Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство "Надія", м. Приморськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Селянського фермерського господарства "Зетченко В.В.", с. Підспір’я Приморського району Запорізької області про витребування у відповідача озимий ячмінь у кількості 466,0 тон на загальну суму 428 174 грн. 78 коп. та озиму пшеницю у кількості 889,28 тон на загальну суму 867 981 грн. 75 коп., всього на загальну суму 1 296 156 грн. 53 коп., як безпідставно отримане майно.

Ухвалою господарського суду від 19.08.2010 р. порушено провадження у справі № 27/181/10 та призначено судове засідання на 29.09.2010 р.

Ухвалами суду від 29.09.2010 р. та 11.10.10 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК.

У судовому засіданні, відкритому 21.10.2010 р. оголошувалася перерва до 26.10.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 08.12.2010 р., у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору та у зв’язку з залученням до участі у справі відповідача 2 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

08.12.2010 р. продовжено слухання справи № 27/181/10.

Відповідно до ст. 81-1 господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

08.12.2010 р. у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по суті спору (містяться в матеріалах справи).

08.12.2010 р. у засіданні суду представник відповідача підтримав свої заперечення, надані до канцелярії суду 18.10.2010 р. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 надав письмовий відзив, в якому зазначив, що до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на теперішній час позовні вимоги ДП СП "Надія"пред’явлені не були, що свідчить про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області не може бути відповідачем 2 у даній справі. З тексту позовної заяви не вбачається порушення регіональним відділення інтересів ДП СП "Надія". Приватизація ДП СП "Надія"була завершена, претензії не направлялися.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст. 22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у вересні-жовтні 2009 року Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Надія"в с. Підспір'я Приморського району Запорізької області обробило та засіяло озимими сільськогосподарськими культурами належні йому на праві постійного користування земельні ділянки загальною площею 1000 га.

Вищезазначене підтверджується довідковими даними посівів озимих культур на зерно та зелений корм під урожай наступного року станом на грудень 2009 року згідно довідки Державного статистичного спостереження форми 4-СГ, а також актами про використання мінеральних добрів та витратам по механізаторам та тракторним бригадам.

Протягом зими 2010 року оброблені та засіяні ДП "СП "Надія"землі були розпайовані та передані у власність фізичним особам, які в свою чергу передали ці землі в оренду Селянському фермерському господарству Зетченко Василь Васильович.

В червні-липні 2010 року відповідач, порушуючи право власності позивача на посіви сільськогосподарських культур, викосив 200 га озимого ячменю у кількості 466,0 тон на загальну суму 428174,78 грн. та 224 га озимої пшениці у кількості 889,28 тон на загальну суму 867981,75 грн., які незаконно присвоїв. Всього на суму - 1 296 156,53 грн.

Документальними доказами викладених обставин є дві постанови про відмову в порушенні кримінальної справи Приморського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 04.07.2010 року та від 07.07.2010 року.

При розрахунку вартості захопленого відповідачем врожаю враховувалися дані статистичної звітності врожайності за довідкою від 29.07.2010 та ціна тони ячменю та тони пшениці, яка наведена в офіційному джерелі - довідці аграрного фонду про середньозважені ціни рівноваги (фіксінгу) за результатами 3-х останніх торгових сесій станом на 02-03.08.2010 року.

Позивач зазначив, що шляхом вищезазначених дій відповідач безпідставно набув за рахунок позивача озимий ячмінь, згідно ст. ст. 1212, 1213 ЦК України у кількості 466,0 тон на загальну суму 428 174 грн. 78 коп. та озиму пшеницю у кількості 889,28 тон на загальну суму 867 981 грн. 75 коп. Всього на суму 1 296 156 грн. 53 коп.

Суд зазначає, що статті 1212 ЦК України дає визначення безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення. Зобов’язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна. Мається на увазі збільшення вартості власного майна набувача, приєднання до нього нових цінностей або збереження того майна, яке за всіма законними підставами неминуче повинно було вийти із складу його майна; по друге:, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи (більш прийнято говорити: за чужий рахунок). Як правило, це означає, що майно потерпілого зменшується внаслідок вибуття з його складу деякої частини або неотримання доходів, на які ця особа правомірно могла розраховувати; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна. Це сталося внаслідок дій, вчинених необґрунтовано.

