ТОВ Ресторан "Беркут" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Біля універмагу" та Департаменту економічної політики Львівської міської ради та просило суд, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

виселити ТОВ "Біля Універмагу" з належних йому приміщень площею 2823 кв. м. та площадки (споруди) площею 1379,3 кв. м. за адресою: вул. Володимира Великого, 59 "б" у м. Львові, а також із земельної ділянки площею 7417 кв. м. за цією ж адресою, зовнішні межі землекористування якої встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2002р. у справі № 3/45-18/183, що набрало законної сили, а саме:

- демонтувати усі належні ТОВ "Біля Універмагу" та третім особам торгівельні кіоски, встановлені на земельній ділянці площею 7417 кв. м., а також в межах придбаних ТОВ "Ресторан "Беркут" приміщень площею 2823 кв. м. та площадки (споруди) площею 1379,3 кв. м.;

- звільнити дорогу до головного входу ресторану "Беркут";

- демонтувати усі належні ТОВ "Біля Універмагу" та третім особам торгівельні кіоски, які розміщені на під'їзній дорозі до складських приміщень ресторану "Беркут";

- звільнити споруду, яка використовується ТОВ "Біля Універмагу"під міні-ринок по вказаній адресі;

стягнути з ТзОВ "Біля Універмагу", Управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради, як з солідарних боржників на користь ТОВ "Ресторан "Беркут" заподіяну шкоду у вигляді неодержаних доходів за період з 18.04.2003 р. по 18.04.2004 р. в розмірі 1200 000 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05-11.06.2004 р. (суддя Данко Л.С.) позов задоволено частково:

виселено ТОВ "Біля Універмагу" з належної ТОВ "Ресторан "Беркут" споруди літера А-1 загальною площею 1379 кв. м. та нежитлових приміщень (складу) під літерою А-5 № 112 загальною площею 396,3 кв. м., розташованих за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59-6, що неправомірно використовується ТОВ "Біля Універмагу" як павільйон міні-ринку;

в частині позовних вимог про виселення ТОВ "Біля Універмагу" з решти нежитлових приміщень, розташованих за вказаною адресою в позові відмовлено за безпідставністю;

виселено ТОВ "Біля Універмагу" з земельної ділянки площею 7417 кв. м., зовнішні межі землекористування якої встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 19.08.2002 р. у справі № 3/45-18/183, що набрало законної сили;

присуджено демонтувати усі торгівельні кіоски, встановлені на даній земельній ділянці, а також в межах першого поверху (споруди) літера А-1 приміщення 1-12 загальною площею 1379 кв. м.;

присуджено демонтувати усі торгівельні кіоски, які розміщені на під'їзній дорозі до складських приміщень ресторану "Беркут", звільнити дорогу до головного входу ресторану "Беркут", що розташований по вул. В.Великого, 59-б. у м. Львові;

стягнуто з ТОВ "Біля Універмагу" на користь ТОВ "Ресторан "Беркут" заподіяну шкоду у вигляді неодержаних доходів в сумі 600 000 грн.

Рішення суду першої інстанції щодо мотивоване тим, що ТОВ "Біля Універмагу" неправомірно використовуються площадка (споруда) літера А-1 площею 1379,3 кв. м., в межах якої розташовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1207,9 кв. м., а також належні ТОВ "Ресторан "Беркут" нежитлові приміщення (склад) під літерою А-5 № 112 загальною площею 396,3 кв. м., розташований за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59-б.

Щодо стягнення заподіяної шкоди, то рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивачем доведено вчинення протиправної дії, що привела до заподіяння шкоди у вигляді неодержаних доходів, лише відповідачем-1, а тому підстави, для стягнення солідарно даної шкоди з відповідача-2, відсутні.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 р. (судді: Процик Т.С., Городечна М.І., Бойко С.М.) рішення скасовано частково:

відмовлено в частині позовних вимог щодо виселення ТОВ "Біля Універмагу" з належних ТОВ "Ресторан "Беркут" площадки (споруди) площею 1379,3 кв. м., а також земельної ділянки площею 7417 кв. м., зовнішні межі землекористування якої встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 19.08.2002р. у справі № 3/45-18/183, що набрало законної сили, а саме:

- звільнити дорогу до головного входу ресторану "Беркут";

- демонтувати усі належні ТОВ "Біля Універмагу" та третім особам торгівельні кіоски, які розміщені на під'їзній дорозі до складських приміщень ресторану "Беркут".

