Про 1) визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області № 386 від 02.11.2010 р. "Про затвердження Акту комісії по безхозних відходах та прийняття на баланс міської ради безхозних відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна";

2) визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області № 387 від 02.11.2010 р. "Про реалізацію відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна";

3) визнання права власності Приватного підприємства "Бізнес–СВ"(код за ЄДР: 36670225;79039, м. Львів, вул. Золота,17/63) на залізоцинковмісні відходи, що зберігаються у шламонакопичувачах за адресою: Львівська область, м. Сокаль, вул. Яворницького,105.

За участю представників:

Від позивача: Биць І.А., довіреність від 18.10.2010 р.

Від відповідача: Чернявська Х.М., довіреність № 501 від 01.12.2010 р.

Представникам роз‘яснино права та обов‘язки передбачені статтями 20, 22 та 27 ГПК України. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства "Бізнес–СВ", м. Львів, до Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області, м. Сокаль, Львівська область, про 1) визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області № 386 від 02.11.2010 р. "Про затвердження Акту комісії по безхозних відходах та прийняття на баланс міської ради безхозних відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна"; 2) визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області № 387 від 02.11.2010 р. "Про реалізацію відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна"; 3) визнання права власності Приватного підприємства "Бізнес–СВ"(код за ЄДР: 36670225;79039, м. Львів, вул. Золота, 17/63) на залізоцинковмісні відходи, що зберігаються у шламонакопичувачах за адресою: Львівська область, м. Сокаль, вул. Яворницького,105.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю, подав клопотання через канцелярію господарського суду Львівської області від 02.12.2010 р. за вх. № 23522 про доручення додаткових доказів до матеріалів справи, просить позов задовільнити, в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в судове засідання прибув, надав суду пояснення по суті заявлених вимог. У своїх пояснення на позовну заяву зазначає, що оскаржувані Позивачем в межах даної справи рішення виконавчого комітету Сокольської міської ради № 386 від 02.11.2010 року та № 387 від 02.11.2010 року, прийняті без дотримання вимог діючого законодавства що регулюють спірні правовідносини, а тому не можуть вважатися законними.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

25.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс"та Приватним підприємством "Бізнес-СВ"(далі - Позивач) укладено договір купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сокольського районного нотаріального округу Бойчук Н.І. та зареєстрованого під № 5153, відповідно до якого Позивач набув у власність три шламонакопичувачі (поз. 118, 119, 120) із залізоцинковмісними відходами виробництва хімзаводу, що знаходяться по вул. Яворницького, 105 у м. Сокаль, Львівської області (копія договору належним чином завірена знаходиться в матеріалах справи).

Як встановлено в судовому засіданні - для організації технологічного процесу по вилученню та підготовки до утилізації залізоцинковмісних шламів Позивачем, відповідно до договору купівлі-продажу ВМР № 791728 також придбано приміщення по вул. Яворницького, буд. 105, м. Сокаль, Львівської області.

Відповідно до листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області ( № 10-3448 від 22.06.2010 року) згідно договору купівлі-продажу ВММ № 506101 від 25.12.2009 року на день розгляду спору власником залізоцинковмісних шламів, розміщених в трьох шламонакопичувачах на території колишнього ДП "Каскад"ВАТ "Сокальський завод хімволокна"є ТзОВ "Бізнес-СВ"( м. Львів, вул. Золота,17/63).

На ТзОВ "Бізнес-СВ" покладено екологічно безпечне зберігання та утилізація залізоцинковмісного шламу.

Даний факт щодо власника місця видалення відходів підтверджується і витягом з Реєстру МВВ, погоджений Начальником державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області та затвердженого Головою Львівської обласної державної адміністрації.

Договір купівлі-продажу від 25.12.2009 року укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором купівлі –продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Передача майна у власність підтверджується актом передачі-приймання від 25.12.2009 р., який укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін.

Позивач - Приватне підприємство "Бізнес–СВ", місцезнаходження: 79039, м. Львів, вул. Золота, 17/63, - є юридичною особою, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ 36670225, яка знаходиться в матеріалах справи.

02.11.2010р. Виконавчим комітетом Сокальської міської ради Львівської області, (надалі-Відповідач) були прийняті рішення № 386 "Про затвердження Акту комісії по безхозних відходах та прийняття на баланс міської ради безхозних відходів виробництва ВАТ "Сокольський завод хімічного волокна"та рішення № 387 "Про реалізацію відходів виробництва ВАТ "Сокольський завод хімічного волокна"(копії рішень належним - знаходяться в матеріалах справи). Даними рішеннями вказані вище відходи були визнані безхазяйним майном, та було вирішено передати їх на баланс Сокольської міської ради, відтак - продати невідомому суб'єкту господарювання.

Матеріалами справи доведено, а Відповідачем не спростовано, що спірне майно, яке визнано безхазяйним належить Позивачу.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Згідно ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права - особистого немайнового або майнового та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, одним із способів захисту якого є визнання права.

З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України (435-15) право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому якраз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Конституційні засади правового порядку господарювання в Україні –це право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про установлення, зміну і припинення господарських правовідносин тощо, одним із способів з яких є визнання права власності на майно.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України, моментом набуття права власності за договором (право чином) є право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним. Згідно наданого суду договору купівлі-продажу Позивач став власником спірного майна 25.12.2009 року.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника; за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають до задоволення на підставі поданих доказів у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 18, 22, 27, 32, 33, 34, 35, 43, 69, 82 -85 Господарського процесуального колдексу України, господарський суд, -

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області № 386 від 02.11.2010 р. "Про затвердження Акту комісії по безхозних відходах та прийняття на баланс міської ради безхозних відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна".

3. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області № 387 від 02.11.2010 р. "Про реалізацію відходів виробництва ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна".

4. Визнати за Приватним підприємством "Бізнес–СВ"(код ЄДР: 36670225; 79039, м. Львів, вул. Золота, 17/63) право власності на залізоцинковмісні відходи, що зберігаються у шламонакопичувачах за адресою: Львівська область, м. Сокаль, вул. Яворницького,105.

Суддя Довга О.І.

Господарський суд, 02.12.2010 р., після виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана 07.12.2010 р. рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені статтями 91- 93 ГПК України. рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.