- виключити майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року з договору застави укладеного між відповідачем та акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком (закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку";

- виключити майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року з державного реєстру обтяжень;зобов'язати відповідача повернути майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008, власнику - ТОВ "Склосервіс".

Представник позивача надав клопотання відповідно до якого просить суд читати позовні вимоги у наступній редакції:

- визнати право власності на комплект обладнання для чистки форм Т-10, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року за ТОВ "Склосервіс";

- зобов'язати відповідача надати розрахунок залишкової вартості обладнання, що є предметом контракту №001/ 14 від 14 січня 2008 року;

- виключити майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року з договору застави укладеного між: відповідачем та третьою особою;

- виключити майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року з державного реєстру обтяжень;

- зобов'язати Відповідача повернути майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року, власнику - ТОВ "Склосервіс".

Представник відповідача із позовними вимогами не згоден, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Справа слуханням відкладалась в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14 січня 2008 року між ТОВ "Склосервіс" (Продавець) і ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" (Покупець) укладений Контракт №001/14. Відкрите акціонерне товариства "Сімферопольський склотарний завод" частково виконав взяти на себе зобов’язання, а саме сплатив на користь ТОВ "Склосервіс" суму в розмірі 241401,50грн., таким чином, заборгованість ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" перед ТОВ "Склосервіс" складає 522139,84грн. У зв’язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду із відмовним позовом.

Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відносно ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" відкрита процедура банкрутства. Ухвалою суду від 29 жовтня 2009 року затверджений реєстр вимог кредиторів боржника, згідно до реєстру сума заборгованості в розмірі 522139,84грн., яка була заявлена ТОВ "Склосервіс", визнана банкрутом та включена до реєстру вимог кредиторів.

Суд розглянувши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

14 січня 2008 року між ТОВ "Склосервіс" (Продавець) і ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" (Покупець) укладений Контракт №001/14.

Відповідно до п.1.1. Контракту №001/14 - Продавець продав, а Покупець купив на умовах поставки EXW/Гостомель (Инкотермс 2000), комплекс обладнання для форм Т-10.

Пунктом 2.1. Контракту №001/14 від 14 січня 2008 року встановлено, що загальна сума Контракту складає 612694,50грн., в тому числі ПДВ 102115,75грн.

Розділом 3 Контракту №001/14 від 14 січня 2008 року передбачено:

- 35% загальної суми контракту будуть переведені на рахунок Продавця в течії 10 днів з моменту вступу контракту в силу.

- 55% загальної суми контракту будуть переведені на рахунок Продавця в течії 2 банківських днів з моменту отримання Покупцем повідомлення про готовність Товару до відвантаження Товару Покупцю.

- 10% загальної суми контракту будуть переведені на рахунок Продавця в течії 5 банківських днів з моменту пуску Товару.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000020 від 24 червня 2008 року ТОВ "Склосервіс" відвантажив а ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" отримав - комплекс обладнання для форм Т-10 на загальну суму 612694,50грн.

Як посилається позивач, ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" частково виконав взяти на себе зобов’язання, а саме сплатив на користь ТОВ "Склосервіс" суму в розмірі 241401,50грн., таким чином, заборгованість ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" перед ТОВ "Склосервіс" складає 522139,84грн.

У зв’язку із вищевикладеним, позивач просить суд визнати право власності на комплект обладнання для форм Т-10, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року за ТОВ "Склосервіс".

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В обґрунтування свого порушеного права власності, ТОВ "Склосервіс" посилається на те, що як стало відоме останньому між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" 14 серпня 2008 року укладений Договір застави №38-08/з-2, предметом застави є комплект обладнання для чистки форм Т-10. Але, в свою чергу пунктом 4.5. Контракту №001/14 від 14 січня 2008 року встановлено, що поставлене обладнання є власністю Продавця до повної його оплати Покупцем.

Як встановлено судом, відповідно до видаткової накладної №РН-0000020 від 24 червня 2008 року ТОВ "Склосервіс" відвантажив а ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" отримав - комплекс обладнання для форм Т-10 на загальну суму 612694,50грн.

ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" частково виконав взяти на себе зобов’язання, а саме сплатив на користь ТОВ "Склосервіс" суму в розмірі 241401,50грн., таким чином, заборгованість ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" перед ТОВ "Склосервіс" складає 522139,84грн.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт погашення заборгованості перед ТОВ "Склосервіс" в сумі 522139,84грн.

