У лютому 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧеркасиЕлеваторТорг" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Конвест" про стягнення 191061,29грн. загальної суми боргу, у тому числі: 133581,06грн. основного боргу, 12043,71грн. пені, 37906,23грн. інфляційних збитків, 7530,29грн. штрафу.

До прийняття рішення по справі позивач подав заяву від 17.03.2009р. про зменшення суми інфляційних до 12092,48грн. та відмову на суму 25813,75грн. в решті інфляційних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.03.2009р. позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Конвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧеркасиЕлеваторТорг" –133581,06грн. боргу, 12043,71грн. пені, 12092,48грн. інфляційні, 7530,29грн. штраф, 1652,48грн. витрат по сплаті держмита, 102,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог в сумі 25813,75грн. інфляційних провадження припинено на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. у справі №06/561 (колегія суддів у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів Агрикової О.В., Фаловської І.М.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Конвест" на рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 року у справі № 06/561 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009р. у справі №06/561 залишено без змін. Матеріали справи №06/561 повернуто до господарського суду Черкаської області.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. та рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009р. у справі №06/561 і передати дану справу на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Позивач не скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржених судових актів в касаційному порядку.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 02.02.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №65, за умовами якого постачальник (позивач) приймає на себе зобов’язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю (відповідач) металопрокат (товар), а покупець зобов’язується прийняти і оплати товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 5.3 договору сторони домовились, що покупець оплачує товар не пізніше п’яти календарних днів з моменту отримання товару.

Умовами п.6.2 цього договору обумовлено, що у випадку досягнення сторонами домовленості щодо відстрочки платежу, згідно з п.5.3 цього договору та прострочення покупцем погодженого сторонами строку оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а у разі прострочки більше ніж на три календарні дні, додатково і штраф у розмірі 5% від вчасно несплаченої суми.

Місцевим господарським судом з матеріалів справи вірно встановлено, з чим підставно погодився і суд апеляційної інстанції, що позивач виконав умови договору повністю, здійснив поставку товару по накладних №РН-08151, №РН-08153, №РН-08154 від 01.10.2008р. за довіреністю №030778 від 01.10.2008р. на загальну суму 142581,06грн., проте відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав та оплатив отриманий ним товар частково на суму 9000грн., внаслідок чого заборгованість відповідача становить згідно розрахунку позивача 133581,06грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 06.02.2009р., відносно наявності якої відповідач не заперечував під час розгляду справи.

На підставі зазначеного врахувавши положення ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 530, ч.2 ст. 625 ст.ст. 655, 692, 712 ЦК України, місцевий господарський суд, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 133581,06грн. та інфляційних втрат у сумі 12092,48грн., з припиненням провадження у справі в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних на суму 25813,75грн. внаслідок прийняття судом відмови позивача від їх стягнення.

Водночас, пославшись на положення ч. 1 ст. 546, ст.ст. 549, 611 ЦК України, п.6 ч.2 ст. 231 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", умови п.5.3, п.6.2 договору поставки, ненадання відповідачем судам доказів своєчасного виконання ним договірних зобов’язань щодо розрахунку за отриманий металопрокат, незаперечення відповідача щодо ненадання сторонами доказів підтвердження виконання п.6.2. договору по досягненню домовленості щодо відстрочки платежу суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12043,71грн. пені, 7530,29грн. штрафу у розмірі 5% від вчасно несплаченої суми.

Однак суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені на суму 12043,71грн. та штрафу на суму 7530,29грн. на підставі п.6.2 договору без з'ясування всупереч положень ст. 43 ГПК України наявності встановленої сторонами відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань при умові відсутності між сторонами домовленості щодо відстрочки платежу згідно п.5.3 договору та прострочення покупцем погодженого сторонами строку оплати.

Тоді як неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України (1798-12) , яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порядок здійснення розподілу господарських витрат визначений в ст. 49 ГПК України.

Оскільки передбачені ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, враховуючи приписи, визначені в ст. 49 ГПК України, прийняті у даній справі рішення та постанова в частині пені, штрафу, витрат по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду, в решті оскаржені рішення та постанову слід залишити без змін.

Під час нового розгляду справи господарському суду в зазначеній частині необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення в цій частині у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Конвест" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. та рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009р. у справі №06/561 в частині пені, штрафу, витрат по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати, в цій частині справу №06/561 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду, в решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. та рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009р. у справі №06/561 залишити без змін.