В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чорноморський"(далі –боржника), порушена ухвалою суду 19.11.2007року за заявою Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості (далі –ініціюючого кредитора).

Постановою суду від 30.11.2007 р. боржника визнано банкрутом, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шнякіна В.О. (том 1, а.с. 56-57)

17.12.2007 р. Білгород-Дністровська ОДПІ (далі –інспекція) звернулась до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 153908,36 грн. (т.1 а.с.95-182).

Ухвалою суду від 18.02.2008 р. визнано вимоги інспекції в розмірі 153908,36 грн.

18.02.2008 р. інспекція звернулась з заявою №2366/10 про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 3054,56 грн. заборгованості по державному миту (т.3 а.с.34-54), а 10.12.2008 р. інспекція звернулась з заявою №19506/10 про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 499720,66 грн. заборгованості по прибутковому податку з громадян (т. 7 а.с.3-11).

Ухвалою суду від 23.04.2009 визнано додаткові грошові вимоги інспекції відповідно до заяви №2366/10 в розмірі 3054,56 грн., частково визнано додаткові грошові вимоги відповідно до заяви №19506/10 в розмірі 161741,87 грн. та залишено без розгляду додаткові грошові вимоги відповідно до заяви №19506/10 в розмірі 337978,79 грн. (т.8 а.с.113-115).

Не погоджуючись з ухвалою суду від 23.04.2009 р., представник засновників боржника ОСОБА_1 (далі –представник засновників) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про визнання додаткових грошових вимог інспекції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 14, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі –Закону), статей 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –Кодексу).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом, норми якого як спеціальні норми права переважають в застосуванні над загальними нормами ГПК України (1798-12) .

Відповідно до пункту 21 статті 1 Закону учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю (з урахуванням змін внесених відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уповноваженої особи господарського товариства в процедурах банкрутства"від 17 листопада 2005 року № 3107-IV (3107-15) , який набрав чинності 14.12.2006 р. )

Матеріалами справи підтверджується порушення провадження у справі про банкрутство боржника ухвалою суду 19.11.2007 . Отже, ОСОБА_1, вправі приймати участі у справі про банкрутство, як учасник провадження у справі про банкрутство - уповноважена особа засновників сільськогосподарського виробничого кооперативу відповідно до рішення зборів засновників боржника від 25лютого 2008року (том 2 а.с.114-117) та вправі подавати апеляційні, касаційні скарги на постановлені у справі судові рішення.

Доводи представників ліквідатора Литвинової Л.В. - Жекової Ю.Ю., Семененко А.А., Шнякіна В.О. про визнання недійсним рішення зборів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чорноморський" від 25.02.2008року про обрання ОСОБА_1 представником кредиторів згідно рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2008року у справі №6/97-08-2633 є необґрунтованими, оскільки представниками не надано доказів набрання рішенням законної сили, а скаржник ОСОБА_1 пояснив про перебування справи №6/97-08-2633 на апеляційному розгляді в Одеському апеляційному господарському суді.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає, що припинення повноважень органів управління боржника за наслідком введення ліквідаційної процедури у банкрутстві не веде до повного припинення особистих немайнових прав фізичних (юридичних) осіб засновників відповідно до статті 101 Цивільного кодексу України, а тільки обмежує права засновників у здійсненні управління товариством. В решті, засновники вправі володіти та користуватися своїми особистими майновими правами на власний розсуд, зокрема, обирати представника засновників для прийняття ним участі в ході провадження у справі про банкрутство відповідно до пункту 21 статті 1 Закону.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи в засіданні касаційного суду представників ліквідатора Литвинової Л.В. про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на подання касаційної скарги, як у представника засновників боржника відповідно до рішення зборів засновників 25.02.2008року.

За приписами частин 1, 5 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до частини 5 статті 31 Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними .

Як встановлено судом першої інстанції, постановою суду від 30.11.2007 р. боржника визнано банкрутом, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шнякіна В.О.

Судом також встановлено, що 27.03.2008року було опубліковано оголошення в офіційних друкованих органах газеті "Урядовий кур’єр"№ 57(3717) про визнання боржника банкрутом.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом першої інстанції звернення податкового органу з грошовими вимогами до боржника 17.12.2007 р. на суму 153908,36 грн. (т.1 а.с.95-182), 18.02.2008 р. на суму 3054,56 грн. (т.3 а.с.34-54) та 10.12.2008 р. на суму 499720,66 грн. (т. 7 а.с.3-11).

Ухвалою суду від 18.02.2008 р . визнано вимоги інспекції в розмірі 153908,36 грн., які боржником задоволено в процедурі банкрутства.

Часткове визнання додаткових грошових вимог оскаржуваною ухвалою суду від 23.04.2009року мотивовано прийняттям судових рішень про стягнення держмита з боржника у інших справах позовного провадження на загальну суму 3054,56грн. та прийняттям рішення господарського суду Одеської області від 26.12.2005року у справі №23/289-05-8757 про стягнення заборгованості по сплаті прибуткового податку з боржника на суму 161 741грн. 87коп. (том 7, а.с. 115-117). Доказів про погашення зазначених грошових вимог, органом стягнення за якими є Білгород-Дністровська ОДПІ, скаржник не подав.

З огляду на зазначене та подання додаткових грошових вимог податковим органом в межах ліквідаційної процедури боржника, колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове визнання спірних грошових вимог відповідно до ухвали суду від 23.04.2009року.

Доводи скаржника про спростування спірних грошових вимог Довідками білгород-Дністровської ОДПІ про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів) від 20.03.2008року та від 21.03.2008року (том 7, а.с.118-119), колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, як такі, що виходять за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 111-7 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає оскаржувану ухвалу суду прийнятою з дотриманням приписів матеріального та процесуального права, а доводи скаржника такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

1. Касаційну скаргу представника засновників сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чорноморський"ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 23.04.2009 року у справі №2-32/273-07-8523 залишити без змін. Справу №2-32/273-07-8523 передати для подальшого розгляду до господарського суду Одеської області.