За Контрактом №001/14 одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 697 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Пунктом 4.5. Контракту №001/14 від 14 січня 2008 року встановлено, що поставлене обладнання є власністю Продавця до повної його оплати Покупцем.

З урахуванням наведеного та відсутності у покупця права розпоряджатися обладнанням до переходу до нього права власності, суд прийшов до висновку щодо правомірності заявлених вимог про визнання права власності на комплект обладнання для чистки форм Т-10, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року за Товариством з обмеженою відповідністю "Склосервіс".

Також позивач просить суд, зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський склотарний завод" надати розрахунок залишкової вартості обладнання, що є предметом контракту №001/ 14 від 14 січня 2008 року.

Суд вважає, що позовні вимоги у даної частині позову задоволенню не підлягають.

Дана позиція суду заснована на тому, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів не відповідає главі 3 Цивільного кодексу України (435-15) і вимогам норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Так, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: 1) спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 20 Господарського кодексу України Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, суд зазначає, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" про зобов’язання Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський склотарний завод" надати розрахунок залишкової вартості обладнання, що є предметом контракту №001/ 14 від 14 січня 2008 року, не є способом захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, передбаченим нормами Господарського та Цивільного кодексів України (435-15) .

Крім того, позивач просить суд виключити майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року з договору застави укладеного між: Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" та виключити майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року з державного реєстру обтяжень.

Суд розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" 14 серпня 2008 року укладений Договір застави №38-08/з-2.

Відповідно до пункту 1.2. Договору застави від 14 серпня 2008 року №38-08/з-2 – предметом застави є комплект обладнання для чистки форм Т-10.

Як встановлено судом, Договір застави від 14 серпня 2008 року №38-08/з-2 не розірваний та не визнаний недійсним у судовому порядку.

Позовних вимог, щодо визнання недійсним Договору застави від 14 серпня 2008 року №38-08/з-2 суду не заявлено.

У зв’язку із чим, суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог в даної частині позову на даний час.

Щодо позовних вимог зобов'язати ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" повернути майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року, власнику - ТОВ "Склосервіс", суд звертає увагу на наступне.

Тим самим, Позивач сам порушив порядок поставки товару, а саме поставив обладнання для форм Т-10 ВАТ "Сімферопольський склотарний завод", раніше ніж передбачено пунктом 4.1 Контракту №001/14 від 14 січня 2008 року.

Так, суд прийшов до висновку, що спірне обладнання було передане ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" на підставі Контракту №001/14 від 14 січня 2008 року.

Однак, Контракт №001/14 від 14 січня 2008 року, укладений між ТОВ "Склосервіс" (Продавець) і ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" (Покупець), не розірваний та не визнаний недійсним у судовому порядку.

Позовних вимог, щодо визнання недійсним або розірвання Контракту №001/14 від 14 січня 2008 року суду не заявлено.

У зв’язку із чим, суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог в даної частині позову.

Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.

За вищевикладеними підставами, суд частково задовольняє позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Склосервіс".

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

08 грудня 2010 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.

Повний текст рішення підписаний 13 грудня 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 82- 84 ГПК України, суд

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати право власності на комплект обладнання для чистки форм Т-10, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року за Товариством з обмеженою відповідністю "Склосервіс".

3. В задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" надати розрахунок залишкової вартості обладнання, що є предметом контракту №001/ 14 від 14 січня 2008 року – відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог щодо виключення майна, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року з договору застави укладеного між: Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" – відмовити.

5. В задоволенні позовних вимог щодо виключити майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року з державного реєстру обтяжень – відмовити.

6. В задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" повернути майно, що є предметом контракту №001/14 від 14 січня 2008 року власнику ТОВ "Склосервіс" - відмовити.

7. Стягнути з ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" (м. Сімферополь, вул. Індустріальна,41; р\р 26007301320260 філія КЦО Проминвестбанка м. Сімферополь, МФО 324430, ЗКПО 00293350) на користь Товариства з обмеженою відповідністю "Склосервіс" (Київська область, смт Гостомель, вул. Леніна,3/27; ЄДРПОУ 32034423, р\р 26006117575 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) суму державного мита в розмірі 6021,95грн. та 47,20 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.