 354", відповідно до якого змінені підстави припинення права користування земельними ділянками, а саме: добровільна відмова від права користування на систематичну несплату земельного податку.

Тобто на даний час редакція спірного розпорядження змінена вказаним розпорядженням № 769 "Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації від 22.04.2004 № 354".

Враховуючи вищевказані зміни, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З урахуванням роз’яснення, викладеного в пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) систематична несплата земельного податку може стати підставою примусового припинення права постійного користування у судовому порядку, при цьому роз'яснено, що недодержання цього порядку є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Отже, враховуючи відсутність у даній справі доказів звернення Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим до суду з позовом про припинення права постійного користування військового радгоспу "Азовський", судова колегія вважає, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням норм земельного законодавства України.

Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 7 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 (va007700-04) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших передбачених законом способів.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 (va007700-04) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зазначено, що при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване розпорядження відповідача порушує інтереси держави в особі військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Розглянувши позовну вимогу про зобов’язання відповідача повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Азовський" земельні ділянки вилучені розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим "Про припинення права постійного користування землею військового радгоспу "Азовський" від 22 квітня 2004 року №354, суд вважає що останнє підлягає задоволенню, враховуючи те, що об’єднані у позовній заяві вимоги пов’язані представленими доказами, а також те, що поновлення порушеного права позивачів, крім визнання оскаржуваного розпорядження відповідача недійсним, можливе шляхом повернення земельних ділянок державі в особі військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України.

До того ж, слід зазначити, що відсутність передачі спірної земельної ділянки Ленінській райдержадміністрації по акту примову – передачі не є підставою для відмови в задоволенні вимог про її повернення, оскільки право користування ВР "Азовський" спірною земельною ділянкою припинилося, саме на підставі спірного розпорядження, яким одночасно цю земельну ділянку передано у землі запасу селищним радам відповідно до територіального розмежування.

Також, додатковим доказом того що спірна земельна ділянка на даний час знаходиться в розпорядженні Ленінської районної державної адміністрації, свідчать договори укладені 11 серпня 2005 року та 09 листопада 2004 року Ленінською районною державною адміністрацією в Автономній Республіці Крим про оренду спірної земельної ділянки та передачі відповідно до них в оренду Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Приватному сільськогосподарському підприємству "Грант".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши матеріали справи, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів що спірне розпорядження прийняте ним у відповідності з нормами законодавства, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача на віднесення даного спору до публічно-правового та необхідності припинення провадження по даній справі, суд не може з цим погодитись з огляду на наступне.

По перше, відповідно до ст. 3 Кодексу Адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно до п.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України (2747-15) ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Так, відповідачем у даній позовній заяві дійсно зазначений суб’єкт владних повноважень, але даний спір не має публічно-правового характеру, оскільки предметом спору у даній справі є відновлення порушеного права позивача.

Тобто, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.04.2010 року у справі № 21-2328во09.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд,

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 22.04.2004р. № 354 "Про внесення змін в державний акт на право постійного користування землею Військовим радгоспом "Азовський".

3. Зобов’язати Ленінську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим (98200, смт. Леніно, вул. Пушкіна, 22, код ЄДРПО України 04055481) повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача – Військового радгоспу "Азовський" (98227, Ленінський район, смт. Багерово, вул. Леніна, 12, код ЄДРПО України 08388742) земельну ділянку площею 4807,8 га.

Повний текст рішення складено та підписано – 20.12.2010р.