За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрофарм", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк", м. Київ

Третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаін", м. Київ

Третя особа-2: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м.Дніпропетровськ

Третя особа-3: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

Третя особа-4: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О.Ю., м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору

Головуючий колегії Ліпинський О.В.

Судді Дубінін І.Ю.

Красота О.І.

Представники:

від позивача: Полторацька О.В., дов. від 01.03.2010р. б/н

від відповідача: Варик Г.А., дов. від 26.05.2010р. № 668

від третьої особи-1: не з’явився

від третьої особи-2: не з’явився

від третьої особи-3: не з’явився

від третьої особи-4: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпрофарм" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк", правонаступником прав та обов’язків якого являється Публічне акціонерне товариство "Фортуна-банк" (надалі Відповідач), в якому просить суд визнати недійсним укладення між сторонами договір іпотеки від 29.07.2004 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач посилається на порушення умовами спірного договору вимог п.п. 8.6.3 п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки на час укладення спірного договору усе майно позивача перебувало у податковій заставі, а також порушення вимог ст.ст. 92, 161, 203, 207 ЦК України, ст. 65 ГК України, та Статуту ВАТ "Дніпрофарм", оскільки з боку Позивача договір було вчинено представником без відповідного обсягу дієздатності. Окрім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач посилається на відсутність належного рішення Ради товариства щодо узгодження спірного договору.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що спірний договір іпотеки був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, за наявності повноважень у Генерального директора товариства для укладення такого правочину. Доводи Позивача відносно порушення під час укладення спірного договору вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Відповідач вважає безпідставними, оскільки на час укладенні договору, активи Позивача, які були предметом іпотеки, були звільнені з податкової застави згідно рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 2/01973118 від 30.06.2004 року.

Третя особа-1 письмових пояснень по суті спору суду не надала, у судових засіданнях в усній формі проти задоволення позову заперечувала.

Треті особи - 2, 3, 4 повноважених представників в судові засідання не направили, письмових пояснень по суті спору суду не подали.

Згідно ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та інших учасників процесу, господарський суд, -

18 грудня 2003 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання кредитної лінії № 04К-КЛ/216, згідно умов якого (п.п. 1.1.1., 1.2., 1.3.) Відповідач надав Позивачу кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості до 1 400 000 гривень із строком повернення до 15.04.2005р. під 20 відсотків річних. З урахуванням змін внесених до Кредитного договору додатковими угодами сума максимального ліміту заборгованості збільшилася до 12 000 000 гривень і було встановлено строк повернення кредитних коштів - до 10.10.2005.

З метою забезпечення виконання зобов’язання Позивача за вказаним вище кредитним договором, 29.07.2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О.Ю.

Відповідно до умов зазначеного вище договору іпотеки Позивач передав в іпотеку Відповідачу нерухоме майно, яке складалося з наступних об’єктів: Б-3 - будівля головного виробничого корпусу, Г-2 - будівля інтерферона, Ч - склад склопосуду та допоміжний склад № 1, Д-1 - виробнича будівля віварія, О - трансформаторний кіоск, Л,И - блок майстерень, К - склодувна майстерня, М - склад обладнання, Н - корпус підсобних допоміжних служб, склад склотари та обладнання, Ж - будівля господарчих та медичних складів, З - склад зберігання обладнання, Т - прохідна заводу, Ш - допоміжний склад № 2, С - підземне вакциносховище, Р - підземне бензосховище, Щ - допоміжний склад №3, А-2,3 - будівля сушки та фасування, адміністративно - виробничий корпус, будівля автоматичної лінії пакування лікарських засобів, В-1,2 - будівля центральної котельні, будівля пральні, будівля водопідготовки, І - градирня, IV - металева труба котельні, II - градирня бетонна, 1-10 - огорожа, Е-1 - будівля банку (приміщення №2), ґанок е2, VI - мостіння, Ю,L - навіси, III - естакада, що знаходиться за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 12. Балансова вартість зазначеного майна склала 1 857 118 грн. 31 коп.

