ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2009 р.
№ 06/2865
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Кота О.В.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянув касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Рось"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009р.
у справі
№06/2865 господарського суду Черкаської області
за позовом
Приватного підприємства "ЯСАКА"
до
Закритого акціонерного товариства "Рось"
про
стягнення 164576,74грн. –заборгованості з оплати поставлених будівельних матеріалів, 20406,68грн. –інфляційні витрати, 4325,32грн. –3% річних, 125289грн. –неодержаний прибуток,
За участю представників:
- позивача: Заваргін Павло Леонович, дов. б/н від 16.01.2008р.;
- відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005р. Приватне підприємство "ЯСАКА" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Рось" про стягнення заборгованості з оплати поставлених будівельних матеріалів у сумі 164576,74грн., суми з урахуванням індексу інфляції в розмірі 20 406,68 грн., 3% річних у сумі 4325,32грн., неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 125289грн., сплаченого державного мита у сумі 3145,97грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.08.2005р. у справі №06/2865 (суддя Анісімов I.A.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. у справі №06/2865 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіної Н.І., суддів Жук Г.А., Мазур Л.М.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Ясака" на рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2005р. у справі № 06/2865 задоволено. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2005р. у справі № 06/2865 скасовано повністю і прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ЗАТ "Рось" на користь ПП "Ясака" 164576,74грн. заборгованості з оплати поставлених будівельних матеріалів, 20406,68грн. інфляційних витрат, 4325,32грн. 3% річних, 125289грн. неодержаного прибутку, 3145,97грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1573грн. державного мита за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з дорученням господарському суду Черкаської області видати накази.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю на підставі ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В судове засідання представники відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.
Позивач скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржений судовий акт залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 01.09.2003р. між позивачем і відповідачем укладено договір, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити будівельні матеріали належної якості в строк згідно з заявкою відповідача (покупець).
Як зазначено попередніми судовими інстанціями, п.2.1, 2.2 цього договору визначено, що продавець виставляє покупцю рахунок на будівельні матеріали згідно з поданою заявкою. Покупець не пізніше 3-х банківських днів здійснює оплату пред'явленого рахунку шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Водночас судом апеляційної інстанції зазначено, що за умовами п.2.3 цього договору після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця останній відпускає будівельні матеріали згідно з заявкою Покупця.
Місцевий господарський суд, врахувавши положення ст. 628 ЦК України, зазначені договірні умови, встановивши поставку позивачем відповідачу товару на суму 764436,75грн. у період з вересня 2003р. по вересень 2004р., невиконання позивачем узгодженого порядку в частині виставлення рахунків, ненадання суду доказів підтверджуючих виставлення (направлення) позивачем відповідачу рахунків для оплати товару, дійшов висновку про невиникнення у відповідача обов’язку для здійснення остаточного розрахунку у зв’язку з відсутністю виставлених позивачем рахунків та відсутності порушеного права позивача. При цьому, судом першої інстанції також було зазначено про ненадання позивачем суду документів підтверджуючих збитки (упущену вигоду).
На підставі зазначеного місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відмовив позивачу у задоволенні позову повністю.
Тоді як суд апеляційної інстанції з матеріалів справи вірно встановив, що позивач з 31.01.2004р. по 30.09.2004р. поставив відповідачу будівельні матеріали на суму 755610грн., але відповідач розрахувався за поставлений товар частково на суму 599860грн., внаслідок чого заборгованість відповідача становить 164576,74грн.
При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем на підставі ст. 625 ЦК України на суму боргу нараховано індекс інфляції на суму 20406,68грн. та 3% річних на суму 4325,32грн. та заявлено вимогу про відшкодування збитків у вигляді неодержаного прибутку у сумі 125289грн. за невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати за отриманий товар, стверджуючи, що обґрунтованість заявленої до стягнення суми підтверджена висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4544 судово-економічної експертизи від 28.11.2008 року.
Врахувавши положення абз.1 ч.1 ст. 193, ч.1 ст. 202 ГК України, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 599, 625, 629, 639, 655 ЦК України, вірно з’ясувавши невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань за укладеним з позивачем вказаним договором та ненадання ним доказів, що спростовують наявність боргу перед позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 164576,74грн. заборгованості з оплати поставлених будівельних матеріалів, 20406,68грн. інфляційних витрат, 4325,32грн. 3% річних.
При цьому, судом апеляційної інстанції на підставі з'ясування вищевказаних обставин вірно зазначено про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на стягнення заборгованості без надання ним доказів в підтвердження виставлення відповідачу рахунків для оплати товару.
Водночас суд апеляційної інстанції підставно не погодився з доводами відповідача в обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог з зазначенням про їх погашення на підставі ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі №10/4867 господарського суду Черкаської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про банкрутство ЗАТ "Рось" у зв’язку з пропуском встановленого строку з 25.11.2006р. по 25.12.2006р. на заяву своїх кредиторських вимог до ЗАТ "Рось", вірно зазначивши, що на момент порушення справи про банкрутство ЗАТ "Рось", позивач не мав статусу конкурсного кредитора.
Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з передчасними висновками суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 125289грн. та суду першої інстанції про відмову у стягненні цих збитків з огляду на наступне.
Приймаючи рішення про відшкодування збитків, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов’язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України, ч.2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Натомість апеляційний господарський суд, стягуючи з відповідача збитки у вигляді неодержаного прибутку, не дослідив належним чином, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та його вина, а також чи існує безпосередній причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.
Водночас, апеляційний господарський суд не взяв до уваги, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Крім того, судом апеляційної інстанції розмір неодержаного прибутку визначений з висновку КНДІСЕ №4544 судово-економічної експертизи від 28.11.2008р., тоді як висновок судової експертизи у відповідності до положень ст. 42 ГПК України повинен оцінюватися судом згідно ст. 43 ГПК України в сукупності з іншими доказами у справі.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції не надана оцінка доводам, викладеним позивачем у позовній заяві в обґрунтування стягнення неодержаного прибутку з посиланням на висновок фахівця від 14.04.2005р., який також не був досліджений судом, йому також не була надана належна правова оцінка в сукупності з іншими доказами.
Тоді як неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України (1798-12) , яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Поряд з цим, твердження викладені в касаційній скарзі в обґрунтування скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції з посиланням на ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не заслуговує на увагу, оскільки стороні надане право діючим законодавством звернутися за захистом порушених прав, як у позовному провадженні, так і у справі про банкрутство.
Порядок здійснення розподілу господарських витрат визначений в ст. 49 ГПК України.
Оскільки передбачені ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, враховуючи приписи, визначені в ст. 49 ГПК України, прийняті у даній справі рішення та постанова в частині неодержаного прибутку, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду, в решті оскаржену постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. у даній справі слід залишити без змін.
Під час нового розгляду справи господарському суду в зазначеній частині необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення в цій частині у відповідності до норм процесуального права.
Згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Рось" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. та рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2005р. у справі №06/2865 скасувати в частині неодержаного прибутку, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в цій частині справу №06/2865 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду, в решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. у справі №06/2865 залишити без змін.
Головуючий суддя:
О. Кот
Судді:
С. Владимиренко
С. Шевчук