Приватне підприємство "Спецбуд"(далі-ПП "Спецбуд"/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корм" (далі-ТОВ "Корм"/відповідач) про стягнення 110 858,12 грн., з яких: 65 520,00 грн. заборгованості за договором №31 від 24.10.2007р., 6 498,00 грн. пені, 5 687,00 грн. 3% річних та 33 153,12 грн. інфляційних втрат.

Відповідач факт виконання позивачем робіт за договором №31 від 24.10.2007р. визнав, втім зазначив, що у відповідності до умов спірного договору, в нього ще не настав обов’язок по їх оплаті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2010р. порушено провадження у справі №21/235-10 та призначено її до розгляду на 17.11.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2010р. розгляд даної справи відкладався на 29.11.2010р.

В судовому засіданні 29.11.2010р. оголошувалась перерва до 08.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

24.10.2007р. між ПП "Спецбуд"(далі-підрядник) та ТОВ "Корм"(далі-замовник) укладено договір підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду) №31 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 4.2 Договору передбачено, що підрядник зобов’язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи по влаштуванню нової рулонної 2-о шарової покрівлі приміщення складу, а замовник –прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Об’єкт будівництва –покрівля приміщення складу.

Договірна ціна робіт визначається згідно ДБН Д.1.1.-1-2000 із змінами та доповненнями на основі твердого кошторису і складає 65 520,00 грн.

Договірна ціна є остаточною і може бути змінена лише додатковою угодою сторін у разі внесення замовником змін до проектно-кошторисної документації, зміни в установленому порядку узгодженої номенклатури матеріалів та обладнання, зміни законодавства з питань оподаткування, якщо це суттєво впливає на вартість робіт.

Підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт належним чином виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами та засвідчуються печатками. Оплата по останньому акту виконаних робіт (форма КБ-2В) здійснюється після затвердження в установленому порядку Акта державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію.

На виконання умов Договору, підрядником виконані, а замовником прийняті підрядні роботи загальною вартістю 65 520,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007р. на суму 65 520,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Вартість виконаних робіт підтверджується також і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за спірний період по формі №КБ-3, копія якої міститься в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що в порушення умов Договору відповідачем виконані підрядні роботи за названим актом у строки, визначені Договором, не оплачені, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 65 520,00 грн. заборгованості по сплаті вартості виконаних підрядних робіт згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007р. за Договором.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на той факт, що у відповідності до п. 4.2 Договору в нього не настав обов’язок оплати вартості виконаних робіт за спірним актом, оскільки не відбулось затвердження Акту державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.2, 4.3, 1.2 Договору визначено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт належним чином виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами та засвідчуються печатками. Оплата по останньому акту виконаних робіт (форма КБ-2В) здійснюється після затвердження в установленому порядку Акта державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію.

Замовник зобов’язується оплатити вартість належним чином виконаних робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних актів і довідок, передбачених п. 4.3 Договору.

Об’єкт будівництва –покрівля приміщення складу.

Зі змісту зазначених пунктів Договору слідує, що сторони досягли згоди щодо моменту настання у замовника обов’язку остаточного розрахунку з підрядником, а саме за умови затвердження в установленому порядку Акта державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію.

Доказів визнання недійсними або встановлення нікчемності зазначених пунктів Договору суду не надано.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору, договірна ціна робіт визначається згідно ДБН Д.1.1.-1-2000 із змінами та доповненнями на основі твердого кошторису і складає 65 520,00 грн.

Судом встановлено, що підрядником виконані, а замовником прийняті підрядні роботи загальною вартістю 65 520,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007р. на суму 65 520,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, у відповідності до приписів Договору оплату вартості виконаних підрядником робіт за спірним Актом, який є єдиним і останнім за Договором, замовник зобов’язаний здійснити після затвердження в установленому порядку Акта державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Приписами ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, в порушення зазначених вимог Закону позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт затвердження Акту державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію.

Посилання ж позивача на невизначеність умовами Договору сторони, на яку саме покладено обов'язок по затвердженню Акту державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію, не спростовує положення п. 4.2 Договору, яким обов'язок по проведенню розрахунків між сторонами поставлено у залежність від наявності затвердження зазначеного Акту.

Крім того, посилання позивача на помилковість включення в п. 4.2 Договору обов’язку здійснення оплати вартості робіт по останньому акту лише після затвердження в установленому порядку Акта державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію у зв’язку з тим, що чинним законодавством не передбачена процедура прийняття в експлуатацію покрівлі приміщення, судом оцінюється критично, з огляду на те, що поняття "об’єкт робіт"та "об’єкт будівництва", визначення якого викладено у п. 1.2 Договору, за своїм змістом не є тотожними.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено факту затвердження в установленому порядку Акту державної технічної комісії про приймання об’єкту робіт за Договором в експлуатацію, наявність якого у відповідності до п. 4.2 Договору необхідна для проведення остаточних розрахунків між сторонами, суд дійшов висновку, що на момент винесення даного рішення у позивача не настало право вимоги до відповідача по сплаті вартості виконаних робіт за спірним Актом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 65 520,00 грн. заборгованості по сплаті вартості виконаних підрядних робіт згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007р. за Договором є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2010р. у справі №21/042-10.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 498,00 грн. пені, 5 687,00 грн. 3% річних та 33 153,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за Договором.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, враховуючи, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення 65 520,00 грн. заборгованості по сплаті вартості виконаних робіт за Договором судом відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 498,00 грн. пені, 5 687,00 грн. 3% річних та 33 153,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за Договором, задоволенню не підлягають, оскільки за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.

Зазначена правова позиція відповідає позиціям, викладеним у постановах Вищого господарського суду України від 09.12.2009р. та 26.01.2010р. у справах №22/108-09-2573 та №11/15 відповідно.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32- 34, 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 530, 612, 625, 627, 629, 653, 875 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.