06.10.2004 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору іпотеки, згідно якої, у зв'язку із збільшенням забезпеченого іпотекою основного зобов'язання, внесено зміни до іпотечного договору, а саме: вказано, що розмір основного зобов'язання, яке забезпечено іпотекою, збільшується до 12 000 000 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо порушення під час укладення спірного договору іпотеки вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Позивач зазначає, що згідно даних Державного реєстру застав рухомого майна, станом на час укладення договору всі майнові активи Позивача знаходилися в податковій заставі, про що до відповідного реєстру застав 16.04.2003 року було внесено запис № 973-1526, і вказана податкова застава була припинена лише 21.09.2005 року. З огляду на вказані вище обставини, Позивач вважає, що укладений між сторонами договір іпотеки, порушує вимоги п.п. 8.6.3. п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

Як убачається з матеріалів справи (том 4, а.с. 122, 123) під час нотаріального посвідчення спірного договору іпотеки, нотаріусу було надано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську № 2/01973118 від 30.06.2004 року, згідно якого, певна частина активів Позивача, в тому числі будівлі, споруди та передатні пристрої балансовою вартістю 2 110 684,8 грн. були звільнені з-під податкової застави.

Відповідно до положень підпункту 8.9.1. пункту 8.9. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за певних умов, на запит платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави.

Вищенаведені судом докази, свідчать проте те, що належні позивачеві об’єкти нерухомості, балансова вартість яких перевищувала балансову вартість майна, яке є предметом спірного договору іпотеки, на час укладенні зазначеного правочину, були звільнені з-під податкової застави, а отже, доводи позивача щодо укладення договору з порушення вимог п.п. 8.6.3. п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Окрім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач зазначає, що спірний договір іпотеки від імені Позивача був підписаний генеральним директором ВАТ "Дніпрофарм" - Хрустальовим О.Г., який не мав необхідного обсягу повноважень на його укладення, оскільки на його думку, такі повноваження віднесені статутом товариства до виключної компетенції Ради товариства.

Відповідно до п. 8.28 статуту ВАТ "Дніпрофарм", копія якого додана до матеріалів справи (т. 1, а.с. 7-16), генеральний директор товариства має право без доручення укладати угоди, за винятком тих, які статутом віднесені до компетенції Ради товариства. Такі угоди, укладені генеральним директором, не створюють для товариства обов'язків до затвердження їх Радою товариства.

За змістом п. 8.17 статуту, до виключної компетенції Ради товариства віднесено лише укладання контрактів з Генеральним директором товариства, щодо договорів застави чи інших обтяжень майна, Рада товариства має повноваження лише узгодження таких операції, при цьому укладення таких угод від імені товариства безпосередньо Радою товариства статутом ВАТ "Дніпрофарм" не передбачено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір іпотеки з боку Позивача було підписано генеральним директором ВАТ "Дніпрофарм" у відповідності з наданими йому статутом товариства повноваженнями, що виключає доводи Позивача про вчинення цього правочину від імені ВАТ "Дніпрофарм" без відповідного обсягу дієздатності.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що після укладення спірного договору, Позивачем були вчинені дії, направлені на виконання цього правочину, що підтверджується договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 28 жовтня 2005 року, відповідно до якого позивач у забезпечення належного виконання основного зобов'язання за кредитною угодою №04К-КЛ/216 від 18 грудня 2003 року добровільно передав TOB "Фортуна-банк" майно, що було предметом іпотеки за договором від 29 липня 2004 року (т. 1, а.с. 71-73), та відповідно свідчить про наступне схвалення товариством спірного договору (ст. 241 ЦК України).

Також не може бути залишено поза увагою суду рішенням Зборів Ради товариства від 25.06.2004 року про надання згоди на збільшення максимального ліміту за кредитною угодою №04К-КЛ/216 від 18 грудня 2003 року та уповноважено генерального директора ВАТ "Дніпрофарм" Хрустальова О.Г. підписати з TOB "Фортуна-банк" додаткову угоду до вказаного кредитного договору, та договори застави й іпотеки (т. 3, а.с. 82-83), що свідчить і про попереднє узгодження укладення спірного договору від імені товариства.

Суд не приймає до уваги доводи Позивача відносно того, що рішення Ради товариства від 25.06.2004 року, яким узгоджено дії по укладенню спірного договору не створює жодних юридичних наслідків, оскільки таке рішення прийнято неправомочним складом Ради товариства, адже за встановленим законом принципом презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, вказане рішення вважається таким, що відповідає закону, якщо судом не буде встановлено інше.

Позивач не надав доказів в підтвердження того, що вищевказане рішення органу товариства було визнано недійсним в судовому порядку, в зв’язку з чим, доводи відносно того, що таке рішення не має юридичної сили, є безпідставними.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, суд не убачає підстав для задоволенні позовних вимог ВАТ "Дніпрофарм" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору іпотеки від 29.07.2004 року.

Згідно положень ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд, -

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 13.12.2010р.