Закріплення в ч.1 ст. 1213 ЦК України положення про необхідність повернення набутого майна в натурі, тобто повернення саме тієї речі, якої потерпілий позбувся, повністю відповідає діючому в українському зобов’язальному праві принципу реального виконання зобов’язання.

Так, ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, тобто при невиконанні зобов’язання кредитор має право вимагати від боржника здійснення саме тих дій, які відповідно до договору або закону складають його зміст. Стаття 620 ЦК України доповнює це загальне правило, надаючи кредитору можливість вимагати примусового вилучення у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, яку відповідно до зобов’язання він повинен був передати добровільно. Розмір відшкодування визначається вартістю майна на момент розгляду справи про повернення майна у суді.

Із змісту статей 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом.

Позовні вимоги мотивовані позивачем наявністю у відповідача відповідного обов'язку в силу ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного: Конституцією України (254к/96-ВР) встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) . Кожний громадянин має право користуватися визначеними природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як пояснив представник відповідача під час судових слухань, в червні-липні 2010 року Селянське фермерське господарство "Зетченко В.В." не проводило ніяких робіт по збиранню врожаю на полях позивача у справі, що підтверджується відсутністю будь-яких документів доданих до позовної заяви, що саме відповідч Ф/г "Зетченко" займалось збиранням врожаю на полях ДПСП "Надія".

Селянське фермерське господарство "Зетченко В.В." укладені договори оренди землі з колишніми працівниками ДПСП "Надія", які вступають в силу тільки після збирання врожаю –2010 власниками земельних ділянок.

В матеріалах справи міститься лист Відділу Держкомзему у Приморському районі Запорізької області від 26 березня 2010р. № 192, з якого вбачається, що ДП "Сільськогосподарське підприємство "Надія" повернула в архів Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою серія: ЯЯ № 116546; ЯЯ № 116542; ЯЯ № 11636; ЯЯ № 116545; ЯЯ № 116541; ЯЯ № 116539; ЯЯ № 116534; ЯЯ № 116537; ЯЯ № 116543; ЯЯ № 116544; ЯЯ № 116535; ЯЯ № 116538.

Згідно протоколу № 8 загальних зборів трудового колективу ДП "Сільськогосподарське підприємство "Надія" від 09.10.2009р., присутні: члени трудового колективу та пенсіонери з їх числа 241чол., на зборах присутні –голова Приморської державної адміністрації Буцанов В.П., засновник ТОВ "Вільний" Овчінніков О.І., Кабацький О.В., юрист райдержадміністрації Козир Р.Р., начальник відділу земельних ресурсів у Приморському районі Єрмолаєв Ю.А., представники Запорізького науково-дослідного інституту землеустрою Уткін Б.І., в президію вибрані –голова зборів –Конєв О.В., секретар Ярчук Т.А. Порядок денний: Про затвердження проекту приватизації та проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) членів ДП СП "Надія"., розроблених ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Слухали: інформацію директора Конєва О.В. по проекту приватизації та проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) членів державного підприємства СП "Надія", інформацію директора Конєва О.В. щодо розподілу земельних часток (паїв) між членами державного підприємства СП "Надія" та пенсіонерами з їх числа та інше.

Вирішено: затвердити проект приватизації та проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) членів державного підприємства СП "Надія" розробленого ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яким передбачено: поділ ріллі, сіножатей та пасовищ на 310 земельних часток (паїв) у фізичних гектарах на ріллі визначені рівними за їх вартістю і з урахуванням агро виробничих груп грунтів; - розміри земельних часток (паїв) у фізичних гектарах на сіножатях та пасовищах прийняті рівними по площі у межах відповідного контуру (поля). Затвердити розподіл земельних часток (паїв) між членами ДП СП "Надія" та пенсіонерами з їх числа, згідно додатку до протоколу загальних зборів.

