Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк", в якому просило розірвати кредитний договір від 11.08.2003 року № 89/0311-КЮ з 15.11.2005 року та припинити

зобов'язання сторін з 15.11.2005 року. В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилався на безпідставне завищення банком сум стягнення у

Доповідач:Гоголь Т.Г.

виконавчих написах нотаріуса щодо сплати боргу за кредитним договором, на безпідставне вчинення виконавчих написів, на безпідставне примусове задоволення вимог за кредитним договором, що, на думку позивача, істотно

порушило умови кредитного договору від 11.08.2003 року № 89/0311-КЮ.

Господарський суд міста Києва рішенням від 28.11.2008 року (суддя Нарольський М.М.) в задоволенні позову відмовив, пославшись на недоведеність, необґрунтованість та неправомірність пред'явлених вимог.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 03.03.2009 року (судді Отрюх Б.Ю., Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду залишив без змін, з тих самих підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга вмотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, в тому числі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. В касаційній скарзі товариство зазначає, що банк в порушення пункту 4.1 кредитного договору від 11.08.2003 року № 89/0311-КЮ не надав 238000 грн. в межах кредитної лінії для їх цільового використання –придбання автозаправної станції. Вказане порушення банком умов кредитування призвело до того, що товариство не отримало того на що розраховувало і що було основною ціллю укладеного договору –придбання автозаправної станції за кошти кредитної лінії.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх у засіданні представників сторін перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача розірвати кредитний договір № 89/0311-КЮ укладений з відповідачем 11.08.2009 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що відповідач виконав свої зобов’язання за кредитним договором, а тому правові підстави для розірвання кредитного договору та припинення зобов’язань відсутні. Проте висновок, до якого дійшли суди попередніх інстанцій є передчасним з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, 11.08.2003 року між Акціонерним товариством "Перший інвестиційний банк" (правонаступник - Відкрите акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта" (позичальник) було укладено кредитний договір № 89/0311-КЮ (далі по тексту - Кредитний договір).

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору, Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 433000 доларів США на умовах, передбачених цим договором на поповнення обігових коштів та придбання автозаправочної станції. Кредитні кошти в розмірі 124000 доларів США Банк надає після укладання з позичальником договору застави нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тополева 4-8. Решта кредитних коштів надаватиметься позичальнику після укладання договорів застави автозаправочної станції та 4 квартир за адресою: м. Київ, вул. Тополева 4-8.

В пункті 2.1 Кредитного договору сторони також визначили порядок надання кредиту та погодили, що кредитні кошти в розмірі 124000 доларів США Банк надає після укладення з позичальником договору застави нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тополева, 4-8, а решта кредитних коштів - надаватиметься позичальнику після укладення договорів застави автозаправочної станції та 4 квартир за адресою: м. Київ, вул. Тополева, 4-8.

В забезпечення виконання Товариством зобов'язань за Кредитним договором, 11.08.2003 року між Банком (заставодержатель) та Товариством (заставодавець) укладено договір застави нежилих адміністративно-офісних приміщень, які розташовані в м. Києві по вул. Тополева, будинок 4-8 (літера А) площею 228,60 м". Також, 13.08.2003 року між Банком (заставодержатель) та Товариством (заставодавець) укладено договір застави автозаправочної станції, яка розташована у Васильківському районі Київської області. Пунктом 10 договорів застави визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за згодою сторін, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорах застави.

22.03.2005 року та 15.11.2005 року на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат" приватними нотаріусами Київського міського територіального округу вчинено виконавчі написи, відповідно до яких запропоновано звернути стягнення на майно, яке передано в заставу відповідно до укладених сторонами договорів застави від 11.08.2003 року та від 13.08.2003 року.

За приписами статей 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов’язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Визначення істотного порушення договору полягає в тому, що істотним слід вважати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору.

Особливості правового регулювання фінансової діяльності банку визначені статтею 345 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Кредитний договір - це цивільний договір, що є різновидом договору позики. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України). Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк її повернення та розмір процентів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом кредитного договору за № 89/0311-КЮ (пункт 2.1) є кредитна лінія у розмірі 433 000,00 доларів США, що спрямована на поповнення обігових коштів товариства та придбання ним автозаправочної станції. Впродовж розгляду справи, скаржник наголошував на тому, що значна частина перерахованих коштів була спрямована на погашення боргу за попередньо укладеним кредитним договором за № 82/11-КЮ від 08.05.2001 року та донарахованих процентів, що не було ціллю відкритої кредитної лінії, як наслідок скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта" не змогло отримати об’єкту, який був предметом інтересу при відкритті кредитної лінії. Як вбачається з рішень господарських судів, судами у повному обсязі не досліджено умови укладеного кредитного договору, на підставі якого пред’явлено позов, та надання кредиту за цільовим призначенням.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленої у справі постанови та передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119–11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі № 14/47 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.