До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні системи" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг"(відповідач) про стягнення 460 493,87 грн., з яких 401900,00 грн. борг, 33319,16 грн. пеня, 16166,00 грн. інфляційні втрати, 9108,71 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором поставки № 3/Пост.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2010р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 13.12.2010р.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.12.10р. представник позивача позовну заяву підтримав повністю та надав суду документи, витребувані згідно ухвали від 03.12.10р.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав, однак усно в судовому засіданні проти позову не заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,

18 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні системи"(покупець) було укладено договір поставки №3/Пост (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується в порядку та н а умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення, визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару.

Пунктом 4.2 договору визначено, що загальна ціна товару становить 414 900,00 грн.

У відповідності до умов договору, позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується банківськими виписками: від 28.10.2009р. в сумі 41 000,00 грн., від 09.11.2009р. в сумі 40 000,00 грн., від 19.11.2009р. в сумі 99 900,00 грн., від 30.11.2009р. в сумі 76 000,00 грн., від 01.12.2009р. в сумі 67 000,00 грн., від 17.12.2009р. в сумі 91 000,00 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору, своїх зобов’язань не виконав, а саме не поставив на вказану вище суму товар, у зв’язку з чим 02.02.2010р. між сторонами у справі було укладено угоду про розірвання договору поставки №3/Пост.

Пунктом 2 вказаної угоди було визначено, що постачальник зобов’язується у строк до 02.03.2010р. повернути покупцю фактично оплачені ним кошти за товар в сумі 414900,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок покупця.

Враховуючи викладене, позивачем 05.05.2010р. на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою погасити заборгованість. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Однак, станом на день подачі позову, відповідач свої зобов’язання виконав частково, повернувши позивачу кошти в загальній сумі 13 000,00 грн., у зв’язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 401 900,00 грн., яка є підтвердженою матеріалами справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також відповідачем заявлено до стягнення 33319,16 грн. пені.

Згідно пункту 4 угоди, за несвоєчасне повернення коштів відповідно до п. 2 цієї угоди постачальник несе відповідальність згідно чинного законодавства, крім того сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення коштів.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок суми пені, враховуючи норми чинного законодавства встановив, що поданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам вищезазначених норм законодавства, а тому вимога про стягнення 33319,16 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 16166,00 грн., 3% річних –9108,71 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 3% річних з простроченої суми в розмірі 9108,71 грн. та 16166,00 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 401900,00 грн., 33319,16 грн. пені, 16166,00 грн. інфляційних втрат, 9108,71 грн. 3% річних.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг"(08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка, вул.. Гагаріна, 14-а, код ЄДРПОУ 25404922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні системи" (08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка, вул.. Гагаріна, 14-а, код ЄДРПОУ 32162646) 401900,00 грн. (чотириста одну тисячу дев’ятсот) грн. 00 коп. боргу, 33 319 (тридцять три тисячі триста дев’ятнадцять) грн. 16 коп. пені, 16 166 (шістнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн..00 коп. інфляційних втрат, 9108 (дев’ять тисяч сто вісім) грн..71 коп. 3% річних, 4604 (чотири тисячі шістсот чотири) грн.. 94 коп. державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.