В решті рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір про право користування даним майном та про право власності на нього ще не вирішено, а тому дані позовні вимого позивача є необґрунтованими.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Біля Універмагу" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, в позові відмовити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.12.2001р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (продавець) та ТОВ Ресторан "Беркут" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 104/01, відповідно до умов якого покупець набув права власності на нежитлові приміщення площею 2823 кв.м. та площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106. Даний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 364 від 27.03.2002 р. вищезгаданим нежитловим приміщенням по вул. Княгині Ольги, 106 у м. Львові присвоєно інший номерний знак - № 59 "б" по вул. В.Великого у м. Львові.

Також, на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 421 від 08.04.2002 р. ТОВ "Ресторан "Беркут" видано свідоцтво про право власності на вищезгадані нежитлові приміщення.

Судами встановлено, що згідно акту прийому-передачі нежитлових приміщень площею 2823 кв. м. та площадки (споруди) площею 1379,3 кв. м., від 12.12.2001 р. № 597, позивачу передано зокрема складські приміщення площею 1734 кв. м.

З витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 25.08.2005 р. № 8148006 вбачається, що ТОВ "Ресторан "Беркут" на підставі свідоцтва про право власності від 08.04.2002 р., належать на праві колективної власності нежитлові приміщення зокрема об'єкт: склади, "Літера № за планом земельної ділянки"–А-5 №№ 27-46; 48-90; 112 загальною площею 1731,7 кв. м.

Судами встановлено, що ТОВ "Біля універмагу" не правомірно займає приміщення площею 396,3 кв.м., яке позначене на поверховому плані під літ А-5, що є складом, так як це приміщення належить на праві власності ТОВ "Ресторан "Беркут" на підставі договору купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.2001р.

З врахуванням вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині виселення ТОВ "Біля Універмагу" з належного ТОВ "Ресторан Беркут" вказаного нежитлового приміщення (складу).

Щодо позовних вимог про виселення ТОВ "Біля Універмагу" з решти нежитлових приміщень, площадки (споруди) площею 1379,3 кв. м. а також земельної ділянки площею 7417 кв. м., то суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в цій частині позову, оскільки позивачем не доведено право на дане майно.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Біля Універмагу" та Управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради, як з солідарних боржників, на користь ТОВ "Ресторан "Беркут" заподіяної шкоди у вигляді неодержаних доходів за період з 18.04.2003 р. по 18.04.2004 р. в розмірі 1200 000 грн., то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення даної позовної вимоги частково, у розмірі 60 000 грн., у зв'язку з наступним.

Предметом позову є відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 18.04.2003 р. по 18.04.2004 р. з солідарних відповідачів –ТОВ "Біля Універмагу" та Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Вимоги обумовлені тим, що 13.12.2001 р. між ТОВ "Ресторан "Беркут" (орендодавець) та ТОВ "Торговий Дім "Тамара" (орендар) укладено договір оренди спірних приміщень № 20/04, згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати в користування спірні приміщення, а орендар зобов'язався щомісячно вносити орендну плату за користування ними в розмірі 100 000 грн.

Проте, орендодавець не зміг в період з 18.04.2003 р. по 18.04.2004 р. (12 місяців) надати спірні приміщення в користування орендарю та отримати від нього орендну плату, оскільки дані приміщення, без будь-яких на це правових підстав, були зайняті ТОВ "Біля Універмагу" під міні-ринок.

Врахувавши наявність шкоди, протиправний характер дій з боку ТОВ "Біля Універмагу", наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою та шкодою, суди правомірно стягнули половину заявленої суми шкоди з ТОВ "Біля Універмагу", як з солідарного відповідача.

Щодо іншого солідарного відповідача –Департаменту економічної політики Львівської міської ради, то суди правомірно відмовили в стягненні з нього половини заявленої суми шкоди, оскільки в його діях протиправної поведінки не виявлено.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.