Просити Приморську райдержадміністрацію прийняти розпорядження про передачу у власність земельних часток (паїв) членам ДП СП "Надія" та пенсіонерами з їх числа та дати дозвіл на виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 194, у зв’язку із прийняттям рішення про приватизацію державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Надія" (наказ регіонального відділення від 29.04.08р. № 84), враховуючи лист ДП "СП"Надія" (від 09.07.08р. № 100) –"наказую"- припинити ДП СП "Надія"(код ЄДРПОУ 33318041, адреса: Запорізька область, м. Приморськ, вул.. Вавилова,1) шляхом передачі майна, прав та обов’язків КСП "Надія 2008".

КСП "Надія 2008" стає правонаступником майнових прав і обов’язків державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Надія" згідно з договором безоплатної передачі (купівлі-продажу) майна з моменту складання акту приймання-передачі майна підприємства, що підтверджується державною реєстрацією відповідних змін до установчих документів.

Призначено комісію з припинення юридичної особи –підприємства. Голові комісії з припиненням юридичної особи –підприємства Конєву О.В. забезпечити виконання процедури припинення у порядку, визначеному ст. ст. 105- 107 Цивільного кодексу України та розділу ІУ Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) .

На теперішній час вищезазначений наказ є дійсним. Не визнано у встановленому законом порядку - незаконним. Таким чином, наказ є обов’язковим для виконання на відповідній території адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області.

26.08.2008 р. Приморською районною державною адміністрацією здійснена державна реєстрація КСП "Надія-2008", номер запису у державному реєстрі 10941020000001353, яке відповідно до Статуту є правонаступником ДП СП "Надія".

19.06.2008 р. комісією з припинення юридичної особи складено акт приймання-передавання функцій управління майном ДП СП "Надія".

Крім того, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 84 від 29.04.2008 р. було наказано приватизувати майно ДП СП "Надія".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в автономній республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Протоколом № 8 загальних зборів трудового колективу ДП СП "Надія"та пенсіонерів з їх числа від 09.10.2009 р. було вирішено затвердити проект приватизації та проект землеустрою, щодо організації території земельних часток (паїв) членів ДП СП "Надія"розробленого ДП "Запорізький науково-дослідний проектний інститут землеустрою", яким передбачено поділ ріллі, сіножатей та пасовищ на 310 земельних часток (паїв) у фізичних гектарах на ріллі визначені рівними за їх вартістю і з урахуванням агровиробничих груп ґрунтів: розміри земельних часток ()паїв) у фізичних гектарах на сіножатях та пасовищах прийняті рівними по площі у межах відповідного контуру (поля) та вирішено затвердити розподіл земельних часток (паїв) між членами ДП СП "Надія"та пенсіонерами з їх числа, згідно додатку до протоколу загальних зборів.

04.11.2009 р. розпорядженням голови Приморської державної рай адміністрації № 798, державні акти на право постійного користування землею, які раніше були надані ДП СП "Надія"втратили чинність і підлягали поверненню до архіву відділу Держкомзему у Приморському районі Запорізької області.

Згідно листа № 192 від 26.03.2010 р. відділу Держкомзему у Приморському районі ДП СП "Надія"повернуло в архів Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Важливе значення державної реєстрації документів про право на землю підкріплюється правовим застереженням, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі ( на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

В матеріалах справи міститься список реєстрації власників земельних часток (паїв), які прийняли участь у розподілі земельних часток (паїв), відповідно до якого між 310 пайщиками чітко розподілено розмір земельної ділянки, відповідно до Актів на право власності на земельну ділянку (пай).

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують факт збирання врожаю відповідачем у справі - СФГ "Зетченко В.В."на полях ДП СП "Надія", оскільки на час збирання врожаю, земельні ділянки належали колишнім правникам ДП СП "Надія", на праві власності.

Отже, відповідач не порушував право власності позивача та будь-яких зобов’язань на себе не приймав, а отже і не може відповідати за їх виконання чи невиконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Позивач документально не довів суду обставин, якими він мав обґрунтувати позов, і вірогідно, не задовольняють його інтереси, який не виконав обов’язок доказування.

За таких обставин, господарський суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог про витребування у відповідача озимий ячмінь у кількості 466,0 тон на загальну суму 428 174 грн. 78 коп. та озиму пшеницю у кількості 889,28 тон на загальну суму 867 981 грн. 75 коп., всього на загальну суму 1 296 156 грн. 